23 жовтня 2018 р. № 1440/2012/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 57134
до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018
про:зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просила зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.07.10 по 08.01.2014 року в ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" та здійснити перерахунок розміру її пенсії.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що звернувся до відповідача з заявою про зарахування до загального страхового стажу період роботи з 01.07.2010 по 08.01.2014 в ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон". Отримавши лист відповідача від 06.08.2018 позивачка дізналася, що відповідачем було відмовлено у зарахуванні вищевказаного періоду до страхового стажу, у зв'язку з тим, що роботодавцем не були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду за вказаний період. Однак, враховуючи, що сплата таких внесків є обов'язком роботодавців, та саме роботодавець несе відповідальність за неперерахування таких внесків, вважає, що до її стажу відповідач зобов'язаний зарахувати зазначений період роботи.
Відповідач позов не визнав просив в його задоволенні відмовити. Відповідачем надіслано відзив в якому його позиція викладене наступним чином. ОСОБА_1 з 08.07.2013 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж позивачки становить 34 роки 28 дні, а саме: 06.09.1974 по 14.06.1975; 01.09.1975 по 29.03.1980; 05.05.1980 по 14.07.1999; 15.07.1999 по 28.08.2000; 14.10.2000 по 08.10.2001; 01.01.2002 по 26.08.2003; 27.08.2003 по 31.12.2003 та 01.02.2005 по 30.06.2010 період роботи в ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон". Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" не сплачувало страхові внески до Пенсійного фонду України за період з 01.07.2010 по 08.01.2014. На думку відповідача, несплата страхових внесків позбавляє права позивача на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2010 по 08.01.2014.
Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 23.10.2018 без виклику сторін, відповідно до вимог ст. 263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївській області та з 08.07.2013 отримує пенсію за віком.
В період часу з 01.02.2005 по 08.01.2014 позивач працювала в ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон", що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1
Листом від 06.08.2018 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що до її страхового стажу не зараховано період з 01.07.2010 по 08.01.2014 у зв'язку з несплатою роботодавцем страхових внесків за вказаний період.
З індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що дійсно за зазначені періоди страхові внески до Пенсійного фонду України від ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" не надходили.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" із заробітної плати позивача у період з 01.07.2010 по 08.01.2014 підприємством відраховувались до Пенсійного фонду України страхові внески.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 30.05.2017 по справі № 5016/3733/2011 ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" визнано банкрутом.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, у ч.10 ст. 20 Закону №1058-ІV, вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підприємствами із заробітної плати позивача утримувались суми страхових внесків.
Сам факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду України із зарплати позивачки за відсутності її вини, не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи у період з 01.07.2010 по 08.01.2014.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
На підставі вище викладеного суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 57134, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.10 року по 08.01.2014 року в ДСП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" та здійснити перерахунок розміру її пенсії.
3. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко