ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 жовтня 2018 року № 826/1533/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи - Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» (далі - позивач, ПАТ «Київміськбуд-1») з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС), Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач 2, ГУ ДФС в Одеській області), за участю третьої особи - Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 30.11.2017 за № 28121/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0024311210 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку у сумі 1243,08 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0024301210 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку у сумі 22367,24 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем 2 за результатами камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю, яка оформлена актом, здійснено нарахування штрафних санкцій, про що прийняті податкові повідомлення-рішення. Однак, відповідачем 2 не враховано, що постановою Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 припинено процедуру санації, позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Позивач зазначив, що з огляду на приписи статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги відповідача 2 по сплаті земельного податку за 2014 рік могли бути погашені виключно у ліквідаційній процедурі, проте оскільки провадження у справі про банкрутство припинено, відсутні підстави для сплати позивачем вказаних вимог.
Представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржуване рішення про результати розгляду скарги та викладені в ньому висновки не може розглядатися як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки, саме податкове повідомлення-рішення породжує певні правові наслідки для платника. Відповідач стверджує, що оскаржуване рішення відповідача 1 про результати розгляду скарги є вмотивованим, направленим у визначений законодавством строк і його скасування не призведе до поновлення порушених прав, на захист яких подано даний адміністративний позов, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київміськбуд-1».
Представником відповідача 2 надіслано до суду відзив на позов, згідно якого повідомив, що перевіркою встановлено, що ПрАТ «Київміськбуд - 1» на порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України допущено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку, а тому сума штрафу за несвоєчасну сплату податку у вигляді штрафу застосовано правомірно, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 у справі №5011-44/18931-2012 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Київміськбуд-1». Ініціюючим кредитором виступила Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва ДПС.
Постановою Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 у вказаній справі припинено процедуру санації ПАТ «Київміськбуд-1», визнано ПАТ «Київміськбуд-1» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в порядку абзацу 2 пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України головним інспектором відділу камеральних перевірок управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області території обслуговування Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області проведено перевірку податкової звітності з плати за землю за 2014 рік платника земельного податку ПАТ «Київміськбуд-1» (код ЄДРПОУ 24595667), за результатами якої складено акт від 06.07.2017 №3969/15-32-12-10/24595667.
Перевіркою встановлено, що ПАТ «Київміськбуд-1» порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, п.287.3, п.287.4 ст.287 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, згідно податкової декларації з плати за землю за 2014 рік від 07.02.2014 №9005089546.
На підставі висновків акту камеральної перевірки, ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2017:
№0024301210, згідно з якого за затримку на 760 календарних днів сплати грошового зобов'язання з плати за землю застосовано до ПАТ «Київміськбуд - 1» штраф у розмірі 20% в сумі 22 367,24 грн.;
№0024311210, згідно з якого за затримку на 20 календарних днів сплати грошового зобов'язання з плати за землю застосовано до ПАТ «Київміськбуд - 1» штраф у розмірі 10% у сумі 1 243,08 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 06.07.2017 № 3969/15-32-12-10/24595667 ПАТ «Київміськбуд - 1» направило до Державної фіскальної служби України скаргу від 26.09.2017 № 96.
Згідно рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги ПАТ «Київміськбуд - 1» від 30.11.2017 № 28121/6/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0024301210 та №0024311210 залишені без змін та сума штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань збільшена на 1243,08 грн., а скарга позивача - без задоволення.
Вважаючи, що вказані рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених, на його думку, прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За правилами статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, чинній на момент винесення оскаржених рішень, встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
При цьому, частиною третьою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.12.2012 Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Київміськбуд - 1» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (справа №5011-44/18931-2012).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 у справі №5011-44/18931-2012 припинено процедуру санації ПАТ «Київміськбуд-1», визнано ПАТ «Київміськбуд-1» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ПАТ «Київміськбуд-1» арбітражного керуючого Юринця А.В., оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання ПАТ «Київміськбуд-1» банкрутом, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визнано таким, що настав з 16.05.2016.
Згідно з частинами першою та другою статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;
виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Вказана правова позиція підтверджена у постанові Верховного суду від 27 лютого 2018 року у справі №823/78/15.
За таких обставин, застосування штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 27.07.2017 №0024301210 та №0024311210 після прийняття Господарським судом м. Києва постанови про визнання ПАТ «Київміськбуд-1» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є протиправним.
Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування рішення ДФС України від 30.11.2017 за № 28121/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги, то вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Порядок, умови, строки та наслідки оскарження рішень контролюючих органів визначені статтею 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Таким чином, у відповідності до пунктів 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Разом з тим, на переконання суду, рішення контролюючих органів, прийняті у процедурі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, не порушують прав позивача, оскільки рішення контролюючого органу в процедурі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень саме по собі не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення її можливості їх реалізувати та не покладає на неї певні обов'язки, не може вважатись таким, що порушує права, свободи чи інтереси цієї особи. Рішення, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи, є саме податкові повідомлення-рішення.
З огляду на викладене вище, вказане рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення ДФС України від 30.11.2017 за № 28121/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги безпосередньо не порушує прав та інтересів позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень.
Водночас, позивач надав достатньо доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються її вимоги.
За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд.29-Б, ідентифікаційний код 24595667) задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 27.07.2017 №0024311210 та №0024301210.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд.29-Б, ідентифікаційний код 24595667) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ідентифікаційний код 39398646).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.А. Качур