Справа № 815/2770/18
29 жовтня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
08 червня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд (з урахуванням уточнень) визнати дії Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії протиправними та скасувати рішення №18 про відмову в перерахунку пенсії від 25.11.2017 року; зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до проходження військової служби у м.Кяхта Бурятської АРСР в період з 25.07.1985 року по 13.08.1986 р. із розрахунку один місяць служби за півтора; зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням періоду перебування на посаді фельдшера в/ч 44887 м. Балта, з 21.08.2000 року по 25.04.2001 року, відповідно до рішення Балтського районного суду від 25.04.2001 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Балтському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області та отримує пенсію по інвалідності з 22.04.2014 року, згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначив, що 17.11.2017 року він звернувся заявою до відповідача про перерахунок пенсії, відповідно до довідки Балтського районного військового комісаріату №80 від 14.04.2016 року для зарахування періоду проходження військової служби із розрахунку один місяць служби за півтора, а також зробити перерахунок пенсії з врахуванням періоду перебування на посаді фельдшера в/ч НОМЕР_1 м. Балта, з 21.08.2000 року по 25.04.2001 рік, відповідно до рішення Балтського районного суду від 25.04.2001 року. Як зазначає позивач, його загальний стаж роботи склав 35 років 5 місяців 4 дня, додатковий стаж 5 років 7 місяців 2 дні, однак рішенням Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 25.11.2017 року №18 було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки період військової служби у м. Кяхта Бурятської АРСР в період з 25.07.1985 року по 13.08.1986 р. зараховано до трудового стажу на загальних підставах та зазначено, що пільгове обчислення не застосовується, оскільки відсутнє працевлаштування на роботу в районах Крайньої Півночі після звільнення з військової служби. При цьому, на думку позивача, відповідачем протиправно не враховано при обчисленні розміру пенсії період перебування позивача на посаді фельдшера в/ч 44887 м. Балта, який підтверджується рішенням Балтського районного суду Одеської області від 25.04.2001 року по справі №2-609/2002. Посилаючись на положення постанови Ради Міністрів СРСР від 25.03.1968 року №181, позивач вважає дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням вищевказаних періодів протиправними.
Ухвалою суду від 20 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку недодержанням вимог ст. 160, 161 КАС України, та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені відповідно до ч.5 ст. 160 КАС України шляхом надання до суду довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №80 від 14.04.2016 року та надання доказів зарахування суми сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
04 липня 2018 року від позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 20.06.2018 року з додатками (вх.№19048/18), чим усунені недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 30.07.2018 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до положень ст. 263 КАС України.
14 серпня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№23591/18), в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсія призначена по інвалідності з 22.04.2014 року згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV. 17 листопада 2017 року, позивач звернувся за перерахунком пенсії. До заяви була надана довідка з військового комісаріату № 80 від 14.04.2016 року та копія рішення Балтського районного суду Одеської області від 25.04.2001 року, щодо позову до В/Ч НОМЕР_1 про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно персоніфікованих відомостей про застраховану особу стаж роботи в військовій частині НОМЕР_1 з 22.08.2000 року по 15.05.2001 року, до стажу не зараховано, у зв'язку з тим, що відсутні дані по сплаті страхових внесків. В архівних довідках про заробітну плату № 179-1/85 від 25.02.2015 року, яка видана Одеським територіальним архівним відділом галузевого державного архіву міністерства оборони України відсутнє нарахування заробітної плати з серпня 2000 року по грудень 2001 рік. Згідно з записами в трудовій книжці позивач працював у військовій частині НОМЕР_1 з 21.03.1996 року , звільнений з роботи 21.08.2000 року, поновлений на посаді за судовим рішенням 16.05.2001 року, звільнений 30.05.2001 року. Документів, які підтверджують роботу в період з 22.08.2000 року по 15.05.2001 року Позивачем не надавалось. Посилаючись на ст. 24 Закону №1058-IV, представник відповідача зазначив, що для зарахування до страхового стажу періоду з 22.08.2000 по 15.05.2001 підстав немає, оскільки вищевказаним рішенням суду не зобов'язано зарахувати до страхового стажу вказаний період. Як зазначає представник відповідача, період проходження військової служби з 09.04.1979 року по 13.08.1986 року зараховано до страхового стажу на загальних підставах, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено пільгове обчислення періодів роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, оскільки позивач не працював у вказаних районах, а проходив строкову військову службу. Таким чином, на думку представника відповідача, згідно із переліком районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, який затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1029 (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 № 12), до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, віднесені Баунтовський і Північно-Байкальські райони Бурятської АРСР, до складу яких м. Кяхта, в якому проходив військову службу заявник, не входить. Враховуючи вищевикладене представник відповідача зауважив на правомірності дій Управління та просив суд відмовити у задоволенні позовних ОСОБА_1
29 серпня 2018 року від позивача до суду надійшла заява (вх.№ЕП/4807/18), в якій ОСОБА_1 просить суд розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.
Ухвалою суду від 30.08.2018 року вирішено розглядати справу №815/2770/18 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено перше судове засідання на 26.09.2018 року.
17 вересня 2018 року від представника відповідача до суду надійшла заява (вх.№27173/18), в якій представник просив суд розглянути справи без його участі.
26 вересня 2018 року від позивача до суду надійшла заява з додатками (вх.№28418/18), в якій позивач проси суд залучити додаткові докази по справі та розглянути справу без його участі.
У судове засідання, призначене на 26.09.2018 року учасники справи не з'явились, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно.
Таким чином, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також з урахуванням вищезазначених заяв учасників справи, судом вирішено проводити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст.194 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Балтському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області та отримує пенсію по інвалідності з 22.04.2014 року, згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 03.11.2014 року по 14.06.2016 року ОСОБА_1 було здійснено декілька перерахунків пенсії, в тому числі згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
17 листопада 2017 року позивач звернувся до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки Балтського районного військового комісаріату №80 від 14.04.2016 року для зарахування періоду проходження військової служби із розрахунку один місяць служби за півтора, а також зробити перерахунок пенсії з врахуванням періоду перебування на посаді фельдшера в/ч 44887 м. Балта, з 21.08.2000 року по 25.04.2001 рік відповідно до рішення Балтського районного суду від 25.04.2001 року.
25 лістопада 2017 року рішенням Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №18 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії.
В рішенні про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії від 25.11.2017 року зазначено, що період проходження військової служби з 09.04.1979 року по 13.08.1986 року зараховано до страхового стажу на загальних підставах, пільгове обчислення не застосовується оскільки відсутнє працевлаштування на роботу в районах Крайньої Півночі після звільнення з військової служби.
Про що також було повідомлено позивача листом від 20.12.2017 року №47/Ф-3, наданим відповідачем у відповідь на його звернення.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування при проведенні перерахунку пенсії періоду проходження військової служби відповідно до довідки Балтського районного військового комісаріату №80 від 14.04.2016 року з розрахунку один місяць за півтора та неврахування періоду роботи з 21.08.200 року по 25.04.2001 року на посаді фельдшера в/ч 44887, відповідно до рішення Балтського районного суду від 25.04.2001 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи дану справу по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 4 Закону України № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
За змістом пункту “в” частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року “Про державні пенсії” визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, указами Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 року “Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі”; від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”; від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Крім того, пунктом 6 постанови № 590 передбачалось, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР “Про державні пенсії” затверджено Положення, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР “Про державні пенсії”.
Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.
При цьому згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу” військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.
Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” (далі - постанова № 393), прийнятою відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац дев'ятий пункту 1 постанови № 393).
Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 01.01.1991, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.
Крім того, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, до введення в дію Закону № 2262-ХІІ, перегляду не підлягає (пункт 5 постанови № 393).
Аналогічні висновки були викладені Верховним судом України у постановах від 9 грудня 2014 року (справа № 21-406а14) та від 23 червня 2015 року (справа № 21-1000а15).
Згідно з п.2.1 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію відповідно до Закону, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: дійсна військова служба, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому разі обчислюється в порядку, установленому законодавством СРСР, якщо цим Положенням не передбачено більш пільгових умов зарахування часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (перелік внутрішніх військ СРСР наведений у додатку 1 до цього Положення).
Додатком 2 встановлено періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, один місяць служби за півтора місяця (пункт “в”) та один місяць служби за два (пункт “б”): у віддалених місцевостях СРСР, перелічених у пункті 4 цього додатка, - зі строків, зазначених у цьому пункті, зокрема це служба у Приморському краї та Камчатці).
Як вбачається з записів наявної в матеріалах копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , у період з 21.06.1979 року по 13.08.1986 року позивач проходів військову службу в лавах Радянської Армії. (п.1).
Відповідно до довідки Балтського районного військового комісаріату від 23.01.2018 року №8, виданої на підставі послужного списку ОСОБА_1 він дійсно проходив військову службу у м. Кяхта, Бурятського АССР в період з 25.07.1985 року по 13.08.1986 року на посаді фельдшера-начальника 31 окремого медичного батальйону Забайкальського військового округу.
Таким чином судом встановлено, що до стажу ОСОБА_1 у пільговому обчисленні (один місяць за півтора) має бути зарахований період проходження військової служби з 25.07.1985 року по 13.08.1986 року.
У позовній заяві позивачем також зазначено, що відповідачем протиправно не враховано при обчисленні розміру пенсії період перебування ОСОБА_1 на посаді фельдшера в/ч44887 м. Балта, з 21.08.2000 року по 25.04.2001 року.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що згідно персоніфікованих відомостей про застраховану особу стаж роботи в військовій частині НОМЕР_1 з 22.08.2000 року по 15.05.2001 року, до стажу не зараховано, у зв'язку з тим, що відсутні дані по сплаті страхових внесків. В архівних довідках про заробітну плату № 179-1/85 від 25.02.2015 року, яка видана Одеським територіальним архівним відділом галузевого державного архіву міністерства оборони України, відсутнє нарахування заробітної плати з серпня 2000 року по грудень 2001 рік.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у військовій частині № НОМЕР_1 з 21.03.1996 року та звільнений (наказом командира в/ч44887 №141 від 21.08.200 року) з роботи 21.08.2000 року, що підтверджується п.п. 10-12 записів трудової діяльності зазначених в трудовій книжці позивача.
Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з п.11 ч.1 ст.11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Частиною 2 статті 8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст.8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Балтського районного суду Одеської області від 25.04.2001 року по справі №2-609/2002 р. скасовано наказ командира в/ч 44887 №141 від 21.08.2000 року про звільнення ОСОБА_1 з посади фельдшера, поновлено ОСОБА_1 на посаді фельдшера в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та стягнуто з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 988 грн. 32 коп.
Так, відповідно до висновків вищевказаного рішення Балтського районного суду Одеської області від 25.04.2001 року вбачається, що за період вимушеного прогулу з 21.08.2000 року по 25.04.2001 року середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 988,32 грн. за 174 робочі дні, які на думку представника відповідача не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача оскільки вказаним рішенням суду не було зобов'язано відповідача зарахувати до страхового стажу вказаний період, та такий період не відображено у трудовій книжці позивача.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки такі доводи спростовуються відповідними записами трудової діяльності у трудовій книжці ОСОБА_1 , зокрема, у п.13 записів зазначено, що 16.05.2001 року позивача поновлено на посаді фельдшера відповідно до рішення Балтського районного суду від 25.04.2001 року, отже трудовий стаж позивача у зв'язку із незаконним звільненням не може вважатись таким, що переривався.
Таким чином, з огляду на зазначене суд дійшов висновку, що спірний період з 21.08.2000 року по 25.04.2001 року підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження доводів викладених у відзиві на позовну заяву, які спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду в ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні в матеріалах докази, встановивши їх належність, допустимість та достовірність, їх достатність і взаємопов'язаність, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, відмовляючи у задоволенні вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням довідки №8 від 23.01.2018р. Балтського РВК.
Оскаржені дії мали наслідком та результатом прийняття відповідачем рішення №18 від 25.11.2017р., яке оскаржується позивачем, а судом визнається протиправним та скасовується, тому задоволення позову про визнання протиправними дій не спроможне забезпечувати ефективний захист прав позивача у спірних обставинах.
З метою забезпечення ефективного способу захисту порушеного права, суд зобов'язує відповідача вчинити спірні дії із зарахування до стажу ОСОБА_1 зазначених у його позовній заяві періодів проходження військової служби та перебування на посаді фельдшера у в/ч НОМЕР_1 м.Балта.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що відповідач не включений до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, що прямо передбачено Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI, а тому є платником судового збору на загальних підставах.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №ПН907 від 04.07.2018 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області.
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про відмову в перерахунку пенсії №18 від 25.11.2017 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду проходження військової служби у м.Кяхта Бурятської АРСР з 25.07.1985 року по 13.08.1986 р. із розрахунку один місяць служби за півтора.
Зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду перебування на посаді фельдшера в/ч 44887 м. Балта, з 21.08.2000 року по 25.04.2001 року, відповідно до рішення Балтського районного суду від 25.04.2001 року №2-609/2002р.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Шевченко, 19; код ЄДРПОУ 41249706) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.