25 жовтня 2018 року м. Київ
справа № 759/14692/17
провадження № 22-ц/824/402/18
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В. (суддя-доповідач)
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Тимошевській С.І.
сторони :
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у складі судді Шум Л.М., повний текст складений 29.05.2018 року,
встановив:
У жовтні 2017 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 10.02.2017 року в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля належного позивачу та автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_2, внаслідок чого належний позивачу автомобіль MG 350 отримав механічні пошкодження, у зв'язку з чим останній 10.02.2017 р. звернувся до страховика відповідача ПрАТ «СК «ТАС» з повідомлення про настання страхового випадку та 11.09.2017 р. позивачем отримано страхове відшкодування в розмірі 14 671,93 грн.
Далі позивач зазначив, що 27.06.2017 р. на його замовлення був виготовлений Звіт, відповідно до якого вартість матеріального збитку, у зв'язку з пошкодженням його автомобіля становить 22 770,82 грн. Крім того, 04.09.2017 р. ним здійснено відновлювальний ремонт автомобіля, вартість якого становить 28 700 грн., у зв'язку з чим позивач 18.09.2017 р. повторно звернувся до відповідача ПрАТ «СК «ТАС» із вимогою про компенсацію податку на додану вартість за проведення ремонтних робіт з відновлення автомобіля, який був проведений за його рахунок, проте, не отримав компенсації, тому остаточно просив суд стягнути з ПрАТ «СК «ТАС» матеріальну шкоду в розмірі 7 476,26 р., яка складається з різниці між вже виплаченими страховою компанією коштами, а саме: 11.09.2017 р. в сумі 14 671,93 грн., 12.10.2017 р. в сумі 853,42 грн. та 22.12.2017 р. в сумі 969,21 грн. та матеріальним збитком, визначеним Звітом виготовленим на його замовлення у сумі 22 770,82 грн. з урахуванням сплаченої ним суми вартості складання звіту в розмірі 1 200 грн., а з відповідача ОСОБА_2 просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 5 929,18 грн., яка складається з різниці між заподіяним матеріальним збитком, який становить 22 770,82 грн. та фактично понесених позивачем витрат з відновлювального ремонту, належного позивачу автомобіля, розмір якого становить 28 700 грн.
Представник відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» позов не визнав пояснивши, що матеріальний збиток позивача, у зв'язку з пошкодженням його автомобіля становить 15 525,35 грн. з урахуванням ПДВ на запчастини, які підлягають заміні та 14 671,93 грн. без врахування ПДВ, які були перераховані Товариством на рахунок позивача 11.09.2017 р. Крім того зазначив, що 18.09.2017 р. позивач надав Товариству Акт виконаних робіт на загальну суму 28 700 грн., у зв'язку з чим та на підставі замовленого ПрАТ «СК «ТАС» Звіту № 197/17 від 29.05.2017 р., позивачу було здійснено доплату страхового відшкодування на суму 853,42 грн. В подальшому, на підставі доопрацьованого вказаного вище Звіту, Товариством здійснено доплату страхового відшкодування на рахунок позивача в розмірі 969,21 грн., тому представник відповідача вважає, що ПрАТ «СК «ТАС» виконало в повному обсязі свої зобов'язання згідно Полісу, укладеного з відповідачем. Також, представник відповідача зазначив, що наданий позивачем Звіт № 61/06/17 від 27.06.2017 р. не був прийнятий страховою компанією до розрахунку суми страхового відшкодування, так як був складений в порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки експертом було безпідставно завищено вартість матеріалів, визначених в ремонтній калькуляції, тому просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги, щодо стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 5 929,18 грн. визнав та не заперечував проти стягнення з нього вказаних коштів.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6 276,26 грн., витрати з виготовлення Звіту про оцінку вартості збитку в розмірі 1 200 грн., а всього - 7 476 грн. 26 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5 929 грн. 18 коп.
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 640 грн. та витрати за правову допомогу в розмірі 6 400 грн., а всього 7 040 грн.
Відповідач ПрАТ «СГ «ТАС», не погоджуючись з таким рішенням в частині стягнення з нього коштів подав апеляційну скаргу, зазначивши, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається, що суд безпідставно не взяв до уваги Звіт №197/17 від 19.12.2017 року ФОП ОСОБА_7, а взяв наданий ОСОБА_1 Звіт №61/06/17 від 27.06.2017 року оцінювача ОСОБА_6, який не проходив рецензування Фондом державного майна України та цей Звіт не був взятий до уваги Нацкомісією з регулювання у сфері ринків фін послуг України при розгляді скарги позивача, так як складений в порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки експертом було безпідставно завищено вартість матеріалів, визначених в ремонтній калькуляції, зокрема згідно п. 8.5.9. Методики вартість матеріалів, необхідних для відновлення лакофарбового покриття на кузові КТЗ має бути прийнято в діапазоні 60-70% від вартості робіт по фарбуванню.
Крім того, ПрАТ «СГ «ТАС» не погоджується із рішенням суду про стягнення з нього витрат на виготовлення замовленого позивачем до звернення до суду Звіту, оскільки такі витрати не можуть вважатись судовими витратами пов'язаними з розглядом справи, також зазначив, що процесуальне законодавство не передбачає солідарного стягнення судових витрат, тому стягнення солідарно з відповідачів судового збору та витрат на правову допомогу є грубим порушенням процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення скарги, просив рішення суду залишити без змін. Послався, що витрати на правову допомогу є для ОСОБА_1 матеріальним збитком, тому суд правильно стягнув їх з відповідачів. Також вважає, що суд вірно не взяв до уваги Звіт страхової компанії, оскільки він виконаний з порушенням вимог закону, що вказано в рецензії на цей Звіт.
Відповідач ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції зазначив, що згоден з рішенням суду в частині стягнутих з нього коштів, тому вважав, що апеляційна скарга страхової компанії повинна бути розглянута судом відповідно чинного законодавства.
Відповідач ПрАТ «СГ «ТАС», будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції свого представника не направили, клопотання про відкладення судового розгляду не подавали, тому колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у їх відсутність, згідно ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10.02.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, належного позивачу ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Подільського районного суду м.Києва від 17.03.2017 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України і назначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.7).
Відповідно до Полісу № АЕ/8682672 обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.04.2016 р., відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» зобов'язалась у разі настання страхового випадку пов'язаного з експлуатацією транспортного засобу Ford д.н.з. НОМЕР_2 сплатити страхове відшкодування позивачу, ліміт якої становить 100 000 грн. (а.с.8, 83).
14.02.2017 р. позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» про настання страхового випадку (а.с.9).
Відповідно Звіту № 197/17 від 29.05.2017 р., складеного ФОП «ОСОБА_7» на замовлення ПрАТ «СГ «ТАС», матеріальний збиток позивача, у зв'язку з пошкодженням його автомобіля становить 15 525,35 грн. з урахуванням ПДВ на запчастини, які підлягають заміні та 14 671,93 грн. без врахування ПДВ.
Відповідно Звіту № 61/06/2017 від 27.06.2017 р. складеного ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивача ОСОБА_1, вартість матеріального збитку, внаслідок пошкодження автомобіля позивача з урахуванням ПДВ становить 22 770,82 грн. (ас. 10-13).
14.07.2017 року позивач звернувся з заявою до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, при цьому, ним був наданий Звіт № 61/06/2017 від 27.06.2017 р. про оцінку вартості збитку (ас. 29).
11.09.2017 року відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» було здійснено виплату позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 14 671,93 грн., при цьому було взято за основу Звіт № 197/17 від 29.05.2017 р., виготовлений на замовлення ПрАТ «СГ «ТАС».
18.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату компенсації податку на додану вартість за проведення ремонтних робіт з відновлення автомобіля, який був проведений за його рахунок. Одночасно позивачем була надана копія Акту № ОУ-0000100 здачі-приймання робіт (надання послуг) ТОВ «Газель Автосервіс» від 04.09.2017 р. на загальну суму 28 700 грн., що позивачем було сплачено, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 31, 33, 34).
12.10.2017 р. відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» було здійснено доплату суми ПДВ згідно звіту № 197/17 від 29.05.2017 р. ФОП «ОСОБА_7» в розмірі 853,42 грн. (а.с.60).
25.09.2017 року позивач звернувся із скаргою до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг України в якій просив Звіт про оцінку матеріального збитку, отриманий на замовлення страховика направити для проведення рецензії та встановлення відповідності його висновків вимогам законодавства (а.с.40).
На Вимогу Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг України від 13.12.2017р., Звіт № 197/17 від 29.05.2017 p., ФОП ОСОБА_7 І було повернуто ФОП ОСОБА_7 для доопрацювання і приведення у відповідність до вимог, вказаних у рецензії на даний Звіт (а.с.62-63).
21.12.2017 p. ПрAT «СГ «ТАС» отримала доопрацьований Звіт № 197/17 від 19.12.2017 p., ФОП ОСОБА_7, згідно якого розмір завданого матеріального збитку ОСОБА_1 за пошкодження автомобіля НОМЕР_1, складає 16 494.56 грн. (а.с.64-80).
22.12.2017 року на підставі допрацьованого Звіту № 197/17 від 19.12.2017 р. після рецензування, страховою компанією було переглянуто рішення про страхове відшкодування позивачу та здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 969,21 грн. (16 494,56 грн. - 15 525,35 грн. = 969,21 (а.с.81).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ПрAT «СГ «ТАС» на виконання своїх зобов'язань згідно Полісу № АЕ/8682672, здійснив позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 16 494,56 грн. (14 671,93 + 853,42 + 969,21).
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та фактично не заперечуються сторонами.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення із страхової компанії грошових коштів, суд першої інстанції виходив з того, що різниця між вартістю матеріального збитку, яка згідно Звіту, замовленого позивачем становить 22770,82 грн., та виплаченою відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» сумою в розмірі 16494,56 грн., становить 6276,26 грн., тому саме ця сума коштів підлягає примусовому стягненню із страхової компанії та витрати з виготовлення Звіту про оцінку вартості збитку в розмірі 1200 грн.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.
Таким чином, судова колегія встановивши, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, сталася з вини відповідача, при цьому страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі, відшкодовував позивачу у встановленому Законом порядку шкоду, яку було розраховано відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення коштів із страхової компанії з урахуванням Звіту, виконаного на замовлення позивача, оскільки позивач, отримавши страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування шкоди, не позбавлений можливості звернувся до особи, яка завдала шкоди, у порядку статті 1194 ЦК України, для відшкодування повної суми різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Крім того, судова колегія погоджується з доводами скарги страхової компанії щодо відсутності підстав для стягнення зі страхової компанії витрат на виготовлення замовленого позивачем Звіту, оскільки ці витрати сплачені до звернення позивача до суду, тому не пов'язані з розглядом даної судової справи. Також немає підстав солідарного стягнення з відповідачів судового збору та витрат на правову допомогу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про стягнення коштів та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до страхової компанії.
В частині стягнення коштів з відповідача ОСОБА_2 рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки не оскаржується сторонами.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат, які в даному випадку підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2, який до суду про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не звертався.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частин відмовити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору та 6400 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді :