ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 жовтня 2018 року № 810/1762/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетпрайс»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 23.11.2017р. № 0045771207
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетпрайс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2017р. № 0045771207.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року справу було передано за підсудністю до Окружний адміністративний суд міста Києва, який ухвалою від 04 червня 2018 року відкрив провадження у справі.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, якою встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення № 0045771207 від 23.11.2017р. про застосування до ТОВ «Маркетпрайс» штрафу в сумі 12 606,80 грн.
Однак позивач заперечує проти проведення камеральної перевірки, вважає проведення такої перевірки неправомірним, а на його думку прийняте податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню оскільки відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Також позивач посилається на наказ Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 р., яким затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» підпунктом 2.5.1 яких визначено, що після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується):
- у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки;
- у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.
Предметом камеральної перевірки є перевірка даних податкової звітності, за результатами якої встановлюється наявність або відсутність: помилок (порушень) у податковій звітності; неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності.
З наявного в матеріалах справи акту перевірки вбачається, що предметом її дослідження є не податкова звітність товариства, а встановлення наявності порушення визначеного податковим законодавством граничного терміну реєстрації податкової накладної.
При цьому термін реєстрації податкових накладних не є тим об'єктом, який підлягає дослідженню податковим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності, що відповідає припису абз. 2 п. 76.1 Податкового кодексу України.
Відповідач проти позову заперечив з огляду правомірне застосування до позивача штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, надавши письмові заперечення, в яких зазначає що актом перевірки встановлено порушення ст.201.10 Податкового кодексу України, а саме порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Відповідальність платника за таке порушення передбачена пунктом 120-1 статті 120 розділу ІІ Податкового кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетпрайс» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
За наслідками проведення вищезазначеної податкової перевірки відповідачем був складений Акт від 07.11.2017р. № 13087/26-15-07-20/41256137, у якому було зазначено, що позивачем порушено граничні строки реєстрації таких податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних:
№ 130 від 19.05.2017р. (кількість днів затримки - 7);
№ 25 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 39 від 19.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 19 від 29.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 17 від 29.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 44 від 22.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 33 від 27.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 36 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 29 від 21.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 43 від 21.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 15 від 16.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 45 від 23.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 23 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 22 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 20 від 27.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 53 від 19.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 14 від 20.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 38 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 11 від 19.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 30 від 21.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 40 від 20.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 49 від 22.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 42 від 20.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 50 від 22.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 12 від 19.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 41 від 20.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 34 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 46 від 23.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 31 від 30.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 27 від 29.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 32 від 23.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 37 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 52 від 23.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 48 від 23.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 28 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 35 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 47 від 23.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 26 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 21 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 51 від 21.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 18 від 27.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 54 від 27.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 377 від 17.07.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 351 від 07.07.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 5 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 97);
№ 13 від 19.06.2017р. (кількість днів затримки - 89);
№ 1 від 16.06.2017р. (кількість днів затримки - 89);
№ 9 від 19.06.2017р. (кількість днів затримки - 89);
№ 8 від 16.06.2017р. (кількість днів затримки - 89);
№ 10 від 19.06.2017р. (кількість днів затримки - 89 );
№ 7 від 16.06.2017р. (кількість днів затримки - 89);
№ 5 від 26.06.2017р. (кількість днів затримки - 86);
№ 351 від 07.07.2017р. (кількість днів затримки - 14);
№ 377 від 14.07.2017р. (кількість днів затримки - 14).
На підставі вищезазначеного Акту перевірки від 07.11.2017р. № 13087/26-15-07-20/41256137 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0045771207 від 23.11.2017р., яким було накладено на позивача штрафні санкції на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України у таких розмірах:
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних до 15 календарних днів - у розмірі 133,33 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів - у розмірі 0,00 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів - у розмірі 0,00 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 61 календарний день і більше - у розмірі 12 473,46 грн.
Загальна сума штрафу, згідно розрахунку-додатку до податкового повідомлення-рішення (а.с. 20) склала 12 606,80 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 06.02.2018 №4078/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ «Маркетпрайс» оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0045771207 від 23.11.2017р. залишено без змін.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Основне на чому позивач акцентує увагу в якості обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є те, що відповідачем проведено перевірку, яка не передбачена чинним законодавством.
Однак, такі твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
У відповідності до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена саме камеральна перевірка даних задекларованих у декларації акцизного податку, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення № 0045771207.
Виходячи із системного аналізу норм ПК України вбачається, що предметом дослідження камеральної перевірки є не лише дані, зазначені у деклараціях акцизного податку, а і дані Єдиного реєстру податкових накладних без дослідження даних податкової декларації.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Так, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, сам факт порушення Товариством податкового законодавства щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовується позивачем, спірним є питанням звільнення Товариства від відповідальності з підстав не охоплення предметом камеральної перевірки питань своєчасності реєстрації податкових накладних.
Як зазначалось вище, об'єктом камеральної перевірки за положеннями цієї норми є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані цього реєстру у ході проведення камеральної перевірки ГУ ДФС у м. Києві встановило порушення Товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних за травень-липень 2017 року, що і стало підставою для накладення штрафу.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 1 січня 2017 року підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі №803/1315/17.
При цьому, необхідності дослідження податкових декларацій у відповідача не було, оскільки даною камеральною перевіркою охоплювалось дослідження податкових накладних, складених, але несвоєчасно зареєстрованих, і означене виявлено саме з бази даних ЄРПН.
Що стосується посилання позивача на неправомірне зупинення податковим органом реєстрації податкових накладних а також на те, що ним на виконання п.п 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України було направлено на адресу відповідача пакет документів про підтвердження реальності здійснення операцій по вказаним податковим накладним, то суд вважає такі посилання позивача необґрунтованими, з огляду на неподання позивачем будь-яких доказів щодо зупинення реєстрації вказаних накладних та подання позивачем відповідачу документів про підтвердження реальності здійснення операцій.
Відповідно до пунктів 11-15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341), далі - Порядок № 1246, після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Також згідно п.201.10. ст.201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За нормами п. 17 Порядку № 1246 у разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації таких податкових накладних та/або розрахунків коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, в якій зазначаються відомості та перелік документів, визначених підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Отже, відповідно до п. 17 Порядку № 1246 та ст.201.10 Податкового Кодексу України, підтвердженням про прийняття або неприйняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
У той же час, доказів своєчасного надсилання до контролюючого органу для реєстрації податкових накладних, про які йдеться в Акті перевірки, а також доказів надходження квитанцій про прийняття або неприйняття вказаних податкових накладних позивач суду не надав.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
В даному випадку позивачем не надано доказів, якими б було спростовано факти порушення норм податкового законодавства щодо вчасної реєстрації податкових накладних, викладені в Акті перевірки. Оскільки примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС, суд має підстави вважати, що на момент перевірки у ГУ ДФС у м. Києві були достовірні відомості, чи мало місце порушення термінів реєстрації податкових накладних позивачем.
Посилання позивача на відсутність у нього на момент реєстрації спірних подакових накладних податкового кредиту суд також не може прийняти до уваги.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У відповідності до пункту 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідне положення міститься і у пункті 12 Постанови Кабінету міністрів України від 16.10.2014, № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість": якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок (в тому числі на додаткові електронні рахунки).
Тобто, відповідно до зазначених норм, для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податків зобов'язаний перерахувати зі свого поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму коштів, достатню для реєстрації таких податкових накладних.
З огляду на зазначене платник ПДВ не має можливості подавати податкові накладні для реєстрації без наявності відповідного ліміту, оскільки електронна система відхиляє такі податкові накладні з технічних причин.
Позивачем не надано до суду документи, які свідчать, що власних грошових коштів на поточному рахунку підприємства було не достатньо для перерахування на електронний рахунок.
До того ж, приписи Податкового Кодексу не містять норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в ЄРПН в разі відсутності коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або коштів на поточному рахунку підприємства станом на момент закінчення граничного строку для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Отже, суд приходить до висновку, що оскільки Позивачем порушено визначений законом строк реєстрації податкових накладних, то штраф за їх несвоєчасну реєстрацію застосовується, а тому нарахування штрафу по податку на додану вартість у розмірі 12 606,80 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0045771207 від 23.11.2017р. є правомірним.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0045771207 від 23.11.2017р. не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій