ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 жовтня 2018 року № 826/13253/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів»
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 05.06.2018р. № 0006831405.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року було відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, як зазначає позивач, працівники позивача вчасно подавали звіти за видані кошти на відрядження, протягом п'яти банківських днів, що передбачено п.170.9.2 ст. 170 ПК України.
Відповідачем у відзиви на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні, зазначаючи, що в даному випадку необхідно керуватися п. 170.9.3 ст. 170 ПК України, яка передбачає подання звітів протягом трьох банківський днів.
Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України в період з 28.02.2018 по 05.05.2018 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами перевірки складений Акт планової документальної виїзної перевірки № 1199/28-10-14-01/32657656 від 11.05.2018 року (далі - Акт).
Пунктом четвертим висновку Акта встановлено порушення ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» пп.11, 12 гл.2 «Положення про ведення касових, операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (із змінами і доповненнями), а саме, п.2.11 - звітування за одержані під звіт готівкові кошти (на відрядження) з перевищенням встановлених строків їх використання, в сумі 350 487,00 грн.
В Додатку № 13 до Акту перевірки наведено перелік працівників ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів», які несвоєчасно звітували за видані кошти на відрядження, зокрема:
- ОСОБА_2 повернувся з відрядження у понеділок 15.06.2015р., подав звіт п'ятницю 19.06.2015р., тобто на четвертий банківський день, що настав за днем завершення відрядження;
- ОСОБА_1 повернувся з відрядження у вівторок 16.06.2015р., подав звіт у вівторок 23.06.2015р., тобто на п'ятий банківський день;
- Тур 3.1. повернувся з відрядження у середу 01.07.2015р., подав звіт у середу 08.07.2015р., тобто на п'ятий банківський день;
- ОСОБА_3 повернувся з відрядження у п'ятницю 10.07.2015р., подав звіт у четвер 16.07.2015р., тобто на четвертий банківський день;
- ОСОБА_4 повернувся з відрядження у неділю 19.07.2015р., подав звіт у п'ятницю 24.07.2015р., тобто на п'ятий банківський день;
- ОСОБА_5 повернувся з відрядження у суботу 19.12.2015р., подав звіт у четвер 24.12.2015р., тобто на четвертий банківський день;
- ОСОБА_6 повернувся з відрядження у четвер 21.01.2016р., подав звіт у середу 27.01.2016р., тобто на четвертий банківський день;
- ОСОБА_7 повернувся з відрядження у неділю 28.02.2016р., подав звіт у четвер 03.03.2016р., тобто на четвертий банківський день;
- Тур 3.1. повернувся з відрядження у неділю 28.02.2016р., подав звіт у четвер 03.03.2016р., тобто на четвертий банківський день;
- ОСОБА_8 повернувся з відрядження у суботу 19.03.2016р., подав звіт у п'ятницю 25.03.2016р., тобто на п'ятий банківський день.
Не погодившись з висновками викладеними в Акті позивач надіслав відповідачу заперечення до Акту, однак листом від 31.05.2018р. відповідач не погодився з запереченнями позивача.
05 червня 2018 року, на підставі висновків вищевказаного Акту перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України прийнято податкове повідомлення-рушення № 0006831405, у відповідності з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 87 621,75 грн. за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки. Відповідно до доданого розрахунку розмір штрафних санкцій становить 25% виданих під звіт сум (350 487,0 грн. х 25%).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що обставини справи, викладені в Акті перевірки, сторонами не заперечуються. Спірним у даній справі є питання застосування строку для подання звіту за видані кошти на відрядження. Так, позивач вважає правомірним застосування п'яти банківських днів, що передбачено п.170.9.2 ст. 170 ПК України, натомість відповідач вважає правомірним застосування трьох банківських днів що передбачено п. 170.9.3 ст. 170 ПК України.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
У перевіряємий відповідачем період діяло Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. (далі - Положення № 637), яке втратило чинності згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року N 148.
Відповідно до п. 2.11. Положення № 637 (в редакції чинній на перевіряємий період) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно з 2.12. Положення № 637 (в редакції чинній на перевіряємий період) фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.
Відповідно до п.п 170.9.2. п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.
А згідно п.п 170.9.3. п. 170.9 ст. 170 ПК України дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:
а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;
б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
В пункті 3.3.3.3. розділу 3.3.3 Акту перевірки, де описане виявлене порушення, зазначено, що до перевірки не надані підтверджуючи документи про одержання підзвітними особами (додаток № 13) готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідка за встановленою формою, сліп, квитанція торгівельного термінала, тощо).
Таким чином, лише з цієї обставини відповідачем було зроблено висновок про отримання відрядженими особами позивача готівки із застосуванням платіжних карток та поширення у даному випадку триденного строку, передбаченого п.п 170.9.3. п. 170.9 ст. 170 ПК України.
Однак, суд зазначає, що приписи п.п 170.9.3. п. 170.9 ст. 170 ПК України передбачають, що дія цього пункту поширюється зокрема на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.
Проте відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» при відрядженні працівників, перелічених в Додатку № 13 до Акту перевірки використовували саме корпоративні платіжні картки.
Поняття корпоративна платіжна картка та особиста платіжна картка чітко визначені у Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. №2345-111 та у Положенні про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705.
Відповідно до п. 1.27 вказаного Закону платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Отже платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку. Метою такого переказу може бути: оплата вартості товарів і послуг; перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб; отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати; здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Банк, який є учасником платіжної системи і здійснює емісію платіжних карток, може надавати такі картки як фізособам, так і суб'єктам господарювання. Картки, які надаються суб'єктам господарювання, - це корпоративні електронні платіжні засоби, або ж КПК (п. 2 розд. ІІ Положення № 705).
Особисті платіжні картки - особисті ЕПЗ (далі - ОПК) - емітуються для фізичних осіб за операціями, не пов'язаними з веденням підприємницької діяльності.
Корпоративні платіжні картки - корпоративні ЕПЗ (далі - КПК) - емітуються для суб'єктів господарювання (юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у даному випадку помилково застосував інший підпункт ПК України - п.п. 170.9.3., який не підлягав до застосування в даному випадку, адже він встановлює спеціальні строки подання звітності, в окремих, чітко зазначених в цьому підпункті випадках, а саме його дія поширюється на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, доказів чого відповідачем суду не надано.
Вирішуючи спір суд враховую правову позицію Європейського суду с прав людини, викладену в рішенні від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», де вказано, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління…»
?Постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган (якщо він є відповідачем у справі).
Саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення, вчинення дій чи допущення бездіяльності шляхом неухильного виконання судових рішень про витребування доказів.
Згідно з нормами пп. 2.12 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, довірені особи підприємств, які одержали готівку з карткового рахунка із застосуванням корпоративної платіжної картки або особистої платіжної картки, використавши кошти, подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами, а також документи про одержання готівки з карткового рахунка (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом із невитраченим залишком готівки.
Податковим органом під час розгляду справи судом не було надано суду, а також не здобуто під час перевірки доказів одержання працівниками підприємства під час відряджень готівки з карткового рахунка із застосуванням саме корпоративної платіжної картки - чека банкомата, копію видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліпу, квитанції торговельного термінала тощо.
З огляду на вищевказане, а також враховуючи обов'язок відповідача як суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, суд приходить до висновку про відсутність порушення ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» пп.11, 12 гл.2 «Положення про ведення касових, операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637.
Абзацом 5 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
У розгляді цієї справи суд також наголошуює на тому, що зазначені фінансові санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, які можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу, а саме - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2012 р. (справа № К-24745/10), від 28 липня 2014 р. (справа № К/9991/21274/12).
Оскільки застосування штрафних санкцій в сумі 87 621,75 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки здійснено відповідачем 05 червня 2018 року, тобто після закінчення одного року з дня встановлених відповідачем фактів порушення позивачем порядку видачі готівки під звіт за період (з 15.06.2015р. по 25.03.2016р.), тобто поза межами строків встановлених ст. 250 ГК України, це є окремою підставою для скасування оспорюваного рішення.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 05 червня 2018 року № 0006831405 Офісу великий платників податків Державної фіскальної служби України.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» (04071, м. Київ, вул. Волоська, буд. 50/38, оф. 134; код ЄДРПОУ 32657656) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великий платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій