ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 вересня 2018 року №826/6491/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування:
- податкових повідомлень-рішень відповідача від 28.03.2017 року №0000331306 та №0000341306;
- вимоги відповідача від 28.03.2017 року №Ф-0000311306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 112 450,74 грн.;
- рішення відповідача від 28.03.2017 року №0000321306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19 205,29 грн., (далі - оскаржувані рішення).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6491/17 та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач правомірно включив витрати на придбання автомобільних запчастин, рекламних послуг, послуг шиномонтажу до складу валових витрат у 2014-2015 роках. Таким чином, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджує, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати за придбані запчастини, шиномонтаж, ремонт та рекламу. Так, позивачем з доходів отриманих у 2014-2015 роках не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок. Крім того, позивачем не надано контролюючому органу при перевірці первинних документів, які підтверджують його витрати.
03.07.2017 року представником відповідача у судовому засіданні надано заперечення на адміністративний позов, які прийнято судом.
03.07.2017 року представником позивача у судовому засіданні надано додаткові пояснення до адміністративного позову, які прийнято судом.
19.10.2017 від представника позивача через канцелярію суду надано додаткові пояснення у справі, які прийнято судом.
23.10.2017 року представником позивача у судовому засіданні надано клопотання, яким залучено додаткові документи до справи.
У судовому засіданні 23.10.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, що наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.
При цьому, від позивача та представника відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, яке прийнято судом.
Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи положення частини 4 статті 122 КАС України, беручи до уваги, що особами, які беруть участь у справі подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, у судовому засіданні 23.10.2017 суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за наслідком якої прийнято акт №2026/13-01/2768817955 від 21.12.2016 року (далі - акт перевірки) (Т.1, арк. 12-25).
За результатами вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- п.44.1 ст.44, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 911 345,06 грн. (на автозапчастини, шиномонтаж, ремонт та рекламу);
- пп.177.4.1 п.174.4 ст.177 Податкового кодексу України завищення позивачем витрат у 2015 році (не надано до перевірки документів для підтвердження безпосереднього віднесення до конкретного об'єкта витрат) щодо придбаних автомобільних запчастин та шиномонтажу у загальній сумі 546 58,24 грн.;
- п.177.2 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 161 881,17 грн., в тому числі за 2014 рік - 153 385,47 грн. та за 2015 рік - 8495,70 грн.;
- пп.1.1 пп.1.2 пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України - позивачем занижено до сплати у бюджет за 2015 рік військового збору у сумі 819,87 грн.;
- п.4 ч.1 ст.1, п.1 ч.2 ст.6, ч.2 ст.7, ч.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в бюджет у сумі 112 450,74 грн., в тому числі за 2014 рік - 65 697,25 грн., за 2015 рік - 46 753,49 грн.
Листом-відповіддю від 23.01.2017 року №764/Т/26-59-1306 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подані позивачем заперечення до акту перевірки залишила без розгляду, у зв'язку з недодержанням терміну їх подання (Т.1, арк. 32).
На підставі вказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2017 року №0000611306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 627,83 грн.; вимога від 24.01.2017 року №Ф-0000631306; рішення від 24.01.2017 року №0000641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 25 775,02 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.01.2017 року №0000621306, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 1024,84 грн.
Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві, яке рішенням від 13.03.2017 року №1830/Т/26-15-10-02-16 вказані податкові повідомлення-рішення, рішення та податкову вимогу - скасував (Т.1, арк. 34-37).
Так, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2017 року №0000331306 та №0000341306; вимогу від 28.03.2017 року №Ф-0000311306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 112 450,74 грн.; рішення від 28.03.2017 року №0000321306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19 205,29 грн. (Т.1, арк. 27-30).
Рішеннями Державної фіскальної служби України від 27.04.2017 року №5858/Т/55-99-11-02-01-14 та від 28.04.2017 року №5978/Т/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача від 13.04.2017 року №3 на оскаржувані рішення залишено без розгляду (Т.1, арк. 39-41).
Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010року, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Головного управління ДФС у м. Києві.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).
У силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (в редакції до 01.01.2015 року).
Відповідно до пункту 146.12 статті 146 ПК України до складу витрат включається сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат (в редакції до 01.01.2015 року).
Пунктом 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
За змістом пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (в редакції до 01.01.2015 року)
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків (в редакції від 01.01.2015 року).
За змістом підпунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (в редакції до 01.01.2015 року).
У силу пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (в редакції з 01.01.2015 року).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 14.01.2015 року №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 року у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 року у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 року у справі №К/800/5891/15, від 03.03.2016 року у справі №К/800/21974/14, а також у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 року у справі №21-1440а16.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 16.12.2013 року між ТОВ «INTER CARS UKRAINE» (за договором - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець), третя сторона - ТОВ «Авто позитив» укладено договір поставки №41811, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується, використовуючи послуги Третьої особи (яка є комерційним посередником, а саме: просуває від імені Постачальника товар, узгоджує та оформлює партії поставки, комплектує та відповідає за їх доставку), передати на замовлення та у встановлений строк Покупцю запасні частини до автомобілів, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту тощо (далі - товар) окремими партіями в асортименті (номенклатурі), за цінами та у кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є специфікаціями у розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язується приймати товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його (Т.1, арк. 132).
Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору, Третя сторона з урахуванням товарних позицій від імені Постачальника: підтверджує замовлення, надсилає покупцю рахунок на оплату, оформлює видаткову накладну на партію товару, яка готовиться до відправки.
Так, позивачем надано суду докази на підтвердження факту виконання умов договору поставки №41811 від 16.12.2013 року, а саме: рахунки на оплату, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписки з банку, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з фотокопіями останніх для підтвердження факту способу здійснення поставки (Т.1, арк. 133-250; Т.2, арк. 1-74; Т.8, арк. 25-161).
18.01.2013 року між Малим приватним підприємством «АСВА» (за договором - Підприємство) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладеного договір купівлі-продажу товарів і послуг №2/24, відповідно до пункту 1.1 якого Підприємство зобов'язується передати у власність Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар (автомобілі, шини/диски) у кількості і асортименті відповідно до замовлень, рахунків-фактур та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (Т.2, арк. 75-76).
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору, Підприємство зобов'язується надати послуги з шиномонтажу, балансування та шиноремонту (далі - послуги), які надаються Підприємством за завданням Замовника в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Так, на підтвердження факту виконання умов договору №2/24 від 18.01.2013 року позивачем надано наступні документи: акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки з банку, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з фотокопіями останніх для підтвердження факту здійснення поставки (Т.2, арк. 77-250; Т.3, арк. 1-67).
13.03.2014 року між ТОВ «ЮАВТО» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір про надання рекламних послуг №13/2014, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник зобов'язується прийняти й оплатити, а Виконавець зобов'язується надати послуги відповідно до Додатків до даного договору, що є його невід'ємною частиною (Т.3, арк. 68-69).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору, оплата послуг здійснюється кожен місяць шляхом перерахування Замовником коштів на рахунковий рахунок Виконавця в обсязі 100% передоплати за надання рекламних послуг згідно виставлених рахунків-фактур.
Так, на підтвердження факту виконання умов договору про надання рекламних послуг №13/2014 від 13.03.2014 року позивачем надано акти здачі прийняття робіт (надання послуг) та банківські виписки (Т.3, арк. 70-122).
04.01.2011 року між ФОП ОСОБА_2 (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір на надання послуг №2, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе технічне обслуговування та ремонт техніки відповідно до списку, що додається до Договору, із зазначенням у ньому номерів, типів та моделей машин (технічних засобів), місця їх знаходження (Т.3, арк. 123-124).
Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору, замовник оплачує Виконавцю за технічне обслуговування та ремонт автомашин (технічних засобів) згідно рахункам-фактурам з оформленням по закінченню робіт Актів виконання робіт.
Так, на підтвердження факту виконання умов договору на надання послуг №2 від 04.01.2011 року позивачем надано такі документи: рахунки-фактури, акти передання-прийняття дорожнього транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, акти виконаних робіт, банківські виписки (Т.3, арк. 124-250, Т.5, арк. 1-26).
01.09.2014 року між ФОП ОСОБА_3 (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір надання послуг технічного огляду та ремонту автомобілів №45, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець, на умовах передбачених цим Договором, за завданням Замовника надає йому послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, а Замовник оплачує отримані послуги (Т.4, арк. 10-12).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору надання послуг технічного огляду та ремонту автомобілів №45 від 01.09.2014 року позивачем надано такі документи: рахунок-фактуру, акти передання-прийняття дорожнього транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, акт надання послуг, банківські виписки (Т.4, арк. 13-17).
17.04.2014 року між ТОВ «АВ СПЛАВ» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір на виконання робіт №146, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню та ремонту робіт (Т.4, арк. 39).
Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору, після виконаних робіт Виконавцем виставляється рахунок Замовнику на оплату та складається Акт прийому-здачі виконаних робіт.
Так, на підтвердження факту виконання умов договору на виконання робіт №146 від 17.04.2014 року позивачем надано рахунок на оплату, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та банківські виписки (Т.4, арк. 40-43).
26.03.2014 року між ПП «Турбо-Центр» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір підряду №002, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язується своїми силами та засобами з додержання усіх технічних вимог для відповідного виду робіт виконати роботи з ремонту турбокомпресорів у складі, обсязі, вартістю та в терміни згідно з Додатками до Договору, як є невід'ємною частиною Договору, іменовані надалі Роботи, а Замовник оплатити й прийняти виконані Роботи (Т.4, арк. 48).
Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору, приймання-передача виконаних Робіт оформлюється Актом прийому-передачі робіт (послуг), який надається Виконавцем Замовникові в двох екземплярах.
Так, на підтвердження факту виконання умов договору підряду №002 від 26.03.2014 року позивачем надано такі документи: рахунок на оплату, акти надання послуг, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з фотокопіями останніх для підтвердження факту способу здійснення поставки, банківські виписки (Т.4, арк. 49-56).
18.02.2013 року між ФОП ОСОБА_4 (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір надання послуг по обслуговуванню і ремонту автомобілів №13, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору роботу по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів своїми силами, інструментами, механізмами згідно з переліком виконуваних робіт та їх вартістю по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів протягом терміну дії цього Договору, яка вказана в рахунках-фактурах, та актах виконаних Робіт (Т.4, арк.56-57).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору надання послуг по обслуговуванню і ремонту автомобілів №13 від 18.02.2013 року позивачем надано наступні документи: рахунок на оплату, акт виконаних робіт, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з фотокопією останнього для підтвердження факту здійснення послуг, банківська виписка (Т.4, арк. 58-61).
01.12.2014 року між ООО «Укравтоклимат» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір надання послуг №01-12/14, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язується здійснити технічне обслуговування або ремонт автомобільних обігрівачів та нагрівачів (Т.4, арк. 62).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору надання послуг №01-12/14 від 01.12.2014 року позивачем надано документи, а саме: рахунки на оплату, акти здачі-приймання-робіт, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту здійснення послуг, акти передання-прийняття дорожнього транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, банківські виписки (Т.4, арк. 63-80).
05.06.2014 року між ТОВ «Технічний центр «АНКОМТЕХ» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір на сервісне обслуговування та продаж запасних частин №ТО-ПР-152/050614, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець надає Замовнику на платній основі послуги по мийці, технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту вантажних автомобілів, причепів, напівпричепів та автобусів європейського виробництва, здійснює ремонт та обслуговування холодильних установок та кондиціонерів TERMO KING, автономних обігрівачів, регенерацію автомобільних шин (нових та відновлених), автомобільних шин після регенерації, авто хімії, мастил (олив), супутніх товарів для вантажного автотранспорту, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) і кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а Замовник зобов'язаний приймати послуги та/або товар і оплачувати їх на встановлених даним договором умовах (Т.4, арк. 81-83).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору на сервісне обслуговування та продаж запасних частин №ТО-ПР-152/050614 від 05.06.2014 року позивачем надано такі документи: рахунки-фактури, акти здачі-приймання-робіт (надання послуг), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту здійснення послуг, банківські виписки (Т.4, арк. 84-97).
14.01.2013 року між ТОВ «ТПК Промімпекс» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір купівлі-продажу товарів №ТПК-56, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом дії даного договору передати Покупцю гумотехнічні вироби окремими партіями, за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених даним договором (Т.4, арк. 98-99).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору, поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Відповідно до заявки Покупця оформляється та направляється на його адресу рахунок-фактура, який є підтвердженням взяття заявки до виконання.
Так, на підтвердження факту виконання умов договору купівлі-продажу товарів №ТПК-56 від 14.01.2013 року позивачем надано наступні документи: акти здачі-приймання-робіт (надання послуг), рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту надання послуг, банківські виписки (Т.4, арк. 100-113, 114-117).
27.07.2011 року між ТОВ «ИРБИС-АВТО» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір №172/2, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати і оплачувати на визначених цим договором умовах запчастини та інші товари партіями, в терміни, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору після підписання їх сторонами (Т.4, арк. 122-123).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору №172/2 від 27.07.2011 року позивачем надано наступні документи: акти здачі-приймання-робіт (надання послуг), рахунки на оплату, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту та способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.4, арк. 124-130).
30.10.2014 року між ПП «Автопрофіль» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір довгострокового постачання №30102014, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується на протязі дії Договору поставляти Покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (Т.4, арк.131-132).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору довгострокового постачання №30102014 від 30.10.2014 року позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту та способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.4, арк. 133-142).
18.01.2013 року між ТОВ «ОРІОН ПЛЮС» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки запасних частин з умовою про відстрочення платежу №061/001, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві запасні частини, витратні матеріали та аксесуари партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, в асортименті та по ціні, які вказуються в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, з умовою про відстрочення платежу, а Покупець зобов'язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на встановлених договором умовах (Т.4, арк. 147-148).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки запасних частин з умовою про відстрочення платежу №061/001 від 18.01.2013 року позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту та способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.4, арк. 149-250; Т.8, арк. 1-24).
01.02.2014 року між ТОВ «СІНТА-ГРУП» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір про надання послуг технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт №ТКП-01/02/14, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги по технічному обслуговуванню ДТЗ та виконувати авторемонтні роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом ДТЗ, які належать Замовникові, зі свого матеріалу або матеріалу Замовника, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги та виконані роботи в порядку, розмірі та строки, передбачені даним договором (Т.5, арк. 27-30).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору про надання послуг технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт №ТКП-01/02/14 від 01.02.2014 року позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, акти передання-прийняття дорожнього транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, акти виконаних робіт, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту та способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.5, арк. 31-190).
21.02.2012 року між ТОВ «ПРОФІПАРТС» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки №К-942, відповідно до пункт 1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом дії Договору постачати Покубцю товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи),супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (Т.5, арк.191-192).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки №К-942 від 21.02.2012 року позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту та способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.5, арк. 193-250, Т.6, арк. 1-131).
11.02.2014 року між ФОМ ОСОБА_5 (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір №ЛН-402, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти Покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується приймати та оплатити товар на встановлених Договором умовах (Т.6, арк.132-134).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки №ЛН-402 від 11.02.2014 року позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту здійснення послуг, банківські виписки (Т.6, арк. 135-142).
14.10.2011 року між ТОВ «Автоцентр «АЛМАЗ» (за договором - Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки №000195, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, відповідно до видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість товару і які є невід'ємною частиною даного договору (Т.6, арк. 143-145).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки №000195 від 14.10.2011 року позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту та способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.6, арк. 146-159).
04.08.2011 року між ПрАТ «АТП «АТЛАНТ» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір про довгострокові поставки №110804, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти Покупцеві товари (запасні частини для автомобілів, автохімію, масла, що супроводжують товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортиментах (по номенклатурі) і кількості узгодженими сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язаний приймати товар для цілей його використання у своїй господарській діяльності в тому числі і для його подальшого продажу, і оплачувати його на встановлених договором умовах (Т.6, арк. 160-161).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки №110804 від 04.08.2011 року позивачем надано наступні документи: рахунки, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту та способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.6, арк. 162-169).
01.03.2013 року між ТОВ «АФСО» (за договором - Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки з відстроченням платежу №22/03/13, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується передати Покупцю товар на умовах, передбачених даним Договором, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Товар відвантажується з відповідними документами (рахунки на оплату, накладні, специфікації, копії сертифікатів відповідності, гарантійні талони), які передаються одночасно з товаром (Т.6, арк. 178-179).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки з відстроченням платежу №22/03/13 від 01.03.2013 року позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.6, арк. 162-192).
18.07.2013 року між ТОВ «УКРТРАКПАРТС» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки №18071327, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (Т.6, арк.193).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки №18071327 від 18.07.2013 року позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту, способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.6, арк. 194-212).
11.12.2014 року між ПП «Автопромпідшипник» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки №1757/14, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити підшипники, сальники, паси разом з усіма його при належностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із ним відповідно до вимог чинного законодавства України, а Покупець зобов'язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар (Т.6, арк. 213-214).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки №1757/14 від 11.12.2014 року позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту таспособу здійснення послуг, банківські виписки (Т.6, арк. 215-236).
09.03.2011 року між ТОВ «ІНОЙЛ-СЕРВІС» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки №09-03-2011, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором поставити мастильні та інші матеріали, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором прийняти і оплатити цей товар. (Т.6, арк. 237-238).
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору, асортимент та кількість товару, що є предметом поставки за даним договором, визначається у накладних.
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки №09-03-2011 від 09.03.2011 року позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.6, арк. 239-250; Т.7, арк. 1-41).
04.01.2011 року між ПП «БЕНДІКС» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір про надання послуг №2, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого Замовник надає завдання Виконавцю виконувати ремонт та обслуговування автомобільних стартерів та генераторів, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по ремонту та обслуговуванню Агрегатів наданих Замовником (Т.7, арк. 42).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору про надання послуг №2 від 04.01.2011 року позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, акти надання послуг, акти здачі-прийняття роботи (надання послуг), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту та способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.7, арк. 43-67).
01.01.2014 року між ФОП ОСОБА_6 (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки №6, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити а передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах, визначених даним договором (Т.7, арк. 68-69).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки №6 від 01.01.2014 року позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту здійснення послуг, банківські виписки (Т.7, арк. 70-119).
24.10.2013 року між ТОВ «ЕЛІТ-Україна» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір про довгострокові поставки №KV213NK201, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти у власність Покупця товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та у кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язаний приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених договором умовах (Т.7, арк. 120-121).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору про довгострокові поставки №KV213NK201 від 24.10.2013 року позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх, банківські виписки (Т.7, арк. 122-163).
07.07.2014 року між ТОВ Автотехцентр-3000» (за договором - Постачальник ) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) укладено договір поставки товару №322/ОПТ-П, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору (Т.7, арк. 204-205).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору поставки товару №322/ОПТ-П від 07.07.2014 року позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх, банківські виписки (Т.7, арк. 206-227).
01.07.2013 року між ПП «Автокар» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля №01/07, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник дає доручення, а Виконавець зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів Замовника (Т.7, арк. 228-230).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля №01/07 від 01.07.2013 року позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту, способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.7, арк. 231-246).
01.03.2014 року між ДАТП «АЛКОН-АВТО» (за договором - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - Замовник) укладено договір про технічне обслуговування та ремонті дорожньо-транспортних засобів №1, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язаний проводити технічне обслуговування, ремонт автомобілів, які належать Замовнику, а також, за бажанням замовника, надавати запасні частини, авто хімію, масла та інші автозапчастини (Т.7, арк. 247).
Так, на підтвердження факту виконання умов договору про технічне обслуговування та ремонті дорожньо-транспортних засобів №1 від 01.03.2014 року позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, акти на ремонт та технічне обслуговування автомобіля, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з фотокопіями останніх для підтвердження факту, способу здійснення послуг, банківські виписки (Т.4, арк. 1-9; Т.7, арк. 248-250).
На підтвердження виконання господарських операцій між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано наступні документи: видаткова накладна №ПАЛ00000035 від 26.11.2014 року на загальну суму 4500,00 грн., рахунок на оплату №2 від 25.11.2014 року на загальну суму 4500,00 грн., банківська виписка та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з фотокопією останнього для підтвердження факту надання послуг (Т.4, арк. 118-121).
Також, на підтвердження виконання господарських операцій між ТОВ «ЕКОНОМУС Україна» та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано наступні документи: видаткова накладна №36591 від 13.11.2014 року на загальну суму 1032,41 грн., рахунок-фактура №3659 від 11.11.2014 року на загальну суму 1032,41 грн., банківська виписка та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з фотокопією останнього (Т.4, арк. 143-146).
Також, на підтвердження виконання господарських операцій між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано наступні документи: акт з надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 3516,00 грн., рахунок-фактура №СФ-0000002 від 02.10.2014 року, акти передання-прийняття дорожнього транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 02.10.2014 року, банківська виписка та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з фотокопією останнього (Т.4, арк. 19-24).
Також, на підтвердження виконання господарських операцій між ТОВ «ТЕХНОКОНТРОЛЬ» та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано наступні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00643, рахунок-фактура №СФ-000694 від 04.12.2014 року на загальну суму 2088,00 грн., банківська виписка та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з фотокопіями останніх (Т.4, арк. 25-38).
Також, на підтвердження виконання господарських операцій між ПП «Плазма-Майстер» та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано наступні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПЛ-0000186, рахунок-фактура №ПЛ-0000203 від 27.03.2014 року на загальну суму 1600,00 грн., банківська виписка та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з фотокопією останнього (Т.4, арк. 44-47).
Також, на підтвердження виконання господарських операцій між ДП «Гольфстрім» та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано наступні документи: видаткові накладні, рахунки, банківські виписки та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з фотокопіями останніх (Т.6, арк. 170-177).
Також, на підтвердження виконання господарських операцій між ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано наступні документи: видаткові накладні, рахунки, банківські виписки та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з фотокопіями останніх (Т.7, арк. 164-203).
Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на час фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як фізичні особи-підприємці та юридичні особи, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податків.
Відтак, за результатами дослідження вище перелічених первинних документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
Наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з вказаними вище контрагентами та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами.
Крім того, на підтвердження факту відображення в податковому обліку ФОП ОСОБА_1 показників спірних господарських операцій, позивачем надано податкову звітність за 2014-2015 роки (Т.8, арк.172-251; Т.9, арк. 1-248; Т.10, арк.1-121).
Таким чином, суд дійшов висновку, що задекларовані позивачем у спірному періоді витрати на закупку запчастин, шиномонтаж, ремонт та рекламу правомірно віднесені останнім до складу витрат, оскільки підтверджені належним чином завіреними первинними документами, а саме: актами виконання робіт, актами приймання-передачі товару, видатковими накладними, рахунками-фактурами.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Також, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частина 1 стаття 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У силу пункту 2 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, правомірність формування позивачем витрат у 2014-2015 роках, прийняті контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 28.03.2017 року №0000341306, вимога від 28.03.2017 року №Ф-0000311306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 112 450,74 грн. та рішення від 28.03.2017 року №0000321306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19 205,29 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року (справа №808/1628/17), а саме: «Скасовуючи спірні рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій суди виходили з того, що вимоги та рішення щодо донарахування сум єдиного внеску є похідними від правопорушення, склад якого податковим органом не доведено».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прийняті посадовими особами контролюючого органу оскаржувані рішення є протиправними, оскільки сума витрат підтверджена відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю, а тому оскаржувані рішення є такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій від 15.05.2017 року №65 та від 16.05.2017 року №0.0.766174666.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 350,32 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 3 350,32 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 04136, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2017 року №0000331306 та №0000341306.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2017 року №Ф-0000311306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 112 450,74 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2017 року №0000321306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19 205,29 грн.
5. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 350,32 грн. (три тисячі триста п'ятдесят гривень тридцять дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко