справа № 1340/4418/18
29 жовтня 2018 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними, зобов'язати вчинити дії, зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області вчинити певні дії.
Обставини справи.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області неправомірними та зобов'язати провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.11.2011 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати управлінню Державної казначейської служби України у Львівської області оригінали документів про здійснення перерахунку ненарахованих сум пенсії та додаткової пенсії, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою установи.
- зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Львівській області провести виплату пенсії та додаткової пенсії відповідно до поданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розрахунків.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є особою з інвалідністю II групи з дитинства, що пов'язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілий внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС І категорії. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 14.04.2010 року у справі № 2а-527\10 позов ОСОБА_1 частково задоволено, зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова з 22.05.2008 року здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана постанова суду виконувалася боржником до 31.10.2011 року, а з 01.11.2011 року розмір пенсії позивача змінився відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанов КМУ від 06.04.2011 року № 745 «Про встановлення деяк розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету» та 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначає, що звертався до пенсійного фонду та інших органів державної влади, щодо порушення його прав, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте такі звернення не призвели до подальшого виконання рішення суду та відновлення порушених, на думку позивача, прав. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 09.10.2018 року відмовлено в клопотанні відповідача 2 про розгляд справи в порядку загального провадження.
У поданому суду відзиві від 09.10.2018 року вх. № 31828 відповідач 1 проти позову заперечує повністю, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що пенсійні виплати передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період дії постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 та від 23.11.2011 року № 1210 здійснюються у розмірах визначених цими актами. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
У поданому відзиві відповідача 2 від 18.10.2018 року вх.№ 32888 зазначено, що позовні вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області є безпідставними, оскільки підставою для застосування певного зобов'язання до сторони судового процесу є факт порушення чи недотримання нею відповідних нормативних приписів. Оскільки позивачем не наведено порушень Головного управління Казначейства щодо його прав та законних інтересів, відповідно вимоги в частині зобов'язання відповідача2 провести виплату пенсії та додаткової пенсії, а також зобов'язання органу Пенсійного фонду України надати органу Казначейства оригінали документів про здійснення перерахунку ненарахованих сум пенсійних виплат є безпідставними та не обґрунтованими. Крім того зазначає, що виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. Просить суд відмовити в задоволені вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати органу Казначейства оригінали документів про здійснення перерахунку ненарахованих сум пенсії та додаткової пенсії, підписаних уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою установи та зобов'язання органу Казначейства провести виплату пенсії та додаткової пенсії відповідно до поданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розрахунків.
Позивачем подано відповідь на відзив від 17.10.2018 року вх. №32798 в якому зазначив, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» отримував державну та додаткову пенсії, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, з 01.11.2011р. розміри призначеної і виплачуваної пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом. Згідно ч. 4 ст. 54 наведеного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема для осіб II групи інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком. Так, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до І категорії передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.), згідно якої для інвалідів II групи встановлюється в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідач у поданому запереченні від 26.10.2018 року вх.№34028 зазначає, що з правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Тому вважає, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві. Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та є безпідставними.
Ухвалою суду від 29.10.2018 року відмовлено в клопотанні відповідача 1 про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 29.10.2018 року відмовлено в клопотанні відповідача 1 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих сторонами доказів
встановив:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою з інвалідністю II групи з дитинства, що пов'язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.03.2008 року, потерпілий внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС І категорії відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.02.2008 року (а.с.7).
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 14.04.2010 року у справі № 2а-527\10 позов ОСОБА_1 частково задоволено, зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України »Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності до ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008р. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22 травня 2008р. (а.с.8-9).
15 червня 2018 року позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії згідно судового рішення з 01.11.2011 року.(а.с.23).
21.06.2018 року Головне управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 2892/І-20/07.05-06 надало відповідь, що з 01.11.2011 року розмір пенсії позивача приведено у відповідність до законодавства, а саме Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік», постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету» та від 23.11.2011 № 1210 « Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.24).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі № 796-ХІІ.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У статті 50 та 54 Закону № 796-ХІІ було визначено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком.
Однак, 19.06.2011 року набув чинності Закон України від 14.06.2011 року Про внесення змін до Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким передбачено, що в 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог вищезазначеного закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача. Аналогічні положення були передбачені в Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік, на 2013 рік. Тобто, у 2012-2013 роках норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Згідно ч. 4 ст. 54 наведеного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема для осіб II групи інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком. Так, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до І категорії передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.), згідно якої для інвалідів ІІ групи встановлюється 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1,2, 3, 4.?
Відтак, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого, визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протипраними та зобов'язати провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.11.2011 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати органу Казначейства оригінали документів про здійснення перерахунку ненарахованих сум пенсії та додаткової пенсії, підписаних уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою установи та зобов'язання органу Казначейства провести виплату пенсії та додаткової пенсії відповідно до поданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розрахунків, суд зазначає наступне.
Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, на який покликається позивач в обґрунтування своєї вимоги щодо обов'язку Головного управління Казначейства здійснити виплату належних йому пенсійних виплат, визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Відтак, відповідно до Порядку № 440 підлягають виконанню виключно виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є державні органи, державні підприємства, установи, організації; юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» органи Казначейства виконують рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення регламентується Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45).
Відповідно до пункту 24 Порядку, стягувані, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку,
Враховуючи наведене, органи Казначейства виконують виключно рішення судів про стягнення коштів з боржників (які мають відкриті рахунки в органах Казначейства), тобто рішення, в яких зазначено конкретну суму коштів, яку необхідно стягнути з конкретного боржника.
Виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувану нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішень суду про стягнення коштів, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Отже, відсутні будь-які законодавчі підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Казначейства провести виплату пенсії та додаткової пенсії, оскільки такі функції йому не властиві так і щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України надати органу Казначейства оригінали документів про здійснення перерахунку ненарахованих сум пенсійних виплат.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем 1 не дотримані, водночас підстави для застосування певного зобов'язання відповідачу 2 відсутні. З огляду на викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовільнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови провести ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79018; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) перерахунок пенсії та додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.11.2011 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) провести ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79018; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) перерахунок пенсії та додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.11.2011 року.
4. В інших позовних вимогах відмовити.
5. Судові витрати з сторін не стягуються.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст складений 29.10.2018р.
Суддя Коморний О.І.