Справа № 373/1316/18
29 жовтня 2018 року м. Переяслав-Хмельницький
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Керекези Я.І.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу №373/1316/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом і просить визнати за ним право власності на житловий будинок №3 з господарськими спорудами, що розташований по вул. Молодіжна в с. Строкова, Переяслав-Хмельницького району Київської області, в порядку спадкування за законом після смерті 17 листопада 2007 року ОСОБА_4.
Посилається на те, що 17 листопада 2007 року померла його баба ОСОБА_4, яка до дня смерті постійно проживала у житловому будинку №3, що розташований по вул. Молодіжна буд.3 в с. Строкова. Після її смерті він як онук за правом представлення прийняв спадщину, подавши відповідну заяву нотаріусу. Інший спадкоємець за законом ОСОБА_3М.(онука) від прийняття спадщини відмовилася на користь позивача, подавши відповідну заяву нотаріусу. Він отримав Свідоцтва про право на спадщину за законом земельну ділянку та майновий пай, однак у видачі свідоцтва на спадковий житловий будинок відмовив через відсутність правовстановлюючого документу на нього.
Факт володіння померлою ОСОБА_4 житловим будинком підтверджує випискою з погосподарської книги ( а.с. 18, 32-33), довідкою сільської ради № 327 від 23.07.2018 ( а.с. 19), технічним паспортом на будинок ( а.с. 36-38).
Своє право на спадщину позивач підтверджує копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ( а.с. 12), свідоцтвами про своє народження та народження і одруження відповідача, свідоцтвами про народження та одруження своєї матері ( а.с. 14-17).
До суду позивач ОСОБА_2 не з»явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Судові витрати просить залишити за ним.
Відповідач ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилася, направила заяву, в якій позовні вимоги позивача визнала, не заперечує проти задоволення, просить розглянути справу без її участі.
Розгляд справи здійснюється відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України.
Суд приймає до уваги подані позивачем докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі регулюються нормами глав 84, 86, 87 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.
Відповідно до вимог п. 2 Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року “Про судову практику в справах про спадкування”, особа може звернутися до суду з вимогою про визнання права на спадщину за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформлення права на спадщину.
В силу вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень” права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за умови, якщо державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
За правилами ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІУ від 01 липня 2004 року речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Виникнення права власності на житловий будинок не залежить від державної реєстрації цього права. Державна реєстрація лише підтверджує (закріплює) право власності на нерухоме майно.
З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що нездійснення спадкодавцем державної реєстрації права власності на будинок не позбавляє його спадкоємця права на нього, як частину спадкового майна, та оформлення такого права відповідно до вимог закону.
Відповідно до п.3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 р. № 127, не належать до самочинного будівництва, зокрема, індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Будинок, який є предметом позову, збудований 1981 року.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
В силу ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 цього Кодексу, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі на підставі ч.4 ст. 206 ЦПК України.
Питання судового збору слід вирішити у відповідності з ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 328,1216,1218,1261,1266,1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,81,141,142,200,206,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок №3 з господарськими спорудами, що розташований по вул. Молодіжна в с. Строкова, Переяслав-Хмельницького району Київської області, в порядку спадкування за законом після смерті 17 листопада 2007 року ОСОБА_4.
У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 352 (триста п»ятдесят два) гривень 40 коп., сплаченого ним 25.07.2018 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», квитанція № 0.0.1093883150.1, в розмірі 704 гривень 80 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники судового процесу:
позивач - ОСОБА_2, зареєстрований та проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_1, .Переяслав-Хмельницького району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;
відповідач - ОСОБА_5, зареєстрована та проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Судове рішення не проголошувалося в силу ч.4 ст. 268 ЦПК України.
Суддя Я. І. Керекеза