Справа № 420/5590/18
30 жовтня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Кравченко М.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСББ «Успенська 17» та КП «ЖКС «Порто-Франківський», про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСББ «Успенська 17» та КП «ЖКС «Порто-Франківський», про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСББ «Успенська 17» та КП «ЖКС «Порто-Франківський», про визнання протиправним та скасування рішення слід відмовити з наступних підстав.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд: визнати ч.1 рішення Одеської міської ради № 882-VII від 30.06.2016 року протиправною щодо передання багатоквартирного жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1; скасувати п.25 рішення Одеської міської ради № 882-VII від 30.06.2016 року.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 20.12.2012 року він є власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 від 20.07.2016 року перебуває на балансі ОСББ «Успенська 17». Передача вказаного житлового будинку з балансу КП ЖКС «Порто-Франківський» на баланс ОСББ «Успенська 17» здійснювалась на підставі рішення Одеської міської ради № 882-VII від 30.06.2016 року «Про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об'єднань співвласників багатоквартирних будинків)», а також на підставі акту прийому-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 від 20.07.2016 року. Звернення Позивача до суду із адміністративним позовом обумовлюється тим, що винесення Одеською міською радою зазначеного вище рішення призвело до суттєвого порушення прав та інтересів позивача, а також інших співвласників будинку АДРЕСА_1 в м. Одеса, що свідчить про необхідність їх захисту у судовому порядку, шляхом визнання рішення Одеської міської ради № 882-VII від 30.06.2016 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню в ч.1 п.25 Додатку № 1 до вказаного рішення. За адресою знаходження ОСББ «Успенська 17» в тому ж самому будинку наразі функціонує готель «Одеський дворик» та ресторан «Jazzy-Buzzy», які здійснюють відповідну господарську діяльність з провадження якої отримують певні прибутки, оскаржуваним рішенням фактично надано змогу шляхом передання багатоквартирного будинку на баланс ОСББ «Успенська 17» діяти в порушення вимог чинного законодавства України, адже в будинку в якому проживають багато сімей в тому числі і сам позивач провадиться господарська діяльність, яку підтримує ОСББ «Успенська 17». Позивач зазначає, що земельні ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок (ОСББ «Успенська 17») за цільовим призначенням відноситься до категорії земель для будівництва та обслуговування багатоквартирного та житлового будинку, а не для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, тобто ОСББ «Успенська 17» користуючись оскаржуваним рішенням та власними повноваженнями порушує гарантовані Конституцією України права жильців зазначеного вище будинку. Одеська міська рада приймаючи рішення № 882-VII від 30.06.2016 року, яким на меті була передача багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 на баланс ОСББ «Успенська 17», проте, в реальності ОСББ «Успенська 17» в порушення вимог ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє його (частину) використовувати як готель та ресторан. Позивач вказує, що для функціонування готелю «Одеський дворик» використовуються нежитлові приміщення мансардного поверху та підвальне приміщення, тобто власником готелю фактично без жодних дозвільних документів використовуються зазначенні приміщення в якості готельних номерів, без належного переводу їх у нежитлове, як того вимагає чинне законодавство України. Окрім того, ОСОБА_1 не має змоги вільно користуватись підвальним та мансардним приміщеннями, так як відповідно до правової позиції Конституційного суду України, яка викладена в Рішення від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 прямо вказано, що: «допоміжні приміщення (підвали, комори, горища, колясочні та ін.) передаються в спільну власність громадян одночасно з приватизацією квартир багатоквартирних будинків». З наведеного вбачається, що допоміжні приміщення (підвали, комори, горища, колясочні та ін.) передаються в спільну власність громадян одночасно з приватизацією квартир багатоквартирних будинків. Враховуючи, що позивач є також повноправним власником одного з приміщень розташованого за адресою АДРЕСА_1, він має повне право користуватись як підвальним приміщенням так і нежилим приміщенням горища, розташованих за адресою АДРЕСА_1. Таким чином, ОСББ «Успенська 17» метою створення якого відповідно до вимог профільного закону має бути забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами прикриваючись оскаржуваним рішенням жодним чином не виконує покладенні на нього функції законодавством України. Позивач акцентує увагу суду на тому, що оскаржуваним рішенням фактично передано на баланс ОСББ «Успенська 17» житловий будинок в якому на праві приватної належить нежитлове приміщення позивачу, проте жодних дій які визначенні Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ «Успенська 17» щодо забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання житлового будинку не здійснюються, а навпаки всіма можливими заходами підтримується діяльність готелю «Одеський дворик» та ресторану ««Jazzy-Buzzy». Позивача незаконно позбавлено можливості в користуванні вказаними вище допоміжними приміщеннями, які наразі використовуються для провадження господарської діяльності.
Суддя зазначає, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Спірні правовідносини виникли у сфері житлових та майнових відносин і стосуються правомірності рішення Одеської міської ради № 882-VII від 30.06.2016 року «Про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об'єднань співвласників багатоквартирних будинків)» в частині передачі багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з балансу КП «ЖКС «Порто-Франківський» на баланс ОСББ «Успенська 17», що свідчить про наявність у цій справі приватного інтересу, пов'язаного із потребами окремої особи, яка вступає у приватноправові відносини для задоволення свого приватного інтересу, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав іншої фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Таким чином, вказаний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб'єктним складом сторін, підставами та предметом позову є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових та житлових прав позивача.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто, суддя вважає, що даний спір належить до розгляду у місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну «встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суддя прийшов до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСББ «Успенська 17» та КП «ЖКС «Порто-Франківський», про визнання протиправним та скасування рішення необхідно відмовити.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст.2, 4, 6, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСББ «Успенська 17» та КП «ЖКС «Порто-Франківський», про визнання протиправним та скасування рішення.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко