ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 жовтня 2018 року № 826/7478/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДФС у Чернігівській області
до третя особа проМіністерства енергетики та вугільної промисловості України Державне підприємство «Чернігівторф» стягнення податкового боргу у розмірі 4691443,41 грн.,
Головне управління ДФС у Чернігівській області (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - відповідач), третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Чернігівторф", в якому просить суд:
- звернути стягнення податкового боргу ДП "Чернігівторф" в сумі 4 691 443,41 грн. на кошти Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Ухвалою суду від 17 травня 2018 року відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Позовні матеріали були направлені позивачем відповідачу та третій особі 08.05.2018 року. Копія ухвали про відкриття провадження у справі була отримана представником відповідача 18.06.2018 року, представником третьої особи 19.06.2018 року.
03.07.2018 року судом отримано відзив, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, в зв'язку з тим, що позивачем не було вжито всіх вичерпних заходів, щодо погашення податкового боргу Державного підприємства «Чернігівторф» та недоведеність умов для звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, а отже, відповідно до ст. ст. 95, 96 Податкового кодексу України, стягнення податкового боргу державного підприємства з відповідача не є можливим.
Також відповідачем 03.07.2018 року подано письмові заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, на тій підставі що справа є складною та має значення для відповідача, в зв'язку з заявленою до стягнення сумою - 4 691 443,41 грн. та тим, що відповідач є державною установою, фінансується за рахунок цільових бюджетних програм, в яких не передбачено погашення заборгованості, а також виходячи з великого обсягу письмових доказів, які потребують повного та детального вивчення. Інших обставин необхідності призначення справи до розгляду в судовому засіданні, заявником не наведено.
Ухвалою суду від 17 серпня 2018 року клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було залишено без задоволення, у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки подане клопотання не містить в собі жодних обґрунтувань неможливості розгляду даної справи в спрощеному провадженні, окрім цитування норм ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Чернігівторф» перебуває на податковому обліку у Чернігівській ОДПІ з 19.07.1997 р. за №7564, зареєстроване виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 21.06.1994 року.
Як зазначає позивач, за Державним підприємством «Чернігівторф» обліковується податковий борг в загальній сумі 4 691 443,41 грн., в т.ч. по податку на додану вартість в сумі 4 436 234,45 грн. (з них: основний борг - 3 803 676,82 грн., пеня - 632 557,63 грн.); земельному податку з юридичних осіб в сумі 255 208,96 грн. (з них: основний борг, що підлягає стягненню - 232 436,92 грн., пеня - 22 772,04 грн.).
Окрім того, позивачем зазначено, що ним були здійснені заходи стягнення податкового боргу Державного підприємства «Чернігівторф» в судовому порядку.
Згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 р. по справі №825/2882/15-а, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ДПІ у м. Чернігові до Державного підприємства «Чернігівторф» про надання дозволу на погашення податкового боргу (залишено без змін ухвалою КААС від 10.11.2015 р.) з наступних підстав: «Відповдач є державним підприємством та відноситься до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Будучи державним підприємством, відповідач є лише розпорядником майна, яке перебуває у нього у господарському віданні. За таких обставин, погашення боргу відповідача за рахунок майна, що йому не належить є неправомірним».
Згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 р. по справі №825/2331/16, задоволено адміністративний позов Чернігівської ОДПІ до Державного підприємства «Чернігівторф» про стягнення податкового боргу в сумі 1 943 838,25 грн. Згідно ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 р., розстрочено виконання постанови від 25.01.2017 р., проте, згідно графіку погашень, Державним підприємством «Чернігівторф» податковий борг не сплачується.
Згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 р. по справі №825/249/15-а, задоволено адміністративний позов ДПІ у м. Чернігові до Державного підприємства «Чернігівторф» про стягнення податкового боргу в сумі 2 029 799,34 грн. Згідно ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 р., розстрочено виконання постанови від 26.02.2016 р., проте, згідно графіку погашень, Державним підприємством «Чернігівторф» податковий борг не сплачується.
Згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 р. по справі №825/1369/16, задоволено адміністративний позов Чернігівської ОДПІ до Державного підприємства «Чернігівторф» про стягнення податкового боргу в сумі 3 791 657,38 грн. Згідно ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 р., розстрочено виконання постанови від 23.08.2016 р., проте, згідно графіку погашень, Державним підприємством «Чернігівторф» податковий борг не сплачується.
Згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 р. по справі №825/2403/16 задоволено адміністративний позов ГУ ДФС у Чернігівській області до Державного підприємства «Чернігівторф» про стягнення податкового боргу в сумі 69 222,56 грн.
30.11.2017 р. ГУ ДФС у Чернігівській області листом №6818/10/25-01-17-01, звернулась до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в якому просила у найкоротший термін прийняти рішення щодо погашення податкового боргу ДП «Чернігівторф», про що поінформувати контролюючий орган, відповідно до положень ст. 96 Податкового кодексу України.
Листом від 03.01.2018 №04/10-50 відповідач повідомив ГУ ДФС у Чернігівській області про те, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, утримання якого здійснюється за рахунок державного бюджету, видатки на погашення податкового боргу підприємствами галузі ПЕК перед державним бюджетом не передбачено. Також зазначено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України подавало пропозиції Міністерству економічного розвитку та торгівлі України, щодо вилучення ДП «Чернігівторф» з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, окрім того зазначено, що з метою реалізації норм податкового законодавства відповідач звернувся до ДП «Чернігівторф» з проханням вжити дієвих та ефективних заходів, щодо покращення фінансової дисципліни в частині сплати податкового боргу і недопущення в подальшому випадків несплати податкових зобов'язань, за умови виплати заробітної плати працівникам.
Позиція позивача зводиться до того, що відповідь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на лист ГУ ДФС у Чернігівській області №6818/10/25-01-17-01 від 30.11.2017 р., слід вважати відмовою в задоволенні вимог Чернігівській ОДПІ, відповідно до п.96.3 Податкового кодексу України, що є підставою для звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Положеннями п. 89.3 ст. 89 цього Кодексу визначено, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до положень ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Водночас особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в ст. 96 ПК України.
Так, п. 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідно до пункту 96.3 тієї ж статті ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Тобто, ст. 96 ПК України зобов'язує контролюючий орган звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство у тому випадку, якщо:
а) не отримано відповіді органу виконавчої влади протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного подання контролюючого органу;
б) отримано відповідь про відмову у задоволенні його вимог.
Аналіз зазначених вище норм також дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації.
За таких обставин, застосування позивачем ст. 96 Податкового кодексу України при зверненні до суду з даним позовом, є невірно обраним способом захисту порушеного права.
Між тим, за загальними правилами, викладеними у п. 87.5 ст. 87 і п. 95.22 ст. 95 ПК України, у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.
Контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.
Відтак, для цілей звернення контролюючого органу (позивача) до відповідача з поданням та стягнення з нього сум податкового боргу, контролюючий орган має довести вжиття ним всіх вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та звернення з позовом до нього.
Зокрема, для цілей стягнення боргу ДП «Чернігівторф» з Відповідача, Позивач має, крім іншого, довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень п. 96.2 ПК України, може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства, в контексті положень п. 87.5 ст. 87 та п. 95.22 ст. 95 ПК України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.
Звертаючись до суду із даним позовом контролюючим органом не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначених законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства саме в заявленій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність Позивачем встановлених ст. 96 ПК України умов для звернення стягнення податкового боргу на кошти державної організації, а відтак не вбачає підстав для стягнення з Національної академії наук України податкового боргу ДП «Чернігівторф».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/48708/15 від 29.05.2017 року.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Крім того, частиною 5 ст. 77 КАС України передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Чернігівській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39392183, адреса: 14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Реміснича, будинок 11) відмовити повністю.
Головне управління ДФС у Чернігівській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39392183, адреса: 14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Реміснича, будинок 11).
Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 374 71933, адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Хрещатик, 30).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович