ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 жовтня 2018 року № 826/11079/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови включити до складу грошового забезпечення ОСОБА_1, для обчислення пенсії з 01.01.2018 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за високі досягнення у праці, премію за період січня 2007 - грудень 2008 року, премію за сумлінну працю за період з січня 2007 - грудень 2008, відповідно до довідки Головного управління ДФС у Київській області від 13.04.2017 №10-36-05-20/80, та провести перерахунок пенсії виходячи з 90% грошового забезпечення та відповідні виплати з 01.01.2018 протиправними.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити до складу грошового забезпечення з якого ОСОБА_1 обчислено пенсію наступні складові: надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 7111,04 грн., надбавку за високі досягнення у праці за період січень 2007 - грудень 2008 в сумі 39938,86 грн., премію за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 25827,24 грн., премію за сумлінну працю за період січень 2007 - грудень 2008 в сумі 38160 грн. відповідно до довідки виданої Головним управлінням ДФС у Київській області від 13.04.2017 за №10-36-05-20/80, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 виходячи з 90% грошового забезпечення та здійснити відповідні виплати.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він є військовим пенсіонером, з 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Позивач зазначає, що основний розмір призначеної йому пенсії становив 90% грошового забезпечення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві з 01.01.2018 пенсію позивача перераховано у розмірі 70% грошового забезпечення. Разом з тим, позивач стверджує, що при перерахунку пенсії з належного йому грошового забезпечення відповідачем виключено наступні складові: надбавку за високі досягнення у праці за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 7111,04 грн., надбавку за високі досягнення у праці за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 39938,86 грн., премію за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 25827, 24 грн., премію за сумлінну працю за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 38160 грн.
Не погоджуючись з таким розрахунком, 05.06.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо усунення вказаних порушень в ході перерахунку його пенсії.
Листом від 19.06.2018 №23835/02/С-2068 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивачу, що перерахунок пенсії проведено з дотриманням чинного законодавства, а саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у письмовому провадженні.
У встановлений судом строк відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що з 01.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення на підставі наданої Головним управлінням ДФС у Київській області довідки про розмір грошового забезпечення від 06.04.2018 №10-36-05-20/191 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу відповідно до статті 63 Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». В подальшому виплата пенсії буде проводитись відповідно до зазначеної постанови.
Разом з тим, відповідач зазначив, що позовні вимоги щодо включення при обрахуванні пенсії позивача надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за високі досягнення у праці, премії задоволенню не підлягають, з огляду на те, що в чинних нормативно-правових актах немає вказівки на включення зазначених складових до грошового забезпечення пенсіонера.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням від 17.02.2009 НОМЕР_2, з 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ у розмірі 90% грошового забезпечення.
Як стверджує позивач, станом до 01.01.2018 до складу грошового забезпечення з якого йому проводилося нарахування пенсії було включено наступні види грошового забезпечення та премії: надбавка за роботу в умовах режимних обмежень за період з січня 2007 - грудень 2008 року в сумі 7111,04 грн., надбавка за високі досягнення у праці за період з січня 2007 - грудень 2008 року в сумі 39938,86 грн., премія за період з січня 2007 - грудень 2008 року в сумі 25827,24 грн., премія за сумлінну працю за період з січня 2007 - грудень 2008 року в сумі 38160 грн.
Вказані види грошового забезпечення та премії були включені до грошового забезпечення при обчисленні пенсії позивача згідно з довідкою Головного правління ДФС у Київській області від 13.04.2017 №10-36-05-20/80 та рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2017 по справі №756/13869/17, яке набрало законної сили 17.11.2017.
Однак з 01.01.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві пенсію позивача перераховано у розмірі 70% грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
05.06.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо усунення вказаних порушень в ході перерахунку пенсії позивача.
Листом від 19.06.2018 №23835/02/С-2068 відповідач повідомив позивачу, що перерахунок його пенсії здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та на підставі наданої Головним управлінням ДФС у Київській області довідки про розмір грошового забезпечення від 06.04.2018 №10-36-05-20/191 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу, як визначено вказаною постановою.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 за №103 зобов'язано перерахувати пенсії, призначені згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно з Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наданого позивачем розрахунку пенсії за вислугу років від 01.01.2018 відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103, у розмірі 70% від грошового забезпечення.
Надаючи оцінку посиланням позивача щодо протиправності дій відповідача, які виразились у зменшені основного розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70%, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України №2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.
Таким чином, з 01.10.2011 положення частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін Законом України №3668-VІ до редакції цієї статті.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону України №2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.
Всупереч наведеному, при здійснені перерахунку пенсії позивача, відповідач безпідставно керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №103, та застосував норми, які регулюють питання призначення пенсії, а не її перерахунку.
Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-420а13.
Окремо суд акцентує увагу відповідача на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90%, а потім 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 справа № 686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 90 % на 70% при проведені перерахунку пенсії позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 17.07.2018 №0.0.1086377332.1 .
У зв'язку із задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню позивачу у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови включити до складу грошового забезпечення, для обчислення пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за високі досягнення у праці, премію за період з січня 2007 - грудень 2008 року, премію за сумлінну працю за період з січня 2007 - грудень 2008, відповідно до довідки Головного управління ДФС у Київській області від 13.04.2017 №10-36-05-20/80.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити до складу грошового забезпечення з якого ОСОБА_1 обчислено пенсію наступні складові: надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 7111,04 грн., надбавку за високі досягнення у праці за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 39938,86 грн., премію за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 25827,24 грн., премію за сумлінну працю за період з січня 2007 - грудень 2008 в сумі 38160 грн. відповідно до довідки виданої Головним управлінням ДФС у Київській області від 13.04.2017 за №10-36-05-20/80 та здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова