1Справа № 335/2976/17 1-кп/335/71/2018
03 жовтня 2018 року м. Запоріжжя
Колегія суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016080000000036, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судові засідання неодноразово не з'явився без поважних причин, про час та місце розгляду провадження повідомлявся у встановленому законом порядку.
Ухвалу суду про примусовий привід обвинуваченого ОСОБА_7 не виконано, у зв'язку з відсутністю обвинуваченого за місцем проживання.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 на обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_7 належним чином повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та його оголошено у розшук, на судові виклики не з'являється, місце знаходження не відоме, за місцем проживання відсутній. Ухвалою слідчого судді 31.01.2017 року надався дозвіл на затримання ОСОБА_7 , оскільки він переховувався органу досудового розслідування. Прокурор зазначила що ОСОБА_7 перебуває на території проведення антитерористичної операції або на непідконтрольній Україні території. У зв'язку з чим, здійснювати судовий розгляд даного кримінального провадження у загальному порядку на думку прокурора не вбачається за можливе.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив оголосити обвинуваченого ОСОБА_7 у розшук.
Заслухавши доводи прокурора та думку захисника, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку
Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.
Так, право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Крім того, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема, бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.
Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.
Так у справі «Сейдович проти Італії» суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред'явлені йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.
У справі «Колоцца проти Італії» суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття „справедливий розгляд у суді” (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. Серія А, т. 76, с. 11, п. 28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.
В даному кримінальному провадженні суд також приймає до уваги, що злочин, за яким ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення, не має строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а проведення судового розгляду без участі обвинуваченого, не забезпечить дотримання гарантованих Конвенцією основоположних прав.
Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо підсудного, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки підсудного, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.
Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право „захищати себе особисто”, „допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані”, „користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові”, і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого, який здійснює його захист, заперечував проти проведення судового розгляду за відсутності обвинуваченого, пояснивши, що жодного разу не бачив свого підзахисного та не мав змоги узгодити процесуальну позицію по справі.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.
Суд зазначає про ненадання стороною обвинувачення беззаперечних доказів на підтвердження факту перебування обвинуваченого ОСОБА_7 на території проведення антитерористичної операції або на непідконтрольній Україні території, як і факту того, що обвинувачений на даний час переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Також в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт оголошення ОСОБА_7 в міждержавний та/або в міжнародний розшук, що є передумовою для здійснення спеціального судового провадження.
Таким чином, сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання, не надано доказів щодо оголошення обвинуваченого у міждержавний та/або міжнародний розшук.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція не винуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.
Крім того, відповідно до Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з'ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з'ясування причин неявки сторін.
З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.
Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 є передчасним.
Разом з тим, зважаючи на те, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження судом не встановлено, суд вважає за необхідне оголосити обвинуваченого ОСОБА_7 у розшук, а провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 335, 372 КПК України, колегія суддів -
Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_7 доручити Управлінню Служби безпеки України в Запорізькій області.
Направити копію ухвали прокурору відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 для контролю за виконанням.
Зупинити судове провадження по кримінальному провадженню № 22016080000000036, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, до розшуку обвинуваченого.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення судом.
Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3