Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1670/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Чкан Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Аероплан" (Російська Федерація, м. Москва)
до фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни (Харківська обл., смт Манченки)
про стягнення 37230,00 грн,
за участю представників:
позивача - Гур'єва А.А. (довіреність від 14.12.2017);
відповідача - Василенко Н.К. (довіреність від 08.10.2018);
Закрите акціонерне товариство "Аероплан" (надалі - позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву без номеру від 18.06.2018 до фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни (надалі - відповідач), в якій просить:
1) стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Право та захист", що діє і інтересах ЗАТ "Аероплан", суму компенсації за порушення авторських прав в розмірі 37230,00 грн;
2) стягнути з відповідача штраф у розмірі 3723,00 грн до Державного бюджету України, що становить 10% (десять відсотків) суми, що підлягає стягненню на користь ЗАТ "Аероплан".
Також, у позовній заяві, позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач під час провадження своєї господарської діяльності здійснив розповсюдження товарів із зображенням персонажів анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_7", чим порушив вимоги ст. 426 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та виключні майнові авторські права позивача, оскільки він ніколи не отримував жодних дозволів від позивача, тобто не укладав відповідно до вимог ст.ст. 31, 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та розділу 75 ЦК України авторський або ліцензійний договір на право розповсюдження товарів із використанням об'єктів авторського права, що належать позивачу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2018 було залишено без руху позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Аероплан" та надано йому строк 10 днів з дня вручення їй цієї ухвали для усунення недоліків.
05.07.2018 позивач надав Господарському суду Харківської області заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 25.06.2018.
Ухвалою суду від 09.07.2018 була прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1670/18.
Цією ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішено справу №922/1670/18 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначено на 30.07.2018 об 11:00 год, про що повідомлено учасників справи.
Також зазначеною ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, витягу державного реєстратора з ЄДР станом на час розгляду справи і всіх письмових та електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
30.07.2018 ухвалою суду було повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання на 08.08.2018 о 14:00 год.
Позивач надав заяву про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, розгляд якої протокольною ухвалою відкладений до надання позивачем належних доказів відправлення вказаної заяви відповідачу.
Відповідач надав заяву про: відкладення підготовчого засідання, виклик свідків та про призначення судових експертиз.
В судовому засіданні представник відповідача усно заявив клопотання про залишення без розгляду наданої заяви в частині вирішення питання про виклик свідків та про призначення судових експертиз.
Протокольною ухвалою заява відповідача залишена без розгляду за усним клопотанням його представника.
Також відповідач надав заяву про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання, яка задоволена протокольною ухвалою.
08.08.2018 ухвалою суду повідомлено сторін про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 17.09.2018 о 12:00 год.
Позивач надав заяву про залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог від 30.07.2018, яку суд протокольною ухвалою залишив без розгляду.
Позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь суму компенсації за порушення авторських прав в розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 74460,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7446,00 грн до Державного бюджету України, що становить 10% (десять відсотків) суми, що підлягає стягненню на користь ЗАТ "Аероплан".
Вищевказана заява позивача про збільшення розміру позовних вимог протокольною ухвалою від 17.09.2018 була прийнята до розгляду.
В порушення строків, встановлених ухвалою господарського суду від 09.07.2018, та норм ст. 165 ГПК України, відповідач без поважних причин надав відзив на позовну заяву господарському суду лише 17.09.2018.
Зазначений відзив відповідач подав після встановленого судом строку, тому що відповідно до ч. 5 ст. 116 ГПК України, встановлений господарським судом в ухвалі від 09.07.2018 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву сплив 04.08.2018, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 19.07.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач не надав письмові пояснення стосовно поважних причин пропуску встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву, а також не просить поновити встановлений судом процесуальний строк.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2018 було повідомлено учасників справи про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.10.2018 о 15:00 год.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву та подання доказів.
17.10.2018 відповідач надав: заяву про повернення позовної заяви; відзив на позовну заяву, заяви свідків, а також клопотання про призначення судової мистецтвознавчої експертизи та експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
Розглянувши заяву відповідача про повернення позовної заяви, суд постановив протокольну ухвалу про відхилення її як необґрунтовану та непідтверджену документально, а також оскільки вона була заявлена під час розгляду справи по суті. До того ж, відповідачем не надано самого запиту та доказів його відправки ЗАТ «Аероплан», а дата (08.08.2018) відповіді листа ЗАТ «Аероплан» №2177 та дата, вказана на штемпелі, що на конверті, 22.08.2018 мають дуже великий проміжок часу, що викликає сумнів у їх автентичності та справжності.
Розглянувши надані відповідачем відзив на позовну заяву, заяви свідків, а також клопотання про призначення судової мистецтвознавчої експертизи та експертизи об'єктів інтелектуальної власності, суд постановив протокольні ухвали про залишення їх без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 117 ГПК України завданням підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
У підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи (п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України).
Частинами 1, 3 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Таким чином, чинна редакція ГПК України не передбачає можливості подання доказів, заяв (клопотань) з процесуальних питань та по суті справи на стадії розгляду справи по суті.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 80 ГПК України).
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
У сторони відповідача був достатній, розумний строк аби скористатися своїм правом на надання відзиву та заяв з процесуальних питань, формування правової позиції та надання доказів, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Протягом усього строку підготовчого провадження, під час проведення чотирьох судових засідань, відповідач не виконав вимоги ухвал суду та не скористатися своїми процесуальними правами.
Подальше продовження строків підготовчого провадження чинною редакцією ГПК України не передбачено, а відтак будь-які затримки у проведенні підготовчого засідання суперечили б принципу розумності строків розгляду справи (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Не зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення попередніх чотирьох судових засідань на стадії підготовчого провадження (30.07.2018, 08.08.2018, 17.09.2018 та 26.09.2018) та обізнаний зі своїми процесуальними правами і обов'язками, він під час розгляду справи по суті надав відзив, заяви свідків, клопотання про призначення експертизи.
Однак, відповідач не надав суду заяви про поновлення процесуального строку та у поданих заявах і клопотаннях не навів аргументи про поважність причин пропуску ним строку на їх подання.
У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав і обов'язків. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних. Таким чином, наявність у відповідача декількох представників (у тому числі адвокатів), які почергово були присутні у судових засіданнях, не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку.
Відтак, суд не прийняв до розгляду наданий відповідачем відзив на позовну заяву, про що постановив протокольну ухвалу.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Закрите акціонерне товариство "Аероплан" є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Російської Федерації, якій належать виключні майнові авторські права на твори образотворчого мистецтва - малюнки персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6" (далі - Твори), які використовуються для створення аудіовізуального твору - анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_7" (далі - Фільм).
Твори "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6" були створені одноособово творчою працею ОСОБА_4 (далі - Автор) у період з 01.09.2009 по 20.11.2009 на замовлення позивача в порядку і на умовах, передбачених авторським договором №А0906 від 01.09.2009 (надалі - договір).
У п. 2.1 договору позивач доручає, а автор зобов'язується виконати роботи щодо розробки творів, створення ескізів та фонів для фільму, і передати результати робіт позивачу за актом приймання - передачі (далі - акт). Одночасно з переданням результатів роботи автор зобов'язується передати позивачу виключні майнові авторські права на твори, у тому числі для створення фільму.
Відповідно до п. 1.2 договору автор відчужує позивачеві виключні майнові авторські права на твори, що означає право позивача на власний розсуд протягом всього строку дії авторських прав на території всього світу використовувати, дозволяти або забороняти будь-яке використання третім особам творів, зокрема шляхом відтворення у будь-якій матеріальній формі та їх розповсюдження (продажу або іншого відчуження).
Згідно з п. 3.2.5 договору автор одночасно з передачею результатів робіт передає позивачу виключні майнові авторські права на результати робіт на території всього світу на весь строк дії авторського права.
25.11.2009 між позивачем та автором відповідно до вимог договору було складено акт, яким засвідчується, що робота автора по створенню творів, ескізів та фонів для фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані позивачу. Зображення творів містяться у додатку №1 до акту.
Таким чином, позивачу належать виключні майнові авторські права на малюнки персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6", які є складовою частиною аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_7" та відповідно до ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можуть використовуватися самостійно, розглядаються як окремий твір і охороняються Законом незалежно від інших об'єктів авторського права.
11.06.2018 представником позивача у приміщенні магазину "Books", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51, де здійснює свою господарську діяльність відповідач, було придбано дитячий паперовий ковпачок, на якому містилися зображення персонажів анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_7".
Факт розповсюдження (продажу) відповідачем зазначеного товару підтверджується копією товарного чеку №8 від 11.06.2018.
З метою фіксації факту розповсюдження після придбання товару та отримання чеку представником позивача був складений акт закупки №01/06/18 від 18.06.2018.
Процес закупки товару, отримання чеку, відповідність придбаного товару артикулу у чеку та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_7" зафіксовано за допомогою відеозйомки, яка здійснювалась за допомогою мобільного телефону S-TELL, P790 IMEI НОМЕР_2 та карти пам'яті Team Micro SD 16 GB TM70-180104004. Копія відеозапису на диску DVD-R з накладеним електронним цифровим підписом додана позивачем до позовної заяви та досліджена судом.
02.07.2018 представником позивача у приміщенні магазину "Books", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51, де здійснює свою господарську діяльність відповідач, було повторно придбано дитячий ковпачок, на якому містилися зображення персонажів анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_7".
Факт розповсюдження (продажу) відповідачем зазначеного товару підтверджується товарним чеком №2 від 02.07.2018.
З метою фіксації факту розповсюдження після придбання товару та отримання чеку представником позивача був складений акт закупки №01/07/18 від 02.07.2018.
Процес закупки товару, отримання чеку, відповідність придбаного товару артикулу у чеку та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_7" зафіксовано за допомогою відеозйомки, яка здійснювалась за допомогою мобільного телефону SamsungGalaxyA8 2018, SM-A530F НОМЕР_3 та карти пам'яті Samsung Micro SD 128 GB. Копія відеозапису на диску DVD-R з накладеним електронним цифровим підписом додана позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог та досліджена судом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про авторське право і суміжні права" законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.
Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права" іноземці та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно із колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про міжнародне приватне право" до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
До того ж, Україна є учасницею Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року з 25 жовтня 1995 року, а Російська Федерація є учасницею цієї ж Конвенції з 13 березня 1995 року.
У ст. 1 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні та художні твори.
Стаття 5 вказаної Конвенції встановлює, що відносно творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо наданими цією Конвенцією. Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість позивача використовувати матеріальне і процесуальне право України для судового захисту своїх авторських прав.
15.12.2017 набули чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 20 якого, справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами розглядає Вищий суд з питань інтелектуальної власності.
Пунктом 15 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Станом на час подання цієї позовної заяви - таке повідомлення відсутнє.
Згідно з пунктом 16 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, є чинними правила виключної підсудності у справах щодо прав інтелектуальної власності, визначені нормами ч. 4 ст. 16 ГПК України та які діяли до набрання чинності редакції Кодексу від 15.12.2017.
Відповідно до зазначеної ч. 4 ст. 16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
Оскільки порушення авторських прав позивача відбувалось в межах території Харківської області, суд приходить до висновку, що позовна заява ЗАТ "Аероплан" підсудна Господарському суду Харківської області.
Згідно з ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Статтею 435 ЦК України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Аналогічна правова позиція викладається у ст. 8 та ч. 1 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права"
Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі твори образотворчого мистецтва та аудіовізуальні твори.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
У ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що творами образотворчого мистецтва є скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.
Статтею 440 ЦК України та частиною третьою статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
На підставі сукупності наявних у справі доказів судом встановлено, що 25.11.2009 між позивачем та автором відповідно до вимог договору було складено акт, яким засвідчується, що робота автора по створенню творів, ескізів та фонів для фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані позивачу. Зображення творів містяться у додатку №1 до акту.
Крім того, факт належності позивачу авторських прав встановлені численними рішеннями судів у господарських справах, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №922/3990/16, від 23.05.2018 у справі 922/2464/17.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, суд критично ставиться до усних заперечень представника відповідача щодо відсутності у позивача виключних майнових авторських прав та прав на захист виключних майнових авторських прав.
Таким чином, позивачу належать виключні майнові авторські права на малюнки персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6", які є складовою частиною аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_7" та відповідно до ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можуть використовуватися самостійно, розглядаються як окремий твір і охороняються Законом незалежно від інших об'єктів авторського права.
Відповідно до ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Згідно з ст. 441 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" одними з видів використання творів є відтворення і розповсюдження.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер; розповсюдженням об'єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
Стаття 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає, що контрафактний примірник твору - це примірник твору, відтворений і/або розповсюджуваний з порушенням авторського права.
Згідно з частинами 1-3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт примірників творів.
Цей перелік не є вичерпним.
Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Таким чином, відповідач під час провадження своєї господарської діяльності здійснив розповсюдження товарів із зображенням персонажів анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_7" чим порушив вимоги ст. 426 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та виключні майнові авторські права позивача, оскільки він ніколи не отримував жодних дозволів від позивача, тобто не уклав відповідно до вимог статей 31, 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та розділу 75 ЦК України авторський або ліцензійний договір на право розповсюдження товарів із використанням об'єктів авторського права, що належать позивачу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Передбачені статтею 16 ЦК України загальні способи захисту цивільних прав та інтересів поширюються на захист авторського права і (або) суміжних прав, зазначений перелік не є вичерпним. Спеціальні способи захисту авторського права і (або) суміжних прав передбачені статтею 432 ЦК України та статтею 52 Закону України, зокрема, стягнення компенсації як окремий спосіб такого захисту.
Згідно з пунктами "а", "б" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", порушеннями авторського права є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а також піратство у сфері авторського права.
Саме тому, вищевказані дії відповідача дають підстави для судового захисту порушених авторських прав в порядку передбаченому ст. 51 та п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а саме подання позову про стягнення компенсації.
У п. г ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на дату ухвалення рішення становить 3723,00 грн.
Згідно з п. 44 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - постанова №5 від 04.06.2010) розповсюдження контрафактних примірників творів є порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - постанова №12 від 17.10.2012) визначено юридичні факти, які кожна із сторін має доводити при розгляді справ про захист авторського права.
Так, для стягнення з відповідача компенсації, позивач повинен довести належність йому авторського права, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. Відповідач, у свою чергу, має довести додержання ним вимог ЦК України Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору, в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до п.п. 51.2 постанови №12 від 17.10.2012 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права, а розмір збитків та причинно-наслідковий зв'язок суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.
Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 12, 42 постанови ВСУ №5 від 04.06.2010: при вирішенні спорів судам слід мати на увазі, що компенсація, передбачена п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.
При цьому розмір компенсації не може бути меншим від 10 мінімальних заробітних плат за кожне порушене майнове авторське право.
Згідно з п.п. 51.3 постанови №12 від 17.10.2012 у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докажи не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі сукупності наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми засобами доказування доведено факт наявності у нього майнових авторських прав та факт їх порушення відповідачем, а також співмірність заявленої компенсації в розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 74460,00 грн, викладеній у заяві про збільшення розміру від 20.08.2018.
Так, відповідачем здійснено два окремі факти розповсюдження контрафактної продукції, на якій містяться зображення персонажів анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_7", а саме 11.06.2018 та 02.07.2018.
Факт розповсюдження (продажу) відповідачем товару підтверджується товарним чеком №8 від 11.06.2018 та товарним чеком №2 від 02.07.2018, а також актами закупки №01/06/18 від 11.06.2018 та №01/07/18 від 02.07.2018, які відповідно до ст. 91 ГПК України є письмовими доказами.
Також процес закупки товарів, отримання чеків, відповідність придбаних товарів артикулам у чеках та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_7" зафіксовано за допомогою відеозйомки, яка здійснювалась за допомогою мобільних телефонів S-TELL, P790 IMEI НОМЕР_2 та карти пам'яті Team Micro SD 16 GB TM70-180104004 та SamsungGalaxyA8 2018, SM-A530F НОМЕР_3 та карти пам'яті Samsung Micro SD 128 GB. Копії відеозаписів на дисках DVD-R з накладеним електронним цифровим підписом додані позивачем до матеріалів справи та досліджені судом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Співмірність розміру компенсації в розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 74460,00 грн, визначена наступним: перший факт реалізації контрафактної продукції відповідачем відбувся 11.06.2018.
Як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.08.2018, позовну заяву відповідачем було отримано 21.06.2018.
Відтак, до моменту проведення повторної закупки контрафактного товару у магазині відповідача, тобто до 02.07.2018, відповідач уже був обізнаний про контрафактний статус товару та у нього була об'єктивна можливість припинити реалізацію товару до з'ясування усіх обставин справи.
Однак, відповідач не вчинив дій, спрямованих на припинення правопорушення, що, враховуючи періодичність проведення закупки товарів представниками позивача (11.06.2018 та 02.07.2018), дає суду підстави дійти висновку про умисний, систематичний характер правопорушення.
Відповідно до п.п. 51.2 постанови №12 від 17.10.2012 кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
Заперечення відповідача, оголошені його представником у судовому засіданні 17.10.2018, що позивачем не доведено факту наявності майнових авторських прав та відсутності повноважень у представника позивача на представництво інтересів, повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема довіреністю представника позивача Гур'єва А.А. б/н від 14.12.2017 та листом №А-183 від 19.09.2018 позивача на адресу Господарського суду Харківської області.
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 74460,00 грн, суд вважає обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 10% від суми, присудженої на користь позивача, що складає 7 446,00 грн.
Частиною 3 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Проте суд відмовляє в задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої до стягнення даним судовим рішенням з огляду на наступне.
По-перше, ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено право суду на стягнення відповідного штрафу, а не обов'язок, навіть у разі якщо позивачем заявлено таку вимогу.
По-друге, реалізація вказаного права виключно за ініціативою суду буде суперечити приписам ч. 3 ст. 4 ГПК України щодо права позивача на звернення з позовом в інтересах інших осіб - Держбюджету, ч. 2 ст. 4 ГПК України (в частині відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу у стягненні спірної суми штрафу до Державного бюджету України), ст. 14 ГПК України (в частині того, що позивач має право розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору, в той час як стягнення суми штрафу на користь Державного бюджету України не є частиною предмету спору, на яку має право позивач), ч. 2 ст. 45 ГПК України (в частині відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу у стягненні відповідного штрафу на користь Державного бюджету України).
Відтак, застосовані компенсаційні заходи, спрямовані на захист майнових прав суб'єктів авторського права, є адекватними та достатніми як для захисту порушених прав позивача, так і для запобігання правопорушенням у майбутньому (виконання функції загальної і спеціальної превенції).
З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність права у позивача на звернення з позовом в інтересах інших осіб - Держбюджету, звернення уповноваженого законодавством органу з позовом про стягнення до Державного бюджету України штрафу у сумі 7446,00 грн, відсутність правового інтересу та компетенції у позивача на звернення до суду за захистом державних інтересів, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафу у сумі 7446,00 грн.
Таким чином, позовні вимоги ЗАТ "Аероплан" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 74460,00 грн. В решті позову належить відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (порушення ним прав інтелектуальної власності позивача), судові витрати щодо сплати судового збору належить покласти у повному обсязі на відповідача.
Керуючись ст.ст. 54, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6, 8, 9, 11, 15, 31, 32, 50-52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 1, 4, 37 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 1, 5 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року, ст.ст. 418, 426, 432, 435, 440, 441 ЦК України, ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 165, 178, 182, 184, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України,
В позові відмовити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни (Україна, 62447, АДРЕСА_1. код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства "Аероплан" (Російська федерація, 109147, м. Москва, вул. Марксистська, 20-5. ОДРН 1057746600559, ІПН/КПП 7709602495/770901001 в МІФПС №46 у м. Москва) суму компенсації за порушення авторських прав у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 74460,00 грн та судовий збір у сумі 1762,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено 26.10.2018 р.
Суддя В.І. Ольшанченко