29 жовтня 2018 року справа №265/2849/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді-доповідача Сіваченка І.В., суддів Блохіна А.А., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 серпня 2018 року (повний текст складено 17 серпня 2018 року в м. Маріуполі) у справі № 265/2849/18 (суддя в 1 інстанції - Щербіна А.В.) за позовом ОСОБА_2 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа: Інспекція міської ради з благоустрою м. Маріуполя Маріупольської ради про скасування постанови, -
28 березня 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив: скасувати постанову № 1596 від 11 листопада 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у розмірі 850,00 грн., а провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 11 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2, адміністративною комісією Виконавчого комітету Маріупольської міської ради була винесена постанова №1596 про адміністративне правопорушення у сфері благоустрою за ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №001530 від 02.10.2017, виявлено елемент зовнішнього художнього оформлення змістом «ІНФОРМАЦІЯ_1» на фасаді споруди за адресою АДРЕСА_1, встановлені без затверджених паспортів, що є порушенням, передбаченим п.14-1.20 Розділ 14-1 Правил благоустрою території міста Маріуполя, затверджених рішенням Маріупольської міської ради №6/8-616 від 21.06.2011 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 20.09.2011, №6/11-962 від 16.04.2013, №6/27-3040 від 23.12.2016, №7/14-1099, що є порушенням ст.152 КУпАП.
Стверджує, що при винесені даної постанови було порушено основні засади та правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, оскільки Законом України «Про благоустрій населених пунктів» не встановлено такого виду документу дозвільного характеру як паспортів на розміщення елементів зовнішнього художнього оформлення. В постанові не зазначено на якому саме об'єкті благоустрою були розміщені зазначені вивіски. Під час розгляду справи не були досліджені докази вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення, відсутні належні та допустимі докази його винуватості. На підставі цього вважає постанову протиправною та необґрунтованою.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 серпня 2018 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відзивом на апеляційну скаргу третя особа підтримала вимоги відповідача.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
02 жовтня 2017 року Інспекція міської ради з благоустрою м. Маріуполя було складено протокол №001530 відносно ОСОБА_2 про те, що при обстеженні території АДРЕСА_1, виявлено елементи зовнішнього художнього оформлення змістом «ІНФОРМАЦІЯ_1» на фасаді споруди за адресою АДРЕСА_1 встановлені без затверджених паспортів, що є порушенням, передбаченим п.14-1.20 Розділу 14-1 Правил благоустрою території міста Маріуполя, затверджених рішенням Маріупольської міської ради від 21.06.2011 р. №6/8-616 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 20.09.2011, №6/11-962 від 16.04.2013, №6/27-3040 від 23.12.2016, №7/14-1099, ст.152 КУпАП. Вказаний протокол підписано позивачем та у поясненнях зазначено, що документи будуть подані протягом місяці для оформлення.
Також судом встановлено, що постановою Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №1596 від 01.10.2017 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, оскільки 02.10.2017 р. о 14 год. 50 хв. виявлено елемент зовнішнього художнього оформлення змістом «ІНФОРМАЦІЯ_1 на фасаді споруди за адресою АДРЕСА_1 встановлені без затверджуваних паспортів, що є порушення ст.152 КУпАП та п.14-1.20 Розділ 14-1 Правил благоустрою території міста Маріуполя, затверджених рішенням Маріупольської міської ради №6/8-616 від 21.06.2011 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 20.09.2011 №6/11-962, від 16.04.2013 №6/27-3040, від 23.12.2016 №7/14-1099, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Також у постанові зазначено, грошовий штраф повинен бути внесений на рахунок у 15 денний термін з дня вручення постанови, а своєчасно несплачений штраф буде примусово стягнутий у подвійному розмірі та становитиме 1700,00 грн. порядку, встановленому ст. 308 КУпАП.
06 лютого 2018 року державним виконавцем Лівобережного відділу ДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області було відкрито виконавче провадження №55710196 про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 1700,00 грн. на підставі постанови Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №1596 від 01.10.2017р.
Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірної постанови та накладення на позивача адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV) благоустрій населених пунктів - комплекс робіт інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до ст. 10 Закону № 2807-IV до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно зі ст. 13 Закону № 2807-IV до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
За приписами ст. 42 Закону № 2807-IV до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону № 2807-IV на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
В той же час, Правила благоустрою території міста Маріуполя, які затверджені рішенням Маріупольської міської ради №6/8-616 від 21.06.2011 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 20.09.2011 №6/11-962, від 16.04.2013 №6/27-3040, від 23.12.2016 №7/14-1099 містять розділ 14-1 «Вимоги до розміщення зовнішньої реклами та елементів зовнішнього художнього оформлення», а підпункт 14-1.20 цього розділу передбачає, що елементи зовнішнього художнього оформлення, встановлені без затверджених паспортів, вважаються розміщеними самовільно.
Так, відповідно до п. 1.2. Правил благоустрою м. Маріуполя вбачається, що Правила є обов'язковими для виконання всіма розміщеними на території міста Маріуполя органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, їх посадовими та службовими особами, органами самоорганізації населення, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають на території міста Маріуполя.
Відповідно до п. 14-1.11 р. 14-1 Правил передбачено, що до елементів зовнішнього художнього оформлення належать вивіски, таблички, тендери, покажчики та інші елементи дизайну міського середовища, які впливають на формування архітектурно-художнього образу міста.
За змістом п. 14-1.19 якщо розміщення елементів зовнішнього художнього оформлення не передбачено проектною документацією будівлі (споруди), погодженою та затвердженою у встановленому порядку, то її розміщення здійснюється на підставі паспорта, оформленого в порядку, визначеному положенням про порядок розміщення зовнішньої реклами та елементів зовнішнього художнього оформлення на територіях м. Маріуполя.
Згідно п. 14-1.20 елементи зовнішнього художнього оформлення, встановлені без затверджених паспортів вважаються розміщеними самовільно.
Згідно з п.п. 17 п. 15.1 Розділу 15 Правил благоустрою території м. Маріуполя на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати засоби зовнішньої реклами, вивіски, торговельні лотки, павільйони, кіоски, металеві гаражі тощо.
Крім того, п. 1.5 передбачено, що Правила містять загальнообов'язкові на території міста норми, порушення яких тягне за собою адміністративну відповідальність на підставі ст. 152 КУпАП.
Як було вже зазначено вище, 02 жовтня 2017 року о 14 год. 50 хв. інспекторами міської ради з благоустрою м. Маріуполя було складено протокол №001530 відносно позивача про те, що при обстеженні території АДРЕСА_1, виявлено елементи зовнішнього художнього оформлення змістом «ІНФОРМАЦІЯ_1» на фасаді споруди, встановлені без затверджених паспортів, що є порушенням, передбаченим п.14-1.20 Розділу 14-1 Правил благоустрою території міста Маріуполя, затверджених рішенням Маріупольської міської ради від 21.06.2011 р. №6/8-616 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 20.09.2011, №6/11-962 від 16.04.2013, №6/27-3040 від 23.12.2016, №7/14-1099, ст.152 КУпАП, внаслідок чого було прийнято спірну постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Статтею 152 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у вигляді накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 218 КУпАП, адміністративні комісії виконавчих органів сільських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, зокрема, передбачені статтею 152 КУпАП.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Судова колегія звертає увагу, що за приписами ст. 293 КУпАП, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити, зокрема, чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні.
Позивач, оскаржуючи постанову адміністративної комісії про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу, посилається на те, що приміщення за адресою АДРЕСА_1 їй не належить та вона не має жодного відношення до зовнішнього оформлення цього приміщення.
Проте, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, суб'єктом господарювання та здійснює свою підприємницьку діяльність у приміщенні, де була розміщена вивіска. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності позивача, підписаний ним без зауважень та з поясненнями про оформлення документів протягом місяця.
Колегія суддів вважає також додатково зазначити, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 02.10.2017 № 001530, та поясненнями самого позивача, відповідно до якого він зазначає, що документи ним оформлюються.
Висновок суду першої інстанції, що вимога про паспорт на елемент зовнішнього художнього оформлення, яка передбачена Правилами благоустрою території м. Маріуполя не відповідає вимогам Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП є помилковим.
Згідно зі ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Як було зазначено, рішення Маріупольської міської ради розміщені на офіційному сайті Маріупольської міської ради, не оскаржені у встановленому законом порядку та є чинними
Відповідно до 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Таким чином, зібраними у справі доказами доведено, що висновок відповідача про винуватість позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, є обґрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 01.11.2017 №1596 є законною та обґрунтованою, ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин та було прийнято з урахуванням всіх доказів, тому підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322,ч.1ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2018 року у справі № 265/2849/18 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Повне судове рішення - 29 жовтня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Сіваченко
Судді А.А. Блохін
О.О. Шишов