25 жовтня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого
(в режимі відеоконференції) - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про заміну
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Переяслав-Хмельницький Київської області, громадянину України, із професійно-технічною освітою, не одруженому, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз: вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.10.2015 року за ч.2 ст.121 КК України до 8-ми років позбавлення волі,
невідбутої частини покарання на більш м'яке.
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.10.2015 року ОСОБА_6 засуджений за ч.2 ст.121 КК України до 8-ми років позбавлення волі.
Початок строку покарання засудженому ОСОБА_6 рахується з 14.10.2014 року, а з 16.01.2016 року ОСОБА_6 відбуває покарання в ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)».
12 березня 2018 року засуджений ОСОБА_6 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2018 року засудженому ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким. Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений ОСОБА_6 належних висновків для себе не зробив, за час перебування в місцях позбавлення волі зарекомендував себе посередньо, встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконує лише під контролем адміністрації, ініціативи не проявляє, на виробництві установи не працевлаштований, тим самим не довів, що став на шлях виправлення.
На вказану ухвалу засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її необґрунтованою, оскільки за час перебування в колонії він виконував усі вимоги адміністрації, режиму перебування в установі не порушував, був працевлаштований, доки в установі були робочі місця, добровільно відмовився від пільги, а саме від переведення його до дільниці соціальної реабілітації, на даний час, також має бажання працювати, однак в установі на всіх бажаючих, роботи не вистачає. Тому просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою замінити йому не відбуту частину покарання на більш м'яке.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого;
- засудженого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив замінити невідбуту частину покарання на більш м'яке;
перевіривши матеріали клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
З матеріалів провадження вбачається, що за період відбування покарання ОСОБА_6 зарекомендував себе посередньо, має два заохочення, стягнень не має, встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконує лише під контролем адміністрації, ініціативи не проявляє, на виробництві установи не працевлаштований. Окрім цього, 29.06.2016 року та 30.08.2017 року комісією установи відмовлено в заміні не відбутої частини покарання більш м'яким, у зв'язку з тим, що засуджений ОСОБА_6 має недостатній ступінь виправлення.
Будь-яких доказів про те, що засуджений ОСОБА_6 став на шлях виправлення матеріали провадження не містять.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», під час судового розгляду справ даної категорії, судам слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених та ін.
За даних обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів про те, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення, також знайшли своє підтвердження.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли бути підставами для зміни чи скасування ухвали судді, колегією суддів не встановлено.
Ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2018 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим, залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, залишити без змін.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3