ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 жовтня 2018 року № 826/8315/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., суддів Бояринцевої М.А., Головань О.В. за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЦЕНТР КИЇВ"
до Національного банку України
третя особа Компанія "АТС-Apex Trade&Commsp;& AG"
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Прокопець О.В.
від відповідача: Мельник О.П., Бондаренко Н.О.
від третьої особи: Левицький В.А.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в видачі ліцензії, викладеної в листі НБУ № 25-007/18516 від 02.04.2018р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. «г» Постанови НБУ № 266 інформація про кінцевих бенефіціарних власників є додатковою інформацією, яка надається в разі необхідності з'ясування додаткових обставин та за додатковою вимогою НБУ, що за своєю природою не є обов'язковою вимогою. Крім того, позивач вжив всіх заходів для отримання та надання інформації щодо бенефіціарних власників нерезидента, але через незалежні від нього причини, отримання такої інформації виявилось неможливим. Зокрема позивач звертався до Компанії АТС-Арех Trade & Commerce AG з проханням надати інформацію про бенефіціарних власників, але отримали письмову відмову, оскільки законодавством Швейцарії розкриття такої інформації не передбачено. Отже вина ТОВ НІКО ЦЕНТР КИЇВ" у невиконанні вимог НБУ відсутня.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що документи про вивчення учасників операції (зокрема, з'ясування структури власності, встановлення всіх наявних бенефіціарних власників (контролерів) або факт їх відсутності) передбачені п. «г» Постанови НБУ № 266 і на вимогу Національного банку України є обов'язковими.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представники відповідача проти позову заперечив. Представник третьої особи зазначив про обґрунтованість позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 19.02.2018 року ТОВ "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" подало до Національного банку України заяву про видачу суб'єкту господарювання - резиденту індивідуальної ліцензії на переказування іноземної валюти за межі України разом з відповідним пакетом документів (а.с. 19-21).
Листом-відповіддю від 23.02.2018р. № 25-007/11187 (а.с. 22) Національний банк України запропонувало позивачу для прийняття рішення про надання ліцензії подати:
- заяву про видачу ліцензії оформлену з урахуванням змін до Положення № 266;
- копії балансу та звіту товариства про фінансові результати за 2018 рік;
- інформацію/відомості щодо кінцевого(их) бенефіціарних власників Компанії АТС-Арех Trade Ц Commerce AG.
Листом від 05.03.2018р. № 180305 (а.с. 23-24) позивачем було виконано перші дві вимоги НБУ, а стосовно кінцевого(их) бенефіціарних власників повідомлялось, що на запит позивача Компанія АТС-Арех Trade Ц Commerce AG не надала таку інформацію.
Листом від 07.03.2018р. (а.с. 25-26) відповідач повторно було запропоновано позивачу надати інформації що кінцевого(их) бенефіціарних власників Компанії АТС-Арех Trade Ц Commerce AG, проте листами від 19.03.2018р. та від 02.04.2018р. (а.с. 27-30) відповідач повідомив про неможливість такого подання з незалежних від нього причин.
02 квітня 2018 року Національним банком України було прийнято рішення № 25-007/18516 про відмову у видачі індивідуальної ліцензії (а.с. 31). Дане рішення обґрунтоване вимогами положень п. «г» Постанови НБУ № 266.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" № 679-XIV від 20.05.1999р. (далі - Закон № 679-XIV) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 266 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 липня 2004 р. за N 897/9496), затверджено Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти
за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій" (далі - Положення № 266).
Відповідно до п. 1.2 Положення № 266, це Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України (далі - ліцензія) для:
- оплати фізичними особами - резидентами послуг за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя, укладеними з нерезидентами;
- оплати уповноваженими банками банківських металів у разі їх придбання за межами України;
- проведення суб'єктами господарювання - резидентами окремих валютних операцій, що потребують отримання ліцензій відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Згідно з п. 1.3 вимоги цього Положення не поширюються на видачу ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України з метою здійснення інвестицій за кордон, оплати валютних цінностей, за винятком оплати банківських металів у випадку, що передбачений пунктом 2.2 глави 2 цього Положення, на перекази фізичних осіб [за винятком оплати послуг за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя, укладеними з нерезидентами] та надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, які регламентуються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.
Розділ ІІ Положення № 266 визначає перелік документів, потрібних для видачі ліцензії.
Так, відповідно до п. «г» п. 2.3 Положення № 266 суб'єкт господарювання - резидент для отримання ліцензії на проведення окремих валютних операцій має подати такі документи:
а) заяву про видачу ліцензії із зазначенням мети переказування іноземної валюти за межі України згідно з додатком 2;
б) обґрунтування потреби переказування коштів за межі України з копіями підтвердних документів [договорів (угод), контрактів, розрахунків], засвідчених належним чином, та інших документів, що подаються залежно від суті операції;
в) для суб'єктів господарювання - резидентів, які використовують бюджетні кошти, засвідчену підписом заявника (для юридичної особи - підписом керівника) копію кошторису доходів і витрат суб'єкта господарювання - резидента, погодженого з відповідним фінансовим органом, та довідку Державного казначейства України про наявність коштів на рахунку суб'єкта господарювання - резидента для їх переказування відповідно до мети, визначеної в заяві про видачу ліцензії;
г) рахунок-фактуру або лист-повідомлення із зазначенням відповідних банківських реквізитів нерезидента, якому переказуватимуться кошти або копії цих документів, засвідчені належним чином.
Якщо переказування іноземної валюти за межі України здійснює неприбуткова організація (установа), то вона подає документ, що підтверджує її включення до Реєстру неприбуткових організацій та установ [оригінал або копію, засвідчену підписом заявника (для юридичної особи - підписом керівника)];
ґ) документи, які потрібні для з'ясування додаткових обставин щодо проведення валютної операції та вивчення учасників операції [зокрема, з'ясування структури власності, встановлення всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або факту їх відсутності] на вимогу Національного банку;
д) довідку заявника в довільній формі про його відкриті поточні рахунки в уповноважених банках (для заявників - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Довідка повинна містити інформацію про найменування уповноваженого(их) банку(ів), валюту(и) рахунку(ів), дату(и) відкриття рахунку(ів), залишки коштів на рахунку(ах), загальний(і) обсяг(и) зарахування та списання коштів за рахунком(ами) не менше ніж за останні шість місяців. Інформація зазначається в довідці станом на дату складання заяви на отримання ліцензії. Довідка підписується заявником (уповноваженою ним особою).
Отже, подання відомостей про структуру власності та всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) всіх учасників валютної операції на вимогу НБУ чітко визначено нормативно-правовим актом, який наразі є чинним.
Як пояснив суду представник відповідача, зміни до Положення № 266, якими передбачено подання заявником на вимогу Національного банку України документів стосовно вивчення учасників операції [зокрема, з'ясування структури власності, встановлення всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або факту їх відсутності], були внесені керуючись вимогами FATF з метою забезпечення прозорості бенефіціарної власності та запобігання відмиванню грошей і боротьби з тероризмом.
Основною метою вивчення учасників операції є недопущення використання ліцензій Національного банку з метою легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення та протидії будь-якій іншій діяльності, що передує або сприяє фінансуванню тероризму.
Здійснення перевірки учасників операції та визначення кінцевих бенефіціарних власників має на меті встановлення належності осіб:
1) які переховуються від органів досудового розслідування/слідства/суду/органів влади згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства внутрішніх справ України та/або на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних (абзац тринадцятий пункту 4.9 глави 4 Положення № 266 серед підстав для відмови у видачі ліцензії, внесення змін до неї);
2) які мають відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державах (на територіях):
у країні, що визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою- окупантом (абзац дев'ятий пункту 4.9 глави 4 Положення № 266 серед підстав для відмови у видачі ліцензії, внесення змін до неї);
що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що провадять діяльність у сфері легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення (абзац чотирнадцятий пункту 4.9 глави 4 Положення № 266 серед підстав для відмови у видачі ліцензії, внесення змін до неї);
що підтримують терористичну діяльність, або на території яких відповідно до актів іноземних держав, міжнародних організацій чи Європейського Союзу здійснюються терористичні дії, підпадають під санкції або аналогічні заходи відповідно до Резолюцій Ради Безпеки ООН та/або актів Європейського Союзу та/або законодавства України (абзац
чотирнадцятий пункту 4.9 глави 4 Положення № 266 серед підстав для відмови у видачі ліцензії, внесення змін до неї);
щодо яких існує заборона на здійснення переказу та руху активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, на основі та на строк, визначений Радою Безпеки ООН чи відповідно до резолюцій Ради Безпеки ООН.
3) пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, які діють від імені та за дорученням таких осіб та організацій, та юридичних осіб, якими прямо або опосередковано володіють, або кінцевими бенефіціарами яких є такі особи та організації.
Україна стала однією з перших країн, де було впроваджено вимогу FATF про розкриття бенефіціарних власників. Крім цього, Комітет експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL) визнав Україну надійною країною в питаннях боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та фінансуванням поширення зброї масового знищення, яка не потребує спеціальних контрольних заходів з боку MONEYVAL та FATF. За моніторинговим режимом Україна перебуває на рівні таких країн - членів FATF, як Австралія, США, Канада, Сінгапур, Данія, Швеція та Швейцарія .
Документи про вивчення учасників операції (зокрема, з'ясування структури власності, встановлення всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або факту їх відсутності) передбачені підпунктом "ґ" пункту 2.3 глави 2 Положення і на вимогу Національного банку України є обов'язковими.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 4.9. глави 4 Положення №266, підставами для відмови у видачі ліцензії, внесення змін до неї, може бути відмова подати на вимогу Національного банку документи, що потрібні для з'ясування додаткових обставин щодо проведення валютної операції.
З метою позитивного вирішення питання щодо видачі позивачу ліцензій Департаментом фінансового моніторингу Національного банку двічі надсилались позивачу запити (від 23.02.2018 № 24-0007/11187 та від 07.03.2018 № 25-0007/13553) з проханням подати інформацію /відомості щодо кінцевого(их) бенефіціарних власників Компанії АТС-Арех Trade Ц Commerce AG.
Проте позивач листами від 05.03.2018р., від 19.03.2018р. та від 02.04.2018р. відмовився надавати таку інформацію/відомості, мотивуючи це неможливістю такого подання з незалежних від нього причин та не обов'язковістю подання такої інформації.
Таким чином, оскільки позивачем не було надано необхідні документи, враховуючи наявність повноважень передбачених абзацом 7 пункту 4.9 глави 4 Положення № 266 та з метою можливої легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, Національним банком України було обґрунтовано відмовлено позивачу у видачі ліцензії.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем, який заперечував проти позову, доведено правомірність прийнятого рішення, , суд, враховуючи положення ст. 286 КАС України, дійшов висновку, що позов є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спірне рішення можна визнати обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок чого воно не підлягає скасуванню.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Головуючий суддя О.В. Патратій
Суддя М.А. Бояринцева
Суддя О.В. Головань
Дата складання повного тексту рішення - 26 жовтня 2018 року