справа №1340/5012/18
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 жовтня 2018 року
м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сакалош В.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №34525096 від 01.11.2013, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Германчуком Р.В.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57384562 від 09.10.2018, прийняту головним державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Литвиненко Н.В.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вивчивши матеріали позову, проаналізувавши зміст позовних вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що цю позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено ст.287 КАС України.
Так, згідно з ч.ч.1,5 вказаної статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Також, у відповідності до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує постанови державних виконавців, прийняті у ході примусового виконання виконавчого листа № 2-673/2011 від 10.06.2012, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, щодо солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» 4 092 263, 10 грн. за кредитним договором та 1 820,00 грн. судових витрат.
Виходячи з того, що позивачем, який має статус боржника за вказаним вище виконавчим листом №2-673/2011, який виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, оскаржуються рішення державних виконавців винесене у рамках примусового виконання рішення суду у цивільній справі та з огляду на положення ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 447-452 ЦПК України, ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки законодавством передбачений інший порядок оскарження учасниками виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання рішень судів у цивільних справах.
Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження у рамках примусового виконання рішення Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за виконавчим листом №2-673/2011 у цивільній справі, має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця до місцевого загального суду у порядку визначеному, ст.ст. 447-452 ЦПК України.
Наведена правова позиція відповідає позиції Вищого адміністративного Суду України, яка викладена в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2017р. (К/800/29954/17) та постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 21.05.2012р. №5. Зокрема, в п.2 вказаної постанови зазначено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлений інший, виключний порядок їх оскарження.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що дана позовна заява не віднесена до юрисдикції адміністративного суду, а тому її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, слід роз'яснити позивачеві про те, що з відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, позивач може звернутися до суду, який видавав виконавчий лист у порядку та у строки визначені ст.ст. 447-452 ЦПК України та у відповідності до вимог ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 170, 243, 248, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов.
Роз'яснити позивачу право звернення з вказаним позовом до суду, який видав виконавчий документ в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський оружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.М.Сакалош