ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 жовтня 2018 року № 826/5863/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Остін» (01133, м. Київ,
бул. Лесі Українки, буд. 28)
до Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби
(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г)
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач в особі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Остін» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 0001084205 від 31.01.2018 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесене Офісом великих платників податків ДФС.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 16.04.2018 р., відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним не допущено порушення Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині терміну оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідачем надано відзив на позов, згідно якого єдиний внесок, самостійно визначений у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період грудень 2016 року, сплачено позивачем з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим до позивача застосовано фінансові санкції, передбачені Законом України від 08.07.2010р. №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Офісом великих платників податків ДФС прийнято рішення від 04.10.2017р. №0016224205, яким до Позивача застосовано штрафу у розмірі 181717,65 грн., за період з 01.12.2015 р. по 31.01.2016 р. та нараховано пеню в сумі 8177,29 грн.
Не погоджуючись з спірним рішенням Позивачем подано скаргу до Держаної фіскальної служби України (надалі- ДФС України), за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 23.11.2017 р. №27308/6/99-99-11-02-02-25, яким скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 04.10.2017р. №0016224205, а скаргу Позивача задоволено частково.
Офісом великих платників податків ДФС з урахуванням рішення ДФС України прийнято рішення від 31.01.2018р. №0001084205, яким до Позивача застосовано штрафу у розмірі 181717,65 грн., за період з 21.01.2016 р. по 31.01.2016 р. та нараховано пеню в сумі 8177,29 грн.
Не погоджуючись з спірним рішенням Позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 20.03.2018 р. №9703/6/99-99-11-02-02-25, яким повернуто скаргу Позивача без розгляду.
Позивач не погоджується з спірним рішенням прийнятим Відповідачем, а тому звернувся до суду з даним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Абзацом 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що при цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Пунктом 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 Закону №2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно частини 9 статті 25 Закону №2464-VI, передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що з 08.09.2015р. Позивача віднесено до великих платників податків шляхом внесення до Реєстру великих платників податків на 2016 роки.
Судом встановлено, що з 2016 рік Позивача переведено на облік до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС).
З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2016р. Позивачем сплачено єдиний внесок за грудень 2015 року (платіжними доручення: №19 від 06.01.2016р. на суму 853174,71 грн., №20 від 06.01.2016р. на суму 84079,93 грн. з відмітками ПАТ «Укрсоцбанк» про виконання) на рахунок Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
В подальшому, Позивачем подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про перерахування сплачених коштів на рахунок Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
З матеріалів справи вбачається, що фактично Позивачем сплачено єдиний внесок, проте на невідповідний рахунок.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.02.2018р. по справі №813/1008/16 штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що Позивачем своєчасно сплачено (перераховано) єдиний внесок до державного бюджету, проте на невідповідний рахунок, а отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування штрафу та пені відповідно до Закону №2464-VI.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 р. по справі №21-377а15 та в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 р. №815/2405/16 ( №К/9901/27053/18), який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Остін» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 28, код ЄДРПОУ 34575827) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 0001084205 від 31.01.2018 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесене Офісом великих платників податків ДФС.
3. Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Остін» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 28, код ЄДРПОУ 34575827) судові витрати в сумі 2848,42 грн. (дві тисячі вісімсот сорок вісім гривень 42 копійки).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук