ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 жовтня 2018 року № 826/7949/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особаМіністерства фінансів України Публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк»
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Міністерства фінансів України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо вирішення питання про захист прав ОСОБА_1 як вкладника за депозитними договорами №SAMDN01000726833611 та №SAMDN01000727978607, укладеними з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим;
- зобов'язати Міністерство фінансів України як власника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» вжити заходів щодо повернення ОСОБА_1 суми вкладів та нарахованих процентів за депозитними договорами №SAMDN01000726833611 та №SAMDN01000727978607, укладеними з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про управління об'єктами державної власності» на Міністерство фінансів України та представників держави, призначених ним до органів управління (наглядової ради) ПАТ КБ «Приватбанк», покладаються обов'язки щодо здійснення управління банком, здійснення контролю за його діяльністю та здійснення відповідного впливу на діяльність ПАТ КБ «Приватбанк» з метою дотримання ним вимог чинного законодавства. Представник позивача стверджує, що Міністерство фінансів України через його представника - члена Наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язане здійснювати контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам.
На думку представника позивача, Міністерство фінансів України та його представники не вчинили жодних дій, спрямованих на врегулювання питання щодо повернення суми вкладів за депозитними договорами, укладеними на території Автономної Республіки Крим, що свідчить про бездіяльність Міністерства фінансів України.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що Міністерство фінансів України здійснює управління корпоративними правами держави у статутному капіталі ПАТ КБ «Приватбанк» в межах повноважень, встановлених Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про управління об'єктами державної власності», «Про акціонерні товариства», через органи управління, зокрема наглядову (спостережну) раду та загальні збори акціонерів.
Також, представник відповідача зазначив, що питання щодо повернення вкладів громадян України, які виїхали з окупованої території АР Крим, зберегли громадянство, зареєстровані та здійснюють в Україні відповідну економічну та іншу діяльність має вирішуватись виключно в межах чинного законодавства.
З метою з'ясування всіх обставин справи судом до участі у справі залучено ПАТ КБ «Приватбанк» в якості третьої особи.
Представник третьої особи в письмових поясненнях зазначив, що позивачем уже використано своє право на звернення до суду, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Представники позивача та відповідача подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
Зважаючи на клопотання представників позивача та відповідача, а також на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір №SAMDN01000726833611 (вклад «Депозит VIP»), згідно умов якого банк приймає грошові кошти на строк вкладу 366 днів.
Крім того, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» 16 серпня 2012 року укладено договір №SAMDN01000727978607 (вклад «Депозит VIP»), згідно умов якого банк приймає грошові кошти на строк вкладу 366 днів.
Наявними в матеріалах справи копіями квитанцій підтверджується внесення позивачем 1 295 000 доларів США.
02 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про повернення суми вкладу за договорами депозиту, в якій просила розірвати договір №SAMDN01000726833611 від 02 липня 2017 року та договір №SAMDN01000727978607 від 16 серпня 2012 року з 17 лютого 2017 року, а також повернути суму вкладу за вказаними договорами та процентів шляхом видачі готівкою.
За результатами розгляду вказаного звернення ПАТ КБ «Приватбанк» листом №20.1.0.0.0/7-20170208/95 від 12 березня 2017 року повідомило, що 21 грудня 2016 року між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Міністерством фінансів України підписано договір про продаж 100% акцій ПАТ КБ «Приватбанк». З моменту передачі власником 100% акцій банку є держава в особі Міністерства фінансів України. Додатково вказанаим листом повідомлено, що на сьогодні Правлінням ПАТ КБ «Приватбанк» розглядається питання про врегулювання проблеми вкладників, рахунки яких були відкриті на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя.
Також, Банком ініційовано обговорення даного питання з Міністерством фінансів України, адже врегулювання питання виходить за межі повноважень Правління і потребує прийняття відповідних рішень на рівні вищих органів управління банку - Міністерства фінансів України, Наглядової ради, а також Кабінету Міністрів України.
21 лютого 2017 року представник позивача звернулась до Міністра фінансів України із листом №158, в якому просила застосувати відповідні заходи впливу на посадових та службових осіб ПАТ КБ «Приватбанк», з метою повернення ОСОБА_1 суми вкладу разом із сумами нарахованих відсотків, що сукупно становлять 1 534 158,66 доларів США.
Розглянувши вказане звернення, Міністерство фінансів України листом №14010-02/23-981/1092 від 21 березня 2017 року зазначило, що з метою врегулювання питань, пов'язаних з активами та зобов'язаннями у АР Крим, колишнім менеджментом ПАТ КБ «Приватбанк» було прийнято рішення про передачу активів та пасивів (зокрема, активів, забезпечених іпотекою), на баланс ТОВ «ФК «Фінілон».
Таким чином, на момент входження держави в особі Міністерства фінансів України в статутний капітал Банку, зобов'язання, права вимоги та інші активи, що належали Банку в АР Крим, були передані ТОВ ФК «Фіналон».
Додатково позивачу повідомлено, що з метою врегулювання питання щодо повернення коштів громадянам України, які виїхали з окупованої території АР Крим, зберегли громадянство, зареєстровані та здійснюють в Україні відповідну економічну або іншу діяльність, Міністерством фінансів України опрацьовується спільно із заінтересованими органами державної влади та ПАТ КБ «Приватбанк».
Позивач, вважаючи, що відповідачем не виконуються повноваження щодо управління ПАТ КБ «Приватбанк», зокрема в частині вжиття заходів щодо повернення позивачу суми вкладу, звернулась до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення Про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.
Відповідно до пункту 64 пункту 4 Положення №375 Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в рамках, спільних з міжнародними організаціями, іноземними державами, банками, іншими фінансовими установами проектів, облік надходження та використання кредитних коштів, контроль за їх цільовим використанням і проведенням розрахунків та виконанням фінансових зобов'язань за укладеними в рамках таких проектів договорами.
При цьому, рішення про участь держави у капіталізації банків приймає Кабінет Міністрів України на підставі пропозицій Національного банку України, а порядку участі держави у капіталізації банків затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року №961 (далі - постанова №961) «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи» прийнято пропозицію Національного банку України щодо участі держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку ПАТ КБ «Приватбанк».
Згідно статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», постанови №961, яка прийнята з урахуванням рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 грудня 2016 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників», введеного в дію Указом Президента України від 18 грудня 2016 року №560 та на підставі пропозиції Національного банку України і рішення Ради з фінансової стабільності від 18 грудня 2016 року держава набула права власності на акції ПАТ КБ «Приватбанк».
На виконання вимог постанови №961 та відповідно до абзацу 12 частини 6 статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» між Міністерством фінансів України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 21 грудня 2016 року укладено договір купівлі-продажу акцій ПАТ КБ «Приватбанк», на підставі якого держава в особі Міністерства фінансів України придбала акції ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі за одну гривню за рахунок коштів, передбачених Міністерству фінансів України у Державному бюджеті України на 2016 рік за КПКВК 3501010 «Керівництво та управління у сфері фінансів».
Наведене свідчить, що Міністерство фінансів України здійснює управління корпоративними правами держави у статутному капіталі ПАТ КБ «Приватбанк» в межах повноважень, встановлених Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про управління об'єктами державної власності», «Про акціонерні товариства», через органи управління, зокрема, наглядову раду та загальні збори акціонерів з 21 грудня 2016 року.
Водночас, за повідомленням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфери ринків фінансових послуг, між ТОВ «ФК «Фінілон», яке розпорядженням Нацкомфінпослуг від 24 жовтня 2013 року №3773 внесено до Державного реєстру фінансових установ, та ПАТ КБ «Приватбанк» 18 листопада 2014 року укладено два договори факторингу на 2 045 106 787,77 грн. та 5 894 054 059,15 грн., за якими відступлено право грошової вимоги на 3 049 487 956,16 грн. та 10 819 593 210,00 грн.
При цьому, Національний банк України повідомив, що за договором про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладеним банком із ТОВ «ФК «Фінілон» Банк передав ТОВ «ФК «Фінілон» зобов'язання за депозитними договорами, укладеними установами Банку в АР Крим. ТОВ «ФК «Фінілон» замінив Банк як боржника за відповідними зобов'язаннями за депозитними договорами. У зв'язку з цим, вимоги вкладників і кредиторів АР Крим за депозитними договорами, зобов'язання за якими переведені на ТОВ «ФК «Фінілон», не обліковуються за балансом Банку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що угода між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «ФК «Фінілон» про переведення боргу укладена 17 листопада 2014 року до набуття державою права власності на акції ПАТ КБ «Приватбанк», яке відбулось 21 грудня 2016 року.
З наявного в матеріалах справи листа Міністерства фінансів України вбачається, що Національний банк України не вбачає правових підстав для задоволення ПАТ КБ «Приватбанк» вимог вкладників за депозитними договорами, зобов'язання за якими переведені на ТОВ «ФК «Фінілон».
Водночас, Національний банк України не виключає можливості стягнення заборгованості з банку за депозитним договором при зверненні до Банку вкладника - фізичної особи, яка є внутрішньо переміщеною особою з АР Крим та отримала передбачену законодавством України довідку, що засвідчує її проживання на материковій частині України, за наявності рішення суду.
Як встановлено судом, 02 липня 2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі №201/3407/17 постановлено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, відсотків та 3% річних задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код юридичної особи - 14360570) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 535 683,41 дол .США (один мільйон п'ятсот тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят три долари 41 цент), що станом на 02.07.2018 р. складає 40 430 695 грн. 80коп., з яких: сума грошових коштів за договором №SAMDN01000726833611 від 02.07.2012 . в розмірі 1 209 427,40 дол. США (один мільйон двісті дев'ять тисяч чотириста двадцять сім дол. США 40 центів), яка обліковується на депозитному рахунку НОМЕР_1 та нараховані за період з 11.06.2014 р. по 02.05.2018 р. відсотки в розмірі 326 256,01 дол. США (триста двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят шість доларів США 01 цент).; стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код юридичної особи-14360570) на користь ОСОБА_2 3% проценти річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором №SAMDN01000726833611 від 02.07.2012 р. у розмірі 1 140 542 грн. 44 коп. (один мільйон сто сорок тисяч п'ятсот сорок дві грн. 44 коп.).
Наведене свідчить, що доводи позивача щодо бездіяльності Міністерства фінансів України є безпідставними, оскільки під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, а під порушенням прав, свобод та інтересів - наявність негативних протиправних наслідків для позивача як наслідок такої бездіяльності.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача. Крім того, в матеріалах справи наявні докази позивачу щодо вжиття Міністерством фінансів України заходів щодо опрацювання питання щодо повернення коштів громадянам України, які виїхали з окупованої території АР Крим, зберегли громадянство, зареєстровані та здійснюють в Україні відповідну економічну або іншу діяльність, спільно із заінтересованими органами державної влади та ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування виконав.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук