23 жовтня 2018 року
м. Рівне
Справа № 571/1285/17
Провадження № 22-ц/4815/33/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,
секретар судового засідання - Шептицька С. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1;
позивач - ОСОБА_2;
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»;
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року у складі судді Комзюк А.Ф., ухвалене в смт. Рокитне Рівненської області о 17 год. 55 хв., повний текст рішення складено 17 квітня 2018 року,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна», ОСОБА_3 про стягнення коштів в відшкодування матеріальної і моральної шкоди, виплату страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що внаслідок ДТП, яка сталася через порушення Правил безпеки дорожнього руху відповідачем ОСОБА_3, від отриманих травм помер їхній син - ОСОБА_4. У зв'язку з тим, що відповідальність власника транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», а тому саме воно повинне відшкодувати страхове відшкодування. З урахуванням уточнених позовних вимог просили суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_3 на корисить кожного з батьків ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди:
- на встановлення пам'ятника по 4625 гривень;
- у зв'язку з втратою годувальника за період з 02.02.2015 року по 02.09.2017 року (31 місяць) по 12586 гривень, в подальшому стягувати пожиттєво по 406 гривень, але не менше ніж по 115200 гривень;
- в відшкодування моральної шкоди по 11892 гривні;
- судові витрати по справі.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, витрати на придбання пам'ятника у розмірі 9 250 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначають, що місцевий суд, правильно встановивши обставини справи щодо доведеності вини ОСОБА_3 у смертельному травмуванні їхнього сина, разом з тим, незаконно відмовив у позові в частині відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника. Покликаються на п. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, яка передбачає, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Додає, що така шкода батькам потерпілого, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, виплачується довічно. Пояснюють, що підставою для їх звернення з позовом про відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, є не перебування на утриманні сина, а право на одержання утримання від нього. Погоджуються з висновком суду про те, що вони не перебували на момент смерті сина на його утриманні, проте норма закону, якою обґрунтовують свої вимоги, чітко вказує на те, що достатньо мати право на утримання на момент смерті годувальника, а не отримувати таке утримання. Вважають, що оскільки їм невідомі точний розмір доходу їхнього сина, то страхова компанія повинна відшкодувати матеріальну шкоду, пов'язану із втратою годувальника, в мінімальному розмірі, передбаченому ст. 27.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що складає 43 848 грн. на обох позивачів. Зауважують, що суму, яка не охоплена страховим відшкодуванням, зобов'язаний покрити відповідач ОСОБА_3, і визначають розмір по 26 528,04 грн. та в подальшому пожиттєво - по 1 242,36 грн. щомісячно. З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника по 21 924 грн. кожному; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника одноразово за період з 12.02.2015р. по 12.04.2018р. по 26 528,04 грн. кожному, а в подальшому - по життєво по 1 242,36 щомісячно; витрати по справі покласти на відповідачів.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди та в частині задоволення вимог про стягнення витрат на придбання пам»ятника сторонами не оскаржується, а тому, в силу вимог ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не перевіряється.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 02 лютого 2015 року біля 2 години 30 хвилин, ОСОБА_3, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керував автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Центральній в с.Березове Рокитнівського району Рівненської області зі сторони с.Заболоття Рокитнівського району Рівненської області в напрямку с.Глинне Рокитнівського району Рівненської області зі швидкістю 70 км/год., порушив правила безпеки дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер у реанімаційному відділенні КЗ «Рокитнівська ЦРЛ». В прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками перебуває грубе порушення ОСОБА_3 п.12.2, п.12.3, п.12.4 Правил дорожнього руху України.
Вироком Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з» являтися в ці органи для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі двадцять п'ять тисяч гривень та сплачений судовий збір в сумі 551 гривню 20 копійок та на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі двадцять п'ять тисяч гривень та сплачений судовий збір в сумі 551 гривню 20 копійок. Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної і моральної шкоди в сумі по 62246 гривень 41 копійка кожному залишено без розгляду і роз'яснено позивачам право пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.
В силу вимог ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» у зв'язку з втратою годувальника за період з 02.02.2015 року по 02.09.2017 року (31 місяць) по 12586 гривень, в подальшому стягнення щомісячно по 406 гривень, але не менше ніж по 115200 гривень позивачі зазначають, що мають право на відшкодування матеріальної шкоди, пов»язаної з втратою годувальника, як непрацездатні особи, пенсіонери за віком, батьки потерпілого ОСОБА_4, які мали право на одержання від нього утримання відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України.
За ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта, який складається страховиком.
Копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 підтверджується, що позивачі є батьками померлого ОСОБА_4.
Згідно до ст.27.2. Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Особам, зазначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди на утримання, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачі не навели суду доказів того, що вони на день смерті сина перебували на його утриманні.
Згідно довідок Сарненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області ОСОБА_2 перебуває на обліку в Сарненському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області і отримує пенсію за віком з 08.10.2001 року довічно, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Сарненському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області і отримує пенсію за віком з 15.07.2000 року довічно.
Згідно довідки Глиннівської сільської ради №10472 від 12.09.2017 року померлий ОСОБА_4 ніде не працював і трудової книжки не мав.
Не заслуговує на увагу доводи апеляційного скарги про те, що позивачі фактично перебували на утриманні загиблого сина, так як останній постійно проживав з ними та допомагав по господарству. Разом з тим, сам факт проживання не підтверджує обставини перебування на утриманні.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2018 року.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.
Судді: підпис Бондаренко Н. В.
підпис Шимків С. С.
Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н. М.