Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
30 жовтня 2018 р. справа № 2040/8183/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; адреса проживання (довідка ВПО): АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 26281752, 61007, Харківська обл., місто Харків, вул. Біблика, будинок 6) про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, в якому просить суд:
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради нарахувати та виплатити держану соціальну допомогу померлому сину позивача, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 як особі з інвалідністю з дитинства І групи з дати припинення, 01.08.2014 року по місяць смерті ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.01.2015 року ОСОБА_1 взято на облік, як внутрішньо переміщену особу, про що видано довідку № НОМЕР_2 відкритою за адресою АДРЕСА_3. На тимчасово непідконтрольній території у м. Брянка, Луганської області залишився син позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особа з інвалідністю з дитинства І групи підгрупа «А». До серпня 2014 року син позивача отримував державну соціальну допомогу, як особа з інвалідністю з дитинства І групи. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції виплата державної соціальної допомоги сину позивача, була припинена. ІНФОРМАЦІЯ_2 син позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у м. Брянка, Луганської області, на території, яка тимчасово не контролюється українською владою. 06 лютого 2018 року позивач звернулась з заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, щодо призначення та виплати недоотриманої державної соціальної допомоги сина ОСОБА_2 як особі з інвалідністю з дитинства І групи за період з серпня 2014 року по місяць смерті. 29 березня 2018 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради своїм листом повідомило позивача, що рішенням Комісії по призначенню (відновленню) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 22.03.2018р. №78, було відмовлено в призначенні та виплаті недоотриманої допомоги на інваліда з дитинства І групи ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року по місяць смерті, мотивоване тим, що ОСОБА_2 на обліку в УПСЗН Індустріального району як внутрішньо переміщена особа не перебував, допомога як інваліду з дитинства в УПСЗН Індустріального району йому не призначалася та не виплачувалась. Позивач вважає протиправними дії (бездіяльність) відповідача в не нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги сину позивача, як інваліду дитинства І групи за період з серпня 2014 року по місяць смерті.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що з 19.01.2015 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа. Її син, ОСОБА_2, на обліку в управлінні не перебуває та ніколи не перебував, тому законних підстав для призначення та виплати недоотриманої допомоги як особі з інвалідністю з дитинства І групи у управління не було. З огляду на викладене вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2015 року ОСОБА_1 взято на облік, як внутрішньо переміщену особу, про що видано довідку № НОМЕР_2 від 19.01.2015 року.
Зі змісту адміністративного позову та копії посвідчення від 14.01.2013 року №601968 вбачається, що у позивача був син ОСОБА_2, особа з інвалідністю І групи.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 04.08.2011 серія НОМЕР_3, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 був особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупа «А» безстроково.
Позивач зазначає, що до серпня 2014 року син позивача отримував державну соціальну допомогу, як особа з інвалідністю з дитинства І групи, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції виплата державної соціальної допомоги сину позивача, була припинена. Однак, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаної інформації.
З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 син позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у м. Брянка, Луганської області, на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.
06 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, щодо призначення та виплати недоотриманої державної соціальної допомоги сина ОСОБА_2 як особі з інвалідністю з дитинства І групи за період з серпня 2014 року по місяць смерті.
29 березня 2018 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради своїм листом №2198/4-02 повідомило позивача, що рішенням Комісії по призначенню (відновленню) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 22.03.2018р. №78, було відмовлено в призначенні та виплаті недоотриманої допомоги на інваліда з дитинства І групи ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року по місяць смерті.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з протоколу №78 засідання Комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 22.03.2018 року, вказане рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 на обліку в УПСЗН Індустріального району як внутрішньо переміщена особа не перебував, допомога як інваліду з дитинства в УПСЗН Індустріального району йому не призначалася та не виплачувалась.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.
Абзацом 11 пункту 2.4 розділу 2 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та міністерства охорони здоров'я України від 30.04.2002 №226/293/169 закріплено норму про те, що заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
Відповідно до п. 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Суд зазначає, що ОСОБА_2 за життя міг реалізувати своє право на продовження раніше призначених страхових виплат, звернувшись до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем його фактичного проживання/перебування, як переміщена особа, проте таким правом не скористався.
У зв'язку з цим, у відповідача не виникли та не могли виникнути правові підстави для продовження раніше призначених та нарахованих ОСОБА_2 щомісячних виплат державної соціальної допомоги інваліду з дитинства без його відповідного звернення до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
Таким чином, належними сумами страхових виплат, що з вини відповідача не були своєчасно виплачені за життя ОСОБА_2, який мав на них право, можуть бути суми, які були нараховані та своєчасно не виплачені відповідачем до 01.08.2014 року.
Згідно частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Право на відшкодування шкоди належало безпосередньо потерпілій. Оскільки ОСОБА_2 не скористався порядком реалізації своїх прав, до місцевих органів з питань соціального захисту населення на підконтрольній українській владі території після 01.08.2014р. не звертався, будь-якої інформації не запитував, доказів переміщення з окупованої території не надавав, відсутні й правові підстави для нарахування йому державної соціальної допомоги інваліду з дитинства за період з 01.08.2014 по день смерті. Сума державної соціальної допомоги інваліду з дитинства за період з 01.08.2014 по 30.10.2017 не була нарахована на момент смерті сина позивача, та в розумінні статті 1227 Цивільного кодексу України спадкодавцю не належала, а тому не може передаватись членам сім'ї чи входити до складу спадщини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушень норм чинного законодавства в діях відповідача.
Також суд зазначає, що позовна вимога зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради нарахувати та виплатити держану соціальну допомогу померлому сину позивача, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 як особі з інвалідністю з дитинства І групи з дати припинення, 01.08.2014 року по місяць смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, спрямована на поновлення прав померлого, який на час розгляду справи не має правоздатності.
Дії відповідача під час прийняття рішення Комісії по призначенню (відновленню) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 22.03.2018р. №78 є правомірними, оскільки підставою для здійснення виплат є виключно свідоцтво про право на спадщину, яке позивач не отримував через відсутність спадкового майна.
Відповідно до положень ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у справі «Цезар та інші проти України» 13 лютого 2018 року прийнято рішення на користь України, щодо скарг жителів ОРДЛО про призупинення соціальних виплат. Суд зазначив, що з огляду на тривалий конфлікт Україна позбавлена можливостей забезпечити належне функціонування судів та здійснювати соціальні виплати на території непідконтрольній владі України.
Також, у вказаній постанові зазначається: «Уряд підтвердив, що внаслідок військових дій, які відбуваються на Сході України, держава мала припинити всі соціальні виплати на цих територіях. Проте національні органи влади запровадили нове законодавство, яке дозволяє одержувачам соціальних виплат з територій Донецької та Луганської областей, що не перебувають під контролем держави, звернутися до відповідних органів соціального страхування, розташованих на території, контрольованій Урядом для відновлення їх соціальних виплат.»
З огляду на викладене позовна вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; адреса проживання (довідка ВПО): АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 26281752, 61007, Харківська обл., місто Харків, вул. Біблика, будинок 6) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 30.10.2018 року.
Суддя Біленський О.О.