ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 жовтня 2018 року № 826/7134/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26)
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)
про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-8095-17 від 05.03.2018 року, зобов'язання вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 05 березня 2018 року №Ю-8095-17.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що вимога про сплату штрафу та пені повинна бути погоджена з органами Пенсійного фонду та оформлена у вигляді рішення, яке повинен отримати платник єдиного внеску, тобто позивач. Також позивач стверджує, що відповідач не врахував всі сплати за період з листопада 2015 року, коли було винесено першу вимогу та як саме відбувалась сплата боргу через органи Державної виконавчої служби Печерського РУЮ м. Києва.
Ухвалою суду від 06 червня 2018 року відкрито провадження у даній справі та прийнято рішення здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача копію вказаної ухвали отримав 22 червня 2018 року, що підтверджується наявними матеріалами справи, однак у встановлений судом строк відзиву на адміністративний позов не надав, як і не надав суду копій документів, на підставі яких прийнята оскаржувана вимога.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві виставлено податкову вимогу №Ю-8095-17, відповідно до якої станом на 28 лютого 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску штрафів, пені Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ПАТ «КиївЗНДІЕП» становить 520 489,35 грн.
Незгода позивача із вказаною податковою вимогою зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів, а саме органи доходів і зборів (пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктами 1 частини 2 статті 6, абзацу 1 і 2 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
Частиною 7 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
У відповідності до положень частин 5, 6 і 10 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відомості про стан розрахунку платника єдиного внеску з бюджетом відображається в оперативній формі обліку, яка ведеться в порядку встановленому наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року №422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а в період до 10 червня 2016 року - наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року № 765, - інтегрованій картці платника.
У силу приписів частини 11 статті 9 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Так, згідно частиною 10 статті 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Крім того, у випадку несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платника єдиного внеску орган доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків від своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини 14 статті 25 Закону України №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Таким чином, вимога про сплату штрафу повинна бути погодження з органами Пенсійного фонду України та оформлена у вигляді рішення.
Для з'ясування всіх обставин справи, зокрема щодо наявного у позивача боргу, судом було зобов'язано відповідача надати засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято вимогу №Ю-8095-17 від 05 березня 2018 року, проте відповідачем вказана вимога не виконана і не надано жодних пояснень з приводу заявлених позивачем вимог.
У силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч наведених процесуальних норм не підтвердив документально факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який зарахований до бюджету, та відповідно наявність правових підстав для застосування відносно позивача штрафних санкцій та пені.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу № Ю-8095-17 про несплату недоїмки та штрафних санкцій та пені від 05 березня 2018 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково - дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05 березня 2018 року №Ю-8095-17 про сплату боргу.
3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково - дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 01422826) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7807,34 грн. (сім тисяч вісімсот сім гривень 34 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (02068, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук