П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 жовтня 2018 р.м.ОдесаСправа № 489/3301/18
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Рум'янцева Н.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 26.07.2018 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
23.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд скасувати постанову серії ВР №129846 від 16.05.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова інспектора ПП є неправомірною, оскільки була прийнята з порушенням процесуальних норм законодавства.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову патрульного роти №4 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП лейтенанта поліції Обертас Р.Ю. серії ВР№129846 від 16.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 26.08.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.07.2018 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
16.05.2018 року інспектором роти №4 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП лейтенантом поліції Обертас Р.Ю. прийнято постанову серії ВР №129846 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі, відповідно до якого, в цей день, т.б. 16.05.2018 року о 10:40 год. на 87 кілометрі автодороги М-22 «Полтава-Олександрія» водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом порушив вимоги дорожнього знаку 33.3.15 ПДР «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 30 т. заборонено», повна маса транспортного засобу склала 40 т., а також не пред'явив поліс обов'язкового страхування, чим порушив п.2.4 «а» ПДР., скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, у зв'язку з чим, був притягнутий до адміністративної відповідальності та у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Не погоджуюсь з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернув до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірної постанови відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, ч.2 ст.222 КУпАП наділяє працівників патрульної служби повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченими ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.ч.2-4 ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу
Згідно із приписами ч.ч.1,3,6,9,10 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
А згідно приписів ч.1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Згідно із приписами п.4 «Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.
Як передбачено ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Підпунктом «а» п.2.1. Правил дорожнього руху України (затв. Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р.) передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
А п.2.4. ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) «пред'явити» для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною першою ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 16.05.2018 року інспектором роти №4 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП лейтенантом поліції Обертас Р.Ю. було прийнято постанову серії ВР №129846 про накладення на позивача адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі.
Так, відповідно до зазначеної постанови від 16.05.2018р., водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «МАН-26430» д.н. НОМЕР_1 порушив вимоги дорожнього знаку 33.3.15 ПДР «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 30 т. заборонено», оскільки повна маса його автомобіля складала 40 т., а також нібито не пред'явив на вимогу інспектора поліс обов'язкового страхування.
Проте, судова колегія звертає увагу, що відповідачем фактично було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу лише за непред'явлення полісу обов'язкового страхування, хоча зупинено його було за порушення вимог дорожнього знаку «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 30 т. заборонено».
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та послідовних пояснень позивача, при розгляді справи на місці зупинки ТЗ та винесенні оскаржуваної постанови відповідач не роз'яснив йому права та взагалі відмовив у клопотанні про відкладення розгляду справи для надання можливості звернутись за правовою допомогою.
По справі встановлено, що Департамент патрульної поліції дані обставини заперечує, однак, разом з тим, будь-яких доказів на спростування даного твердження, ні під час розгляду справи судом 1-ї інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом, відповідач не надав.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції та зазначає, що відповідачем, до того ж, не надано і жодних беззаперечних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача при собі відповідних документів, а саме страхового полісу.
Відсутні такі докази і в матеріалах справи, як і відсутня в них будь-яка фіксація (т.б. фото-, кіно- або відеозйомка) усіх фактів вчинення водієм ОСОБА_1 оскаржуваного адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з положеннями КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1,2 статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Отже, враховуючи викладене, судова колегія приходить до аналогічного висновку про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише тільки за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і беззаперечними доказами (в т.ч. фото-відео-фіксацією).
До того ж, слід зазначити, що приписами ч.2 ст.77 КАС України чітко визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано до суду жодних доказів, які б беззаперечно підтвердили факт порушення позивачем вимог п.2.1 ПДР, то відповідно, скоєння ним оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обгрунтованим, внаслідок чого, оскаржувана постанова дійсно підлягає скасуванню, як протиправна.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 24.10.2018р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук