ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 жовтня 2018 року № 826/3562/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"
доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008761402 ,
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (надалі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 20 грудня 2016 року №0008761402.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» сплатило CISA фрахт, послуги сюрвею судна та штрафну санкцію за простій судна при завантаженні (демередж), при цьому не утримував податок з доходів нерезидентів, оскільки штрафна санкція не є доходом нерезидента від діяльності на території України, а отже, також не є об'єктом оподаткування податком з доходів нерезидентів. Додатково позивач зазначив, що до перевірки надав свідоцтво резидентності за 2010-2016 рр. на підтвердження статусу CISA як податкового резидента Швейцарії, що підтверджується в акті перевірки.
Представник позивача додатково повідомив, що якщо навіть вважати, що стаття 8 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування не застосовується, тобто платежі не визнаються пов'язаними з міжнародним транспортуванням, то звільнення надається в силу ст. 7 «Прибуток від підприємницької діяльності» чи (в разі не застосування ст. 7) ст. 21 «Інші доходи» Конвенції, які застосовуються послідовно, якщо доходи не охоплюються іншими спеціальними статтями Конвенції, в тому числі статтею 8. При цьому, згадані статті Конвенції не ставлять звільнення від оподаткування в Україні в залежність від статусу CISA як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходів, тобто наявність чи відсутність статусу бенефеціарного отримувача не є умовою звільнення від оподаткування за Конвенцією в розглядуваному випадку.
В частині щодо сюрвею та демереджу позивач стверджує, що ці платежі взагалі не є об'єктом оподаткування податком з доходів нерезидентів відповідно до абзацу (й) п/п 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України.
В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у письмових запереченнях на позовну заяву зазначив, що Конвенцією передбачено оподаткування на території Швейцарії тільки доходів отриманих від експлуатації морських, повітряних суден або дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, які стосуються доходів отриманих від здавання в оренду морських або повітряних суден та прибутків від здавання в оренду контейнерів. Але угодами про послуги від 01 вересня 2006 року та від 11 березня 2013 року №01/2013 з Cargill International SA передбачено, що Cargill International SA укладає та підписує договори про фрахтування для ТОВ «АТ Каргілл», а також Cargill International SA оплачує фрахт від вказаних портів до місця експортного призначення товарів, які експортуються ТОВ «АТ Каргілл».
На думку податкового органу, доходи, які були виплачені підприємством за послуги фрахту на користь Cargill International SA (Швейцарія) не стосуються доходів, отриманих від здавання в оренду морських або повітряних суден та прибутків від здавання в оренду контейнерів, то до зазначених виплат не застосовується положення Конвенції в частині звільнення від оподаткування. Тобто, прибутки, отримання Cargill International SA від ТОВ «АТ Каргілл» не є іншими доходами та не відносяться до ст. 21 Конвенції, оскільки це доходи отримані від експлуатації міжнародного транспорту.
В додаткових письмових поясненнях представник контролюючого органу зазначив, що якщо між фактичним власником і платником фрахту є посередник, звільнення від оподаткування або оподаткування за зниженими ставками в державі джерела доходу на підставі положень Конвенції взагалі не застосовується.
В судовому засіданні судом за згодою представників сторін прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 31 серпня 2016 року по 16 листопада 2016 року на підставі направлень від 31 серпня 2016 року, виданих Офісом великих платників податків ДФС №569, №571, №568, №567, №572, №566, №565, №570, №573, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу Офісу великих платників податків ДФС від 17 серпня 2016 року №578 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (код ЄДРПОУ 20010397) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №2035/28-10-14-01/20010397 від 30 листопада 2016 року.
Перевіркою встановлено порушення, зокрема, підпункту 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, пункту 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, пункту 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «АТ Каргілл» за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року не утримувало податок з доходів нерезидента при виплаті доходу компанії «Cargill International SA» (Швейцарія) у сумі 35 966 705,55 грн., у тому числі 9 місяців 2010 року - 61 340, 70 грн., 2010 року - 1 736 994,05 грн., 1 квартал 2011 року - 1 704 995 грн., ІІ квартал 2011 року - 1 160 249,37 грн., 9 місяців 2011 року - 1 537 453,37 грн., 2011 року - 2 863 264,37 грн.; І квартал 2012 року - 1 914 345,08 грн., І півріччя 2012 року - 3 786 313 грн., 9 місяців 2012 року - 5 038 026,00 грн., 2012 року - 6 565 929 грн., 2013 року - 4 913 601,42 грн., 2014 року - 10 142 826,57 грн., 2015 року - 5 569 393,25 грн., І квартал 2016 року - 756 469,99 грн., І півріччя 2016 року - 2 202 701,69 грн.
Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що на виконання умов договорів за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2016 року ТОВ «АТ Каргілл» виплачено дохід нерезиденту у вигляді фрахту у сумі 58 993 640,52 дол. США, або 589 978 872,51 грн., що підтверджується актами здавання-приймання послуг. При виплаті доходу підприємством застосовано пільгову ставку оподаткування 0 %. На думку податкового органу, якщо між фактичним власником і платником фрахту є посередник, звільнення від оподаткування або оподаткування за заниженими ставками в державі джерела доходу не надається.
На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0008761402 від 20 грудня 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 27 143 305,00 грн., у т.ч. 22 828 523,00 грн. за основним платежем, 4 314 782,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
Згідно з п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Так, відповідно до п.п. 103.1, 103.2, 103.4, 103.5 ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Пунктом 160.2 ст.160 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року) було визначено, що резидент або постійно представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Cargill International SA (Швейцарія) укладено два договори про послуги від 01 вересня 2006 року б/н та від 11 березня 2013 року №01/2013, згідно умов яких Cargill International SA» (Швейцарія) надає послуги:
- організація й фрахтування океанського судна від імені САТ: розміщення замовлення та фрахтування на ринку фрахту через брокерів; використання стандарту для Cargill процедуру фрахтування; укладати договір про фрахтування для САТ;
- виконання договору про фрахтування із власником судна та забезпечення наступних послуг: координувати матеріально-технічне забезпечення з усіма залученими сторонами, такими як власник, фрахтувальник, портові агенти для навантаження та розвантаження; оплачувати фрахт від вказаних портів до експортного призначення товарів САТ; розраховувати диспач і демерредж і погоджувати їх з власниками;
- за послуги САТ оплачує CISA у такий спосіб: САТ покриває CISA всі витрати, понесені ними у зв'язку з фрахтом суден для САТ. Суми розраховуються у доларах США й включають плату за послуги 1,75% комісійних від загальної суми фрахту.
Відповідно до підпункту 14.1.260 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами.
Пунктом 160.5 ст.160 Податкового кодексу України, зокрема встановлено, що сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
Статтею 912 Цивільного кодексу України визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
Тобто, фрахтування за своєю суттю є орендою відповідного транспортного засобу для здійснення перевезень. Порядок укладання та форма договору чартеру (фрахтування) встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Водночас за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (статті 929 Цивільного кодексу України).
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір з перевезення вантажу, забезпечити відправку й одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Законом України від 01 липня 2004 року №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Законом встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Статтею 8 Закону, зокрема, передбачено, що експедитори за дорученням клієнтів фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування. До плати експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до положень абз. «й» пп.141.4.1 п.141 ст.141 Податкового кодексу України не вважаються доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п.141.4 ст.141 Кодексу, доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення. Тобто плата нерезиденту за надані резиденту транспортно-експедиційні послуги відповідно до договору транспортного експедирування не є об'єктом оподаткування.
Водночас пп.14.1.260 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. вважається фрахтом.
Відповідно до положень пп. 14.1.12 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.
Таким чином, якщо експедитор здійснює перевезення вантажу із використанням власного транспортного засобу, то послуги з перевезення розглядаються як фрахт, і у разі здійснення виплати винагороди за фрахтування експедитору-нерезиденту застосовуються положення міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток.
Крім того, згідно із ч.ч.1,2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Пунктом 3.2 статті 3 Податкового кодексу України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому відповідно до п.103.2 ст.103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Пунктом 103.3. ст.103 Кодексу встановлено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
Відповідно до укладених договорів позивача з нерезидентом отримувачем винагород за надання транспортно-експедиційних послуг є вказаний нерезидент Швейцарії.
Підпунктом „а" підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг є місце фактичного постачання послуг.
Таким чином, якщо послуги, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг надаються поза межами митної території України, то дані послуги не підлягають оподаткуванню податком прибуток іноземних юридичних осіб.
Умови FCА ІНКОТЕРМС згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати означають FREE CARRIER (... named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця). Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Крім того, Конвенцією між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал передбачено, що термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським чи повітряним судном або дорожнім транспортним засобом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, місце фактичного керівного органу якого знаходиться у Договірній Державі, за винятком тих випадків, коли морське чи повітряне судно або дорожній транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.
При цьому, відповідно до частин 1, 2 статті 8 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, прибутки підприємства Договірної Держави, одержані від експлуатації морських, повітряних суден або дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись тільки в цій Державі.
Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають:
a) дохід від здавання в оренду морських або повітряних суден без екіпажу; і
b) прибутки від здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), що використовуються для транспортування товарів чи виробів;
де така оренда є побічною стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.
Суд зазначає, що віднесення відповідачем доходів CISA від фрахту в категорію інших доходів, ніж дохід від «міжнародних перевезень» звільняє такі доходи від оподаткування в Україні на підставі статті 7 Конвенції, згідно вимог якої прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва.
При цьому, якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.
Крім того, протиправність віднесення послуг сюрвею судна та демередж до об'єкту оподаткування підтверджено представником податкового органу в ході розгляду даної справи та письмових поясненнях.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення ґрунтується на помилкових висновках, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак суд приходить до висновку про необхідність скасування її в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 20 грудня 2016 року №0008761402.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (код ЄДРПОУ 20010397) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 407 149,58 грн. (чотириста сім тисяч сто сорок дев'ять гривень 58 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук