29 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2609/18
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не поновлення виплати пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як не працюючому пенсіонеру, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 року та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що до серпня 2000 року проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебував на обліку у Кропивницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком. У жовтні 2017 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. 23 квітня 2018 року та 17 липня 2018 року представник позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності подала до Кропивницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області особисту заяву позивача про поновлення пенсії. 24 травня 2018 року та 16 серпня 2018 року було отримано відмову відповідача у поновленні пенсії позивачу, з якою позивач категорично не погоджується, а тому звернувся із відповідним позовом до суду.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
11 вересня 2018 року (вх. № 2359/18) на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області просить в позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції, представником відповідача зазначено, що позивачу, згідно заяви, перед виїздом за кордон було проведено виплату пенсії наперед за шість місяців.
Угоди між Україною та Ізраїлем, яка б регулювала питання пенсійного (соціального) забезпечення громадян обох держав, немає.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 ОСОБА_2 України запропоновано привести у відповідність до Конституції України положення інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.
На адресу Головного управління надійшла заява представника позивача про поновлення виплати пенсії від 23.05.2018 р.
Відповідач зазначив, що оскільки на даний час відповідного рішення Верховною ОСОБА_2 України з цього питання не прийнято, підстав для поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 немає.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, до серпня 2000р. ОСОБА_1, 22.01.1946р.н., проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, отримувала пенсію по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії припинено.
23.05.2018р. ОСОБА_1 через представника за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії з 07.10.2009р., із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, здійснити запит недостатніх для поновлення виплати пенсії документів (а.с.10-11).
Листом від 01.06.2018 р. № 10311/02-02 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, повідомило що в поновленні виплати пенсії відмовлено.
В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт, або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік (а.с.9).
Суд зазначає, що питання виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регламентується Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. 3 ст. 25 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, позивачі, які проживають в державі Ізраїль, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Частиною 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон № 1058-ІV), якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України.
Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.
В свою чергу, Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення і до часу розгляду справи судом, інші закони, що регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийняті.
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що з дня набрання чинності Рішення № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІV, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону.
На даний час порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії, визначений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі по тексту - Порядок).
У ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно з пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.
Таким чином, поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на поновлення і виплату пенсії.
Однак, стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 12 червня 2018 року по справі №577/50/17-а, ОСОБА_2 Суд дійшов висновку, що вказані спори мають вирішуватись з урахуванням вимог статей Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують строки звернення до суду за захистом прав.
Так, відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно з ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Враховуючи дату звернення позивача до суду 18.09.2018 року (відповідно до штемпеля на конверті), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 18.03.2018 року.
З огляду на вищевикладене та позицію Верховного суду України, суд не приймає до уваги доводи позивача в контексті строку звернення до суду, про те, що після ухвалення рішення Конституційним Судом України №25-рп/20029 від 07.10.2009р., яким визнано не конституційними положення пункту 2 частини 1 статті 49, статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та такими, що втратили чинність з дати прийняття рішення, у пенсіонерів відновилось право на отримання раніше нарахованої та призначеної пенсії, а в управління пенсійного фонду відновився обов'язок поновити виплату пенсії.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновок, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи вищезазначене суд, приходить до висновку, що рішення в частині виплати перерахованої пенсії у межах суми стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., які підлягають присудженню на користь останнього.
Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Тель-Авів, Ізраїль рнокпп: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не поновлення виплати пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком ОСОБА_4.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком ОСОБА_4 з 18.03.2018 року з врахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як не працюючому пенсіонеру, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком ОСОБА_4 з 07.10.2009 року по 18.03.2018 року позовну заяву залишити без розгляду.
Допустити до негайного виконання рішення суду в межах стягнення пенсії за 1 місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 704 грн.80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_5