17 жовтня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12017100050009128 за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року, яким засуджено:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва, українку, громадянку України, з неповною вищою освітою, яка є інвалідом, розлучену, маючу на утриманні неповнолітню дитину, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судиму, останній раз:
- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 09.10.2017 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ст.75 КК України до 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік,
за ч.1 ст.309 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі;
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, яке було призначено вироком Оболонського районного суду м. Києва від 09.10.2017 року, остаточно призначено покарання у виді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 рік.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цим же вироком вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Згідно вироку суду, 01 жовтня 2017 року приблизно о 14:00 годині за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 40/14, біля під'їзду №1, ОСОБА_6 побачила медичний шприц з речовиною бурого кольору, та усвідомлюючи, що дана речовина на вигляд схожа на особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - опій ацетильований, у неї виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, для власного вживання, без мети збуту.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , у той же час та в тому ж місці, поклала медичний шприц з рідиною бурого кольору до особистої сумки, яка була при ній, тим самим незаконно придбала та почала зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено.
Того ж дня, о 14:05 годині, в тому ж місці, ОСОБА_6 , зберігаючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, була затримана працівниками поліції Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, яким добровільно, в присутності двох понятих видала медичний шприц, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, який було вилучено.
Вилучена в ході огляду місця події та надана на дослідження експерту рідина коричневого кольору, масою 2,253г, містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,122г.
На вказаний вирок, прокурор Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, доведеність її вини, не погоджується з вироком з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Застосовуючи ст.ст.75, 76 КК України, суд не зазначив, за наявності яких підстав дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання та не мотивував своє рішення про звільнення її від відбування покарання з випробуванням, при цьому, необґрунтовано зазначив пом'якшуючою обставиною наявність дитини, з якою обвинувачена не проживає та не виховує з народження. Окрім цього, суд не врахував тяжкості злочину, особи обвинуваченої, яка не працює, не має міцних соціальних зв'язків, а також є неодноразово судимою за вчинення умисних корисливих злочинів та злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. Апелянт впевнений, що призначений судом вид покарання не зможе надати обвинуваченій можливості в повній мірі відчути та зрозуміти наслідки вчинення нею злочину, тому просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винною за ч.1 ст.309 КК України та призначити їй покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 1 рік - виконувати самостійно.
Заслухавши:
- доповідь судді апеляційного суду;
- думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі;
- обвинувачену, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просила залишити її без задоволення;
перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченій, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація її дій за ч.1 ст.309 КК України не оспорюються учасниками судового провадження, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про м'якість призначеного покарання, то вони не ґрунтуються ні на вимогах закону, ні на матеріалах провадження.
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченої, яка є інвалідом, раніше судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину. Взяв до уваги суд і наявність пом'якшуючої покарання обвинуваченої обставин, а саме: щирого каяття.
Також, при прийнятті рішення, колегія суддів вважає за необхідне врахувати той факт, що обвинувачена ОСОБА_6 на даний час у зв'язку з наявністю тяжкої хвороби позбавлена можливості самостійно пересуватись та потребує сторонньої допомоги.
Покарання обвинуваченій призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, воно є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для посилення цього покарання колегія суддів не вбачає.
Правомірним і достатньо обґрунтованим є і застосування ст.75 КК України, а саме: звільнення засудженої від відбування покарання з випробовуванням.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які б могли бути підставою для скасування вироку, судом не допущено.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок відповідає вимогам закону, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року необхідно залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3