24 жовтня 2018 року (о 17 год. 55 хв.)Справа № 808/878/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого - судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
позивачів ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
представника позивачів ОСОБА_3,
представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6
ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7
до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області
до Приазовського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області
до Приморського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач 1) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач 2) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 звернулись до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - УДМС в Запорізькій області, відповідач 1), до Приазовського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - Приазовський райолнний сектор УДМС в Запорізькій області, відповідач 2), до Приморського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - Приморський районний сектор УДМС в Запорізькій області, відповідач 1), в якому просять:
визнати протиправними дії УДМС в Запорізькій області в особі територіального підрозділ Приазовського районного сектору У УДМС в Запорізькій області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорта громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року;
зобов'язати УДМС в Запорізькій області в особі територіального підрозділу - Приазовського районного сектор УДМС в Запорізькій області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з проставленою відміткою місця проживання без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а саме: без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УН3Р) та будь якого іншого цифрового ідентифікатора, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук та автоматизованої обробки персональних даних;
визнати протиправними дії УДМС в Запорізькій області в особі територіального підрозділу - Приморського районного сектору УДМС в Запорізькій області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорта громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року;
зобов'язати УДМС в Запорізькій області в особі територіального підрозділу Приморського районного сектору УДМС в Запорізькій області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з прославленою відміткою місця проживання без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а саме: без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (У1ГЗР) та будь якого іншою цифрового ідентифікатора, без відцифровапого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук та автоматизованої обробки персональних даних;
зобов'язати УДМС в Запорізькій області в особі територіальних підрозділів - Приазовського та Приморського районних секторів УДМС в Запорізькій області вести паспортний облік щодо неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за прізвищем, іменем та по-батькові. роком народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифровою ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до Єдиною державного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві, письмових поясненнях та відповіді на відзив законні представники позивачів зазначили про те, що чинним законодавством передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки, як це передбачено Законом України № 5492-VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Відтак, законні представники позивачів наголошують, що право отримання паспорта громадянина України старого зразка ставиться у залежність від рівня матеріально-технічного забезпечення підрозділів міграційної служби, а не від реалізації права особи отримати такий паспорт, що грубо порушує основоположні конституційні права громадян, передбачені статтями ст. ст. 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 41-43. 46-48, 53, 60, 67, 68 ОСОБА_9 України, на життя, релігійні переконання, честь, гідність, здоров'я, працю та заробітну плату, навчання, розвиток особистості тощо, оскільки громадяни, які за релігійними переконаннями відмовляються від отримання паспорта з безконтактним електронними носієм або з ним, від присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (УНЗР) та від зняття біометричних даних, обліку персональних даних в ЄДДР позбавляються згідно з пунктами 2 та 3 постанови КМУ від 25.03.2015р. № 302 права на отримання паспорта у формі книжечки. Позивачі зазначили, що громадянин відповідно до статті 32 ОСОБА_9 України та 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» має право на відмову від обробки його даних в інформаційно-телекомунікаційній системі якою є ЄДДР та, відповідно, право на відмову від УНЗР, як невід'ємної частини ЄДДР, а тому законні представники позивачів вважають, що безпідставними є висновки органу ДМС про те, що законодавством передбачена видача паспорта громадянина України виключно у вигляді картки.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2018 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачі позов не визнали, надавши до суду відзив на позовну заяву (вх. №13543 від 27.04.2018), у якому зауважують, що відмова від біометричного паспорта громадянина України для осіб, які документуються паспортом вперше, чинним законодавством не передбачена, які видача паспортів старого зразка. Зазначають, що при отриманні першого паспорта, при необхідності обміну паспорта або відновлення замість втраченого чи викраденого паспорт громадянина України оформлюється виключно засобами Єдиного державного демографічного реєстру. Пояснюють, що відповідно до ч.2 ст.15 та абз.2 ч.2 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Кабінетом Міністрів України постановою від 25.03.2015 № 302 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, відповідно до якої запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ; з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Зважаючи на це, Положення про паспорт громадянина України (зразка 1994 року) залишається чинним тільки в тій частині, яка не суперечить чинному законодавству України, зокрема, Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». На підставі вищевикладеного, просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.05.2018, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2018, провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (провадження Пз/9901/2/18).
24.10.2018 провадження у справі поновлене.
В судовому засіданні позивачі, представник позивачів позов підтримали у повному обсязі та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткові усні пояснення. Просять адміністративний позов задовольнити .
Представники відповідачів в судовому засіданні просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, із підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
По досягненню ОСОБА_6 16-річного віку, не маючи намір оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій, остання звернулась із заявою від 14.11.2017 до Приазовського районного сектору УДМС в Запорізькій області про оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року).
Однак, 22.11.2017 Приазовським районним сектором УДМС в Запорізькій області було надано відповідь №2336/1802 законним представникам, зокрема, ОСОБА_1, що при отриманні паспорта громадянина України у зв'язку із оформленням паспорта вперше після досягнення 14-річного віку його оформлення здійснюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, тобто громадянин може отримати тільки біометричний документ.
У грудні 2017 року ОСОБА_6 та її законні представники звернулись із заявою до УДМС в Запорізькій області про оформлення бланку паспорта громадянина України без застосування Єдиного державного демографічного реєстру, та видачі виключно у вигляді паспортної книжки, форма якої не заборонена діючим законодавством України.
При цьому, у відповіді від 26.12.2017 №2301/01-М-305 відповідачем 1 було також зазначено, що ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» закріплено право громадянина на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців ріу до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Відмова від біометричного паспорта громадянина України для осіб, які документуються паспортом вперше, чинним законодавством не передбачена, які видача паспортів старого зразка. При отриманні першого паспорта, при необхідності обміну паспорта або відновлення замість втраченого чи викраденого паспорт громадянина України оформлюється виключно засобами Єдиного державного демографічного реєстру.
По досягненню ОСОБА_7 16-річного віку, не маючи намір оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій, останній звернувся із заявою від 14.11.2017 до Приморського районного сектору УДМС в Запорізькій області про оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року).
Проте, 16.12.2017 було надано відповідь №2337/4998 ОСОБА_7, що Приморський районний сектор УДМС в Запорізькій області має технічної можливості оформити паспорт громадянина України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВР від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Повідомлено також, що передбачалось оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки. Оскільки Приморський районний сектор УДМС в Запорізькій області забезпечений в повному обсязі матеріально-технічними ресурсами для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами Єдиного державного демографічного реєстру, з 01.03.2017 припинено оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки. Всі залишки отриманої бланкової продукції паспортів громадянина України у формі книжечки використані та не видаються з 01.03.2017.
26 грудня 2017 року ОСОБА_7 та його законні представники повторно звернулись із заявою до Приморського районного сектору УДМС в Запорізькій області про оформлення бланку паспорта громадянина України без застосування Єдиного державного демографічного реєстру, та видачі виключно у вигляді паспортної книжки, форма якої не заборонена діючим законодавством України, однак листом від 17.01.2018 №2337/170 повідомлено про відсутність технічної можливості видачі паспорту у вигляді книжечки.
У грудні 2017 року ОСОБА_7 та його законні представники звертались до УДМС в Запорізькій області із заявою про оформлення бланку паспорта громадянина України без застосування Єдиного державного демографічного реєстру, та видачі виключно у вигляді паспортної книжки, форма якої не заборонена діючим законодавством України.
При цьому, у відповіді від 26.12.2017 №2301/01-О-306 відповідачем 1 було також зазначено, що ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» закріплено право громадянина на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Відмова від біометричного паспорта громадянина України для осіб, які документуються паспортом вперше, чинним законодавством не передбачена, які видача паспортів старого зразка. При отриманні першого паспорта, при необхідності обміну паспорта або відновлення замість втраченого чи викраденого паспорт громадянина України оформлюється виключно засобами Єдиного державного демографічного реєстру.
Вказані обставини стали підставою для звернення законних представників позивачів до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, суд не погоджується з доводами позивача що у спірних правовідносинах відповідачами допущено протиправну бездіяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Обґрунтовуючи свою позицію, законні представники позивачів наголошують, що примушування до обробки їх персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в їх особисте життя з боку держави та порушенням вимог ст. 8 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI). Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилаються на Положення про паспорт № 2503-XII, яким затверджено зразок бланка паспорта громадянина України у формі книжечки, та який на сьогодні є чинним.
Суд приймає таку позицію з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст. 8 ОСОБА_9 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_9 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_9 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_9 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_9 України гарантується.
За приписами ст. 3 ОСОБА_9 України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_9, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 ОСОБА_9 України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених ОСОБА_9 України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 ОСОБА_9 України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Суд зауважує, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 ОСОБА_9 України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07.08.1996 (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_10 проти України» (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Аналізуючи викладені вище норми законодавства, ОСОБА_11 Верховного Суду звертає увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
З даного приводу ОСОБА_11 Верховного Суду, формуючи правовий висновок, виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорта громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи .
Позивачі у своїй позовній заяві посилаються на порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вони згоди на таку обробку не надають.
Суд такі доводи позивачів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …».
За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 ОСОБА_9 України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне імя, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, суду бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти ОСОБА_11 Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії територіальних органів УДМС у Запорізькій області щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. При цьому, суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачам у видачі їм паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.
Разом з тим, при вирішенні спору суд робить висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений ОСОБА_9 України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення ОСОБА_2 до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивачів слід зобов'язати територіальні відділи УДМС оформити та видати неповнолітнім дітям позивачів паспортів громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.
В той же час, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 1 не передавати будь-які дані про неповнолітніх дітей позивачів до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі останнім паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_11 палати Верховного Суду в зразковій справі № Пз/9901/2/18 від 19.09.2018, відповідно до якого Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в типових адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_9 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідачів судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 (місце проживання: 72420, Запорізька область, Приазовський район, с. Нововасилівка, вул. Покровська, буд. 25), ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 (місце проживання: 72114, Запорізька область, Приморський район, с. Нельгівка, вул. Центральна, буд. 1) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90, код ЄДРПОУ 37834773), до Приазовського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (місцезнаходження: 72401, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Дружби (Фрунзе), буд. 2), до Приморського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (місцезнаходження: 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, буд. 64) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Приазовського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорта громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Приазовський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Визнати протиправними дії Приморського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорта громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Приморський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 26.10.2018.
Суддя І.В. Батрак