1Справа № 335/7387/18 2-а/335/247/2018
25 жовтня 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізької області про визнання протиправною та скасування постанови серії ПН МЗП №137570 від 20.06.2018 року про накладення адміністративного стягнення,
за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Єлісєєва Д.С.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління ДМС України в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначив, що відповідач виніс постанову ПН МЗП №137570 від 20.06.2018 р. про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Зазначену постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з наступним.
Позивач є громадянином Королівства Марокко та перебував на території України на законних підставах, а саме проживав на підставі тимчасової посвідки на право проживання на території України, строком дії до 01.10.2018 року. Дана посвідка була ним отримана 17.11.2014 року строком до 01.08.2017 року, та у подальшому продовжена до 01.10.2018, про що свідчить штамп в паспорті громадянина Королівства Марокко.
13 червня 2018 року у вечірній час позивача ОСОБА_1 було затримано працівником ДМС України та доставлено до будівлі УДМС України в Запорізькій області. Позивачу не було надано перекладача та адвоката і йому не відомо чи складались відносно нього будь-які документи.
В той же час зазначеним працівником УДМС у позивача було вилучено посвідку на тимчасове проживання та не було надано будь-якого рішення з цього питання. Вилучену посвідку на тимчасове проживання позивачу повернуто не було.
Відносно Позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та оскаржуваною постановою УДМС України в Запорізькій області від 20.06.2018 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, позивач проживає без документів на право проживання в Україні, тобто проживає за недійсною посвідкою на тимчасове проживання, яку було скасовано УДМС України в Запорізькій області 20.02.2018 року, та ухиляється від виїзду з території України.
В обґрунтування позовних вимог щодо незаконності дій працівників УДМС України в Запорізькій області при складанні відносно нього оскаржуваної постанови, позивач посилається на те, що він не був обізнаний про скасування посвідки на його тимчасове проживання на території України та діями працівників УДМС України в Запорізькій області порушено його право на захист.
Посилаючись на те, що він проживав на території України на час винесення зазначеної постанови на законних підставах, позивач вважає порушеними його права та законні інтереси, а постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки її було винесено без законних підстав та повного з'ясування обставин, які призвели до складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення, без оцінки доказів. З наведених підстав просить скасувати постанову ПН МЗП №137570 від 20.06.2018 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Ухвалою судді від 27.06.2018 року прийнято до розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізької області про визнання протиправною та скасування постанови ПН МЗП №137570 від 20.06.2018 р. про накладення адміністративного стягнення, якою визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 288 КАС України.
У судовому засіданні у вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позові, просила позов задовольнити, наполягала на необґрунтованості та неправомірності оскаржуваного рішення, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення та порушення прав позивача при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, у задоволенні позову просив відмовити, у відповідності до вимог ст. 162 КАС України, суду надано відзив на позов.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, які підтверджені матеріалами справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно ч. 3 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.
Положеннями ч. 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено.
Згідно ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що повинно бути доведене шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Судом встановлено, що 20.06.2018 р року головним спеціалістом УДМС України в Запорізькій області Стойчевим О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЗП № 137570, відповідно до якого ОСОБА_1, громадянин Королівства Марокко, проживає без документів на право проживання на території України, тобто за недійсною посвідкою на тимчасове проживання, яка скасована УДМС України в Запорізькій області 20.02.2018 року, та ухиляється від виїзду з території України.
20.06.2018 року начальником УДМС України в Запорізькій області Харіною О.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЗП № 137570 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 гривень, на підставі вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення від 20.06.2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що наказом №82-06-У від 31.10.2017 року позивача ОСОБА_1 було відраховано з Університету імені Альфреда Нобеля, у зв'язку із закінченням навчання.
Рішенням, затвердженим заступником начальника УДМС України в Запорізькій області від 20.02.2018 року, було скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_2 видану гр. Марокко ОСОБА_1 (термін дії якої було продовжено до 01.10.2018 року).
Вищезазначені документи і стали підставою для винесення оскаржуваної постанови від 20.06.2018 року.
Проте, як встановлено судом, позивачу не було відомо про зазначене рішення, яким було скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_2 та належних доказів того, що це рішення було отримано позивачем, суду також надано не було.
За приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП України, відповідальність наступає за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Виносячи оскаржувану постанову відповідач мав дотримуватись вимог статей 251, 254, 283 КУпАП і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.
Виходячи із вищезазначених вимог законодавства та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення не було дотримано вимог законодавства, а саме: не встановлено умисної вини вчинення адміністративного правопорушення позивачем, що є обов'язковою ознакою.
Наданими суду доказами підтверджено, що позивачу не було відомо про скасування посвідки на тимчасове проживання, тобто безпосередньо до складання протоколу позивач був переконаний, що на законних підставах перебуває на території України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача об'єктивної сторони правопорушення - проживання без документів на право проживання в Україні.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, постанова начальника УДМС України в Запорізькій області ПН МЗП №137570 від 20.06.2018 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.203 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 19.08.2015 року строком до 19.08.2020 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізької області (код ЄДРПОУ 37834773, адреса: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90) про визнання протиправною та скасування постанови ПН МЗП №137570 від 20.06.2018 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії ПН МЗП №137570 від 20 червня 2018 року про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Харіною О.Л., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1 700 гривень - скасувати.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя: В.В.Калюжна