25.10.2018 Справа № 920/525/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/525/18 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 14282829),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Шломенка Володимира Івановича ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
про стягнення 34287,09 грн. на підставі договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, укладеного між сторонами.
представники сторін:
позивач - Квашнін М.О. згідно ордеру серії ДН № 000815 від 04.07.2018 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
відповідач - не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 34287,09 грн., з яких: 33800,00 грн. сума переплати з орендної плати за договором суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, укладеного між сторонами, 270,40 грн. інфляційні втрати, 216,69 грн. - 3 % річних, а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Відповідно до заяви б/н від 03.08.2018 (вх. № 1722к від 08.08.2018) про зменшення розміру позовних вимог, позивач у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 8000,00 грн., просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму переплати за договором суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016 в розмірі 25800,00 грн., 270,40 грн. інфляційних втрат, 216,69 грн. - 3 % річних, а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані, що між сторонами укладено та розірвано договір суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016. у зв'язку з підписання сторонами додаткової угоди № 2, якою сторони подовжили строк дії договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, відповідно до платіжного доручення № 29298 від 18.10.2017 позивач сплатив орендну плату за жовтень 2017 року, а оплата здійснена позивачем згідно платіжного доручення № 27997 від 04.11.2016 повинна бути зарахована відповідачем за вересень 2018 року (останній місяць дії договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016). 31.03.2018 сторони підписали акт прийому-передачі (повернення) приміщення, і у зв'язку з достроковим припиненням дії договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016 за ініціативою відповідача, виникла переплата з орендної плати у розмірі 33800,00 грн.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзив на позов не подав.
Копії ухвал від 17.07.2018 про відкриття провадження у справі № 920/525/18, ухвали від 09.08.2018 про відкладення підготовчого засідання та ухвали від 02.10.2018 про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи № 920/525/18 по суті, що направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, а саме: АДРЕСА_1, 40000, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу господарського суду Сумської області за закінченням терміну зберігання.
А тому, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду даної справи.
25.10.2018 представник позивача Квашнін М.О. згідно ордеру серії ДН № 000815 від 04.07.2018 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у відповідності до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 02.10.2018 у справі № 920/525/18 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 25.10.2018.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 25.10.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
01.10.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди (піднайму) № 01/10/2016 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач передає, а позивач приймає у платне строкове користування на умовах цього договору нежиле приміщення, магазин загальною площею 202.1 кв.м./історичний центр міста/, розташоване за адресою: місто Суми, вулиця Соборна, будинок 32.
Відповідно до пункту 1.6 договору, мета оренди: розміщення структурного підрозділу позивача, який використовуватиме приміщення для надання банківських послуг, визначених відповідними ліцензіями та дозволами.
Пунктом 2.5 договору визначено, що з моменту підписання сторонами, відповідно до пункту 2.4. договору, акту прийому-передачі (повернення) приміщення, останнє вважається належним чином передане (повернуте) відповідачу.
01.10.2016 сторони відповідно до пунктів 2.1, 8.1 договору, склали, підписали та завірили печатками акт прийому-передачі приміщення та відповідне приміщення передано відповідачем позивачу в оренду з 01.10.2016.
Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата, яка підлягає сплаті за користування приміщення, за повний місяць оренди складає 33800,00 грн.
Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата сплачується позивачем в національній валюті України щомісячно шляхом її безготівкового перерахування на поточній рахунок відповідача, зазначений у даному договорі в розділі 11 «Реквізити і підписи сторін».
Відповідно до пункту 3.4 договору, орендна плата за неповний (перший і останній) місяць оренди повинна бути перерахована позивачем в розмірі, пропорційному кількості днів здійснення фактичної оренди в оплачуваному місяці (з або до дати підписання відповідного акту прийому-передачі приміщення). Рахунок для оплати орендної плати за перший місяць оренди повинний бути наданий відповідачем позивачеві протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.
Відповідно до пункту 8.2 договору, строк оренди приміщення - до 30 вересня 2017 року.
21.10.2016 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, де виклали пункт 3.4 договору в наступній редакції: «Орендна плата за неповний (перший і останній) місяць оренди повинна бути перерахована позивачем в розмірі, пропорційному кількості днів здійснення фактичної оренди в оплачуваному місяці (з або з дати підписання відповідного акту прийому-передачі приміщення). Рахунки для оплати орендної плати за перший та останній місяці орендної плати повинні бути надані відповідачем позивачеві протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення. позивач сплачує надані відповідачем рахунки за перший та останній місяці оренди до 02.11.2016 включно».
04.11.2016 позивач згідно з платіжним дорученням № 27997 від 04.11.2016 сплатив відповідачеві орендну плату у розмірі 33800,00 грн. за останній місяць оренди (за жовтень 2017 року).
29.09.2017 сторонами договору підписано додаткову угоду № 2 до договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, яким продовжили строк суборенди до 30.09.2018 включно.
У зв'язку із підписанням додаткової угоди № 2 від 29.09.2017 до договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, якою сторони подовжили строк дії договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, платіжним дорученням № 29298 від 18.10.2017 позивач сплатив на користь відповідача орендну плату за жовтень 2017 року, а оплата здійсненна позивачем згідно платіжного доручення № 27997 від 04.11.2016 повинна бути зарахована відповідачем за вересень 2018 року (останній місяць дії договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016 згідно додаткової угоди № 1 від 21.10.2016 до договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016).
Таким чином, фактично за жовтень 2017 року за договором суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016 у позивача виникла подвійна оплата суми орендної плати.
16.04.2018 позивач отримав від відповідача листа, в якому відповідач повідомив позивача про те, що з 01.04.2018 у зв'язку зі зміною власника приміщення, розташованого в м. Суми, вул. Соборна 32, яке орендує позивач, відповідач припиняє всі господарські відносини.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
31.03.2018 між сторонами договору підписано акт прийому-передачі (повернення) приміщення по договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016.
Таким чином, у зв'язку із достроковим припиненням договору суборенди за ініціативою відповідача у позивача за договором суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016 виникла переплата у розмірі 33800,00 грн.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в кладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов'язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов'язків, що випливають з договору.
У зв'язку з не поверненням відповідачем позивачеві суми переплати договором суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016, позивач за вих. № КНА-15/40 від 12.04.2018 та листом від 22.05.2018 за вих. № КНА-15/59 направив засобами поштового зв'язку на адресу відповідача претензію з вимогою повернути переплату за договором в сумі 33800,00 грн. та акт звірки взаємних розрахунків.
Проте відповідач 13.07.2018 лише частково погасив заборгованість перед позивачем в сумі 8000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 16883935 від 13.07.2018, у зв'язку з чим, станом на 03.08.2018 заборгованість відповідача з не повернутої переплати складає 25800,00 грн. Станом на момент розгляду судом даної справи, вказані грошові кошти відповідачем не повернуто позивачу.
Відповідно до наданих позивачем письмових доказів переплата позивача за договором суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016 складає 25800,00 грн.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Припинення між сторонами договірних відносин не є підставою для припинення обов'язку відповідача повернути позивачеві надмірно сплачені грошові кошти за договором, який розірвано за згодою сторін, в даному випадку припинено з ініціативи відповідача (постанова Вищого господарського суду України від 17.01.2017 у справі № 916/1097/16).
Відповідно до пункту 8.5 договору, при достроковому розірванні даного договору, відповідач зобов'язаний повернути внесену позивачем орендну плату за невикористаний строк оренди протягом 5 (п'яти) банківських днів із дня повернення приміщення відповідачу за актом прийому-передачі (повернення) приміщення, незалежно від підстав розірвання.
Отже, з огляду на приписи пункту 8.5 договору, відповідач повинен був повернути суму переплати з орендної плати за невикористаний строк оренди позивачеві до 10.04.2018 включно, але відповідач свій обов'язок за договором суборенди в повному обсязі не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, умови договору суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016 та вимоги чинного законодавства.
Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що відповідачем не надав суду обґрунтованих заперечень щодо позову, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з повернення переплати з орендної плати в сумі 25800,00 грн. повністю підтверджується матеріалами даної справи та не заперечується відповідачем (відповідач відзиву на позов не подав), а також те, що відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної заборгованості, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з неповернутої переплати з орендної плати в сумі 25800,00 грн., визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач також вимагає стягнути з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 216,69 грн. та інфляційні втрати в сумі 270,42 грн. за період з 10.04.2018 по 26.06.2018. На підтвердження розміру річних та інфляційних позивачем у позовній заяві наведено обґрунтований розрахунок розміру річних та інфляційних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 216,69 грн. та інфляційних втрат в сумі 270,42 грн. за період з 10.04.2018 по 26.06.2018 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами, які містяться в справі та поясненнями наданими представником позивача, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1762,00 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 232, 233, 238, 240, 248, 252, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шломенка Володимира Івановича ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 14282829) суму переплати з орендної плати за договором суборенди (піднайму) № 01/10/2016 від 01.10.2016 в розмірі 25800,00 грн., 3 % річних в сумі 216,69 грн., інфляційні втрати в сумі 270,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30 жовтня 2018 року.
Суддя Н.О. Спиридонова