ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
25 жовтня 2018 року м. Київ№ 826/2935/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)
до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу
Бондар Ірина Михайлівна (АДРЕСА_3)
третя особа ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д)
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (надалі - Відповідач), третя особа: ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в якому просить суд: визнати протиправними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни щодо внесення до Державного реєстру іпотек реєстраційного запису №12449827 про обтяження належної на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 відповідно до Договору іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19.06.2006р., укладеним між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг» та скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі іпотек реєстраційний запис № 12449827 про обтяження належної на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 відповідно до Договору іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19.06.2006р., укладеним між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено судове засідання на 16.04.2018 р.
В судовому засіданні 16.04.2018 р. Судом прийнято рішення про відкладення розгляд справи до 20.04.2018 р. та надання часу представнику Позивача ознайомитися з матеріалами справи.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 20.04.2018 р. розгляд справи відкладено до 22.05.2018 р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 22.05.2018 р. розгляд справи відкладено до 20.06.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.
В судовому засіданні 20.06.2018 р. Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 07.08.2018 р. та витребування від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи на підставі яких 20.07.2011 року з Державного реєстру іпотек вилучено запис 3351926.
Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 07.08.2018 р. розгляд справи відкладено до 04.09.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. на лікарняному.
В судовому засіданні 04.09.2018 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні у відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 р.).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання про закриття провадження, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 31.08.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубановою І.Р. за реєстровим № 3777, укладеним з ОСОБА_3 (Продавець) придбано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.
В провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №756/5568/17 про звернення стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19.06.2006р. на суму 1 129 657,15 грн.
Позивач зазначає, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 34053914) йому стало відомо, що з квітня 2012 року його квартира перебуває під обтяженням за Договором іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19.06.2006р., укладеним між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна».
Так, 19.06.2006 р. між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та в подальшому ТОВ «ОТП Факторинг», укладено кредитний договір № ML-007/511/2006, а в забезпечення виконання боргових зобов'язань за яким сторонами укладено договір іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19.06.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Київського MHO Тверською І.В. за реєстровим № 3728, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано належну на даний час Позивачу квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі „Zand v. Austria" вказав, що словосполучення „встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування „суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття „суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає „усю організаційну структуру судів, включно з &?є;…&?ю; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?о;…&?е;". З огляду на це не вважається „судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Розглядаючи даний спір, Суд вважає, що він не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки Позивачами оскаржується фактично перехід права власності до третьої особи на спірне майно.
Завданнями адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із переходом права власності до третьої особи на нерухоме майно, Суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з встановлення (визнання) права власності і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Дана позиція узгоджується з позицією в постановах Верховного Суду України: від 14 червня 2016 року по справі № 21-41а16, від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15, та Великою Палатою Верховного Суду в постановах від: 28.03.2018 р. по справі № 826/14433/16 та від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин в даній адміністративній справі, та враховуючи позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку, щодо доцільності закриття провадження у справі №826/2935/18.
Також, на виконання вимоги, зазначеної у частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним роз'яснити позивачу, що розгляд позовної заяви останнього має здійснюватися у порядку цивільного судочинства, із врахуванням правил територіальної підсудності відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 238, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Закрити провадження в адміністративній справі №826/2935/18.
2. Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд даної справи віднесено до розгляду місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
3. Попередити Позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук