Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 жовтня 2018 р. справа № 2040/6151/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,
за участю: представника позивача - Моргун Д.М., представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б,м. Харків,61170) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії УПФУ в Московському районі м. Харкова виражені у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 по інвалідності за період з січня 2012 р. по 14.10.2016 р. згідно чорнобильського законодавства у розмірі нарахування фактичної заробітної плати на підставі довідки ФЕУ ГУ МНС України в Харківській області від 28.01.2011 р. №157 (про заробітну плату за роботу у населених пунктах зони відчуження ЧАЕС з 14.05.1986 р. по 24.06.1986 р.) - неправомірними;
- зобов'язати УПФУ в Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст.46 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з січня 2012 р. по 14.10.2016 р.;
- стягнути з УПФУ Московського району м. Харкова частину пенсії по інвалідності за період з січня 2012 р. по 14.10.2016 р. яка має бути розрахована згідно чорнобильського законодавства у розмірі нарахування фактичної заробітної плати на підставі довідки ФЕУ ГУ МНС України в Харківській області від 28.01.2011 р. № 157 (про заробітну плату за роботу у населених пунктах зони відчуження ЧАЕС з 14.05.1986р. по 24.06.1986р.) згідно ст.46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 185440 (сто вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок) гри. та суму нараховану згідно ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова вчинено дії щодо відмови провести перехунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за період з січня 2012 року по 14.10.2016 року згідно чорнобильського законодавства та на підставі довідки про заробітну плату за роботу у населених пунктах зони відчуження ЧАЕС з 14.05.1986 року по 24.06.1986 року, не прийнявши до уваги висновки постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року по справі № 643/4982/17.
Представник відповідача через канцелярію суду 02.10.2018 року надав відзив на позов, в якому зазначив, що управлінням правомірно відмовлено ОСОБА_1 у проведення перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності. Так, листом від 07.03.2018 року № 138/Б-3 УПФУ в Московському районі м. Харкова, розглянувши звернення ОСОБА_1 від 22.02.2018 року, зазначив, що управлінням уже неодноразово розглядались аналогічні звернення ОСОБА_1 від 20.01.2012 року, 13.04.2012року та 02.03.2017 року, тому підстав для повторного розгляду даного питання не має. Також, у вказаному листі відповідачем, як на підставу відмови у перерахунку пенсії заявника, вказано на те, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.04.2017 року у справі № 643/4982/17 позов ОСОБА_1 до Управління про перерахунок пенсії, донарахування та виплати не донарахованої пенсії за період з 01.01.2012 року по 13.10.2016 року залишено без розгляду, у зв'язку з з'явленням поза межами строку звернення до адміністративного сулу.
У судовому засіданні 25.10.2018 року представник позивача підтримав свою правову позицію по справі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з січня 2012 року по 14.10.2016 року згідно чорнобильського законодавства у розмірі нарахування фактичної заробітної плати на підставі довідки ФЕУ ГУМНС в Харківській області №157 від 28.01.2011 року (про заробітну плату за роботу у населених пунктах зони відчуження ЧАЕС з 14.05.1986 року по 24.06.1986 року).
Листом від 07.03.2018 року № 138/Б-3 УПФУ в Московському районі м. Харкова, розглянувши звернення ОСОБА_1 від 22.02.2018 року, зазначив, що управлінням уже неодноразово розглядались аналогічні звернення ОСОБА_1 від 20.01.2012 року, 13.04.2012року та 02.03.2017 року, тому підстав для повторного розгляду даного питання не має, приймаючи також до уваги відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Таким чином, предметом розгляду в межах заявлених позовних вимог є дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за період з січня 2012 року по 14.10.2016 року з підстав, які зазначені в листі УПФУ в Московському районі м. Харкова від 07.03.2018 року № 138/Б-3 УПФУ.
Оцінюючи вказані обставини на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року по справі № 643/4982/17 встановлено преюдиційні обставини, які не підлягають доказуванню.
Так, вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1- ї категорії та інвалідом 2 групи.
Інвалідність виникла внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військового обов'язку по ліквідації аварії на ЧАЕС в період з 14.05.1986 року по 24.05.1986 року.
28.01.2011 року ОСОБА_1 отримав довідку №157 Фінансово-економічного управління Головного управління МНС України в Харківській області про заробітну плату за роботу у населених пунктах зони відчуження ЧАЕС з 14.05.1986 року по 24.06.1986 року.
В подальшому 12.01.2012 року та 22.02.2017 року ОСОБА_1 звертався до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявами про перерахунок пенсії із урахування заробітної плати відповідно до вказаної довідки за роботу в зоні відчуження із застосуванням 100% тарифної ставки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовлено у перерахуванні пенсії ОСОБА_1 з посиланням на те, що суми заробітної плати за період роботи у зоні відчуження нараховані всупереч нормативним документам про оплату праці.
Так, порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Пунктом 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 3). При цьому у всіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української PCP ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні даної заробітної плати не були враховані вимоги нормативних матеріалів: розпорядження РМ СРСР № 964 від 17.05.1986; постанова РМ СРСР № 524-156 від 7.05.1986; розпорядження РМ СРСР № 1031 від 23.05.1986; постанова РМ СРСР № 655-195 від 5.06.1986; постанова РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986; рішення № 351 від 02.02.1987 та ін.
У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється як на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З моменту аварії оплату праці регулювала постанова № 524-156, тобто з ними розраховувалися за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами), незалежно від населеного пункту, де вони перебували.
Статтею 40 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що військовозобов'язаним, вільно найомним, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території" радіаційного забруднення, оплата праці провадиться згідно із статтею 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.
Згідно з нормативними актами, які діяли в той період, матеріальне забезпечення військовослужбовців, які були направлені для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводилось наступним чином.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС ви 07.05.1986р. №524-156 (Постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986р. №168- 5) передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) робітникам підприємств та організацій, що приймали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометровій зоні до 100%.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986р. №1031 «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» встановлено, що на військовослужбовців, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розповсюджується порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. №964.
При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувати виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладів по військовому або спеціальному званню.
Листом Міністерства праці України від 29.10.1992 року № 09-3751 було наголошено, якщо працівник не отримав нараховану йому у 1986-1990 роках заробітну плату за період роботи в зоні ЧАЕС, це не позбавляє його права на призначення пенсії із зазначеного заробітку.
Окрім того, Міністерство праці і соціальної політики України в листі №03-3/1652-018-2 від 13.04.2001 р. «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 роках осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища» теж наголошується, що якщо учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС донараховано заробіток за роботу в зоні відчуження в кратних розмірах, але виплата донарахованої суми не проведена і не нараховані додаткові страхові внески то це не позбавляє права інваліда на призначення премії із заробітку в зоні відчуження.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11 2011р. № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який діє з 01.01.2012 року. Зазначеним Порядком передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Обчислення пенсій відповідно до Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які відповідно до статті 15 вказаного Закону видаються установами та організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату). Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в рамках справи № 643/4982/17 надано оцінку правовим підставам звернення ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі із заявами від 12.01.2012 року та 22.02.2017 року з метою перерахунку пенсії на підставі довідки від 28.01.2011 року № 157, виданої фінансово - економічним управлінням ГУ МНС України в Харківській області, та зазначено, що ОСОБА_1 безпосередньо виконував службові завдання з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження з 14.05.1986 року по 24.05.1986 року та має право на перерахунок пенсії за вказаними зверненнями.
При цьому, як вбачається з листа Управління пенсійного фонду України в Московському районі від 07.03.2018 року № 138/Б-3, підставою для відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за його заявою від 22.02.2018 року, слугувало те, що звернення позивача від 20.01.2012 року. 13.04.2012 року та 02.03.2017 року уже було розглянуто, тому підстав для повторного розгляду даного питання не має.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач Управління пенсійного фонду України в Московському районі вчинив протиправні дії щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з підстав, які зазначені в листі від 07.03.2018 року № 138/Б-3, будучи при цьому обізнаним про зміст Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2017 року по справі № 643/4982/17, яка є обов'язковою до виконання для всіх суб'єктів владних повноважень.
Окрім того, стосовно посилання відповідача у своєму відзиві на позов, як на підставу відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та виплаті пенсії за період з січня 2012 року по 14.10.2016 року, на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2017 року по справі № 643/4982/17, то суд зазначає наступне.
Як вбачається з описової частини вказаного рішення суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо перерахунку пенсії та виплаті пенсії за період з січня 2012 року по 14.10.2016 року залишені без задоволення, з огляду на ст. 99 КАС України.
Однак, при цьому, суд зазначає, що саме лише посилання в мотивувальній частині ухвали Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2017 року по справі № 643/4982/17 на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з мотивів, які викладені в листі Управління Пенсійного фонду України від 07.03.2018 року № 138/Б-3 діяв не на підставі, та не у спосіб передбачений чинним законодавством України, а відтак належним та найбільш ефективним способом відновлення порушених прав позивача є визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності за період з січня 2012 р. по 14.10.2016 р., згідно чорнобильського законодавства у розмірі нарахування фактичної заробітної плати на підставі довідки ФЕУ ГУ МНС України в Харківській області від 28.01.2011 р. №157 (про заробітну плату за роботу у населених пунктах зони відчуження ЧАЕС з 14.05.1986 р. по 24.06.1986 р.), з підстав, які зазначені у листі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 07.03.2018 року № 138/Б-3.
Стосовно вимог позивача щодо застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає про відсутність підстав для проведення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу - недоплаченої з вини органу суми пенсії, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
У контексті даної норми під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Одночасно, компенсація провадиться на нараховані, але вчасно не виплачені суми.
Отже, оскільки відповідачем суми пенсії по інвалідності в розмірі фактичної заробітної плати на підставі довідки №157 від 28.01.2011 року за період з січня 2012 року пол. 14.10.2016 року на момент розгляду справи не нараховані, спірні відносини в цій частині на теперішній час відсутні, тому підстав для компенсації позивачу втрати частини доходу суд не вбачає.
З приводу решти позовних вимог в частині стягнення з УПФУ Московського району м. Харкова частину пенсії по інвалідності за період з січня 2012 р. по 14.10.2016 р. яка має бути розрахована згідно чорнобильського законодавства у розмірі нарахування фактичної заробітної плати на підставі довідки ФЕУ ГУ МНС України в Харківській області від 28.01.2011 р. № 157 (про заробітну плату за роботу у населених пунктах зони відчуження ЧАЕС з 14.05.1986р. по 24.06.1986р.) згідно ст.46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 185440 (сто вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок) гри. та суму нараховану згідно ЗУ « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», то суд зазначає, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки заявлені на майбутнє, оскільки наразі відповідачем не проведено розрахунок пенсії ОСОБА_1 за період з січня 2012 р. по 14.10.2016 р.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з підстав зазначених вище.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності за період з січня 2012 р. по 14.10.2016 р., згідно чорнобильського законодавства у розмірі нарахування фактичної заробітної плати на підставі довідки ФЕУ ГУ МНС України в Харківській області від 28.01.2011 р. №157 (про заробітну плату за роботу у населених пунктах зони відчуження ЧАЕС з 14.05.1986 р. по 24.06.1986 р.), з підстав, які зазначені у листі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 07.03.2018 року № 138/Б-3.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2018 року.
Суддя Горшкова О.О.