ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 жовтня 2018 року № 826/10131/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта"
до третя особаГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби України ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ «АВЛІТА» (надалі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1), за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо списання податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, нарахованого АТ «СК «АВЛІТА» за період з 20 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року;
- зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві списати податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, нарахованого АТ «СК «АВЛІТА» за період з 20 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що зміна місцезнаходження платником податків з тимчасово окупованої території на іншу територію України є достатньою умовою безпосередньо для списання податкового боргу платника податків, за умови виникнення такого боргу з моменту тимчасової окупації. Крім того, позивач стверджує, що ним виконано умови для списання податкового боргу, суми розстрочених (відстровених) грошових зобов'язань з моменту тимчасової окупації, а саме - змінено своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України.
Також, представник позивача зазначив, що зібрана податкова інформація, в тому числі і суми податкового боргу, що обліковувались в інформаційних системах контролюючих органів за платниками, які на початок тимчасової окупації перебували на податковому обліку в органах доходів і зборів АР Крим та м. Севастополі, як визначено в статті 74 Податкового кодексу України, зберігаються й опрацьовуються в інформаційних базах контролюючих органів, а результати її опрацювання мають використовуватись для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
У запереченнях на позов представник Головного управління ДФС у м. Києві зазначив, що заборгованості, які мали платники податків, продовжують підтримуватись в актуальному стані в інформаційних базах в особливому порядку, що не позбавляє можливості опрацювання наявної інформації, але надає такій інформації неактивний статус у виконанні функціональних повноважень, покладених на органи стягнення. Додатково представник Головного управління ДФС у м. Києві повідомив, що списання податкового боргу не входить до обов'язків контролюючого органу, а таке списання є виключним правом (дискреційними повноваженнями) органу Державної фіскальної служби України та провадяться за наявності чітко визначених умов та підстав.
Крім того, представник відповідача-1 зазначив, що в інтегрованій картці платника наявна заборгованість позивача з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 14 016 629,1 грн., у тому числі залишок несплаченої пені - 11 622,33 грн., недоїмка - 14 005 006,6 грн.
Представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проти позову заперечував з аналогічних підстав, викладених у запереченнях Головного управління ДФС у м. Києві.
Судом у відповідному судовому засіданні залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну фіскальну службу України (далі - відповідач-2).
Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 20 лютого 2014 року Приватне акціонерне товариство «СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ «АВЛІТА» мало статус платника податків за місцезнаходженням на території Автономної Республіки Крим.
Як стверджує позивач, з метою дотримання вимог чинного законодавства України та захисту прав і інтересів акціонерів, позивач змінив своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на територію материкової України та 30 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство «СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ «АВЛІТА» взяте на облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
При цьому, за період з 20 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних осіб, у розмірі 14 000 006,55 грн., яке виникло в результаті нарахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2017 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про списання податкового боргу згідно пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
За результатами розгляду вказаної заяви позивача Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві листом №26-55-17-02 від 15 березня 2017 року повідомила, що відповідно до змін законодавства функція списання податкового боргу з 01 січня 2017 року не відноситься до повноважень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та перенесла на обласний рівень.
У зв'язку з отриманням вказаної відповіді, 10 квітня 2017 року позивач звернувся з заявою про списання податкового боргу згідно пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» до Головного управління ДФС у м. Києві.
Листом №26-15-17-07-32 від 05 травня 2017 року Головне управління ДФС у м. Києві підтвердило зміну місця податкового обліку позивача, але вказав, що питання про списання податкового боргу не буде розглядатись відповідачем-1 до отримання інтегрованих карток особового рахунку позивача від Генічеської ОДПІ.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача-1 щодо списання боргу протиправною, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено в п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України (п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України).
Так, за загальним правилом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За змістом пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В червні - серпні 2014 р. оподаткування юридичних осіб, які проводили свою діяльність на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим здійснювалось на загальних підставах, тому позивач був зобов'язаний декларувати свої зобов'язання з ПДВ, оскільки, положеннями пп. 16.1.2 - 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
За ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 №685-VIII, що набрав чинності з 09.10.2015).
У березні 2014 році мали місце події, пов'язані із тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим з боку РФ.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
Згідно з ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.
З метою вирішення питань пов'язаних з тимчасовою окупованою територією, 12.08.2014 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» за №1636-VII (далі - Закон №1636), який є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», створює вільну економічну зону «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим»), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.
За змістом п. 1 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №1636, цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування цього закону відбулося 26.09.2014 в газеті «Голос України» у вересні 2014 року, випуск №184, та, як наслідок, Закон №1636 набрав чинності 27.09.2014.
Відповідно до пп. а) п. 15.1 ст. 15 Закону №1636, будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України - списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за будь-якими податками (зборами, обов'язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.
До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.
Нормою п. 12.1 ст. 12 Закону №1636 (скасована з 09.10.2015 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 №685-VIII) визначено, що початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією №68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України, тобто з 27.03.2014.
Як вже зазначалось, з 09.10.2015 законодавець змінив момент початку тимчасової окупації та визначив його з 20.02.2014 за ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Суд зауважує, що незалежно від зміни законодавцем моменту початку тимчасової окупації, виникнення податкового боргу, розстрочення (відстрочення) суми грошових зобов'язань та зміна місцезнаходження позивача з тимчасово окупованої території на іншу територію України відбулося в період окупації території Автономної Республіки Крим.
Аналізуючи положення вищенаведених правових норм, головними умовами для списання податкового боргу, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України, є: 1) зміна місцезнаходження платником податків з тимчасово окупованої території на іншу територію України та 2) виникнення податкового боргу, розстрочення (відстрочення) суми грошових зобов'язань з моменту тимчасової окупації.
З огляду на зазначені обставини, судом встановлено, що з 30 грудня 2014 року позивач змінив своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на територію материкової України та взятий на облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Зміна місцезнаходження платника податків з тимчасово окупованої території на іншу територію України після моменту тимчасової окупації є достатньою підставою для списання податкового боргу, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що згідно даних ІС «Податковий борг» інтегровані картки платника ПрАТ «СВІТІДОРНА КОМПАНІЯ «АВЛІТА» передано до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві 17 червня 2015 року. При цьому, станом на 17 червня 2015 року в інтегрованих картках платника обліковувалось: по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів - податковий борг у розмірі 9 612 475,00 грн.; по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів - переплата в сумі 72 710,56 грн.
При цьому, відповідачами не заперечується факт наявності у позивача податкового боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо списання податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, нарахованого АТ «СК «АВЛІТА» за період з 20 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року.
Додатково суд зазначає, що відповідно до підпункту 12 пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» податкова інформація про суми податкового боргу платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.
Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України передбачено, що інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.
Наведене свідчить, що зібрана податкова інформація, в тому числі і суми податкового боргу, що обліковувалися в інформаційних системах контролюючих органів за платниками, які на початок тимчасової окупації перебували на податкову обліку в органах доходів і зборів АР Крим та м. Севастополі, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, а результати її опрацювання мають використовуватись для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
В той же час, ні Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», ні Податковий кодекс України не містить положень стосовно того, що інформація щодо заборгованостей, які мали платники податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» набуває неактивного статусу у виконанні функціональних повноважень, покладених на органи стягнення.
У випадку, коли суд за результати розгляду справи дійшов категоричного висновку про необхідність списання податкового боргу платника, тобто про відсутність у податкового органу дискреційних повноважень на вчинення такої дії, порушене право платника підлягає відновленню шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень списати податковий борг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/36804/15.
З урахуванням наведеного в сукупності суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування не виконали.
Із положень частин третьої - четвертої 245 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ «АВЛІТА» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо списання податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, нарахованого АТ «СК «АВЛІТА» за період з 20 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року.
3. Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві списати податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, нарахованого АТ «СК «АВЛІТА» за період з 20 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року.
4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ «АВЛІТА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77-А, код ЄДРПОУ 30628382) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук