26 жовтня 2018 року справа № 2340/3185/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про визнання неправомірними та скасувати постанови про накладення штрафу,
встановив:
08 серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить визнати неправомірними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.06.2018 № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-271, № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-272.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що посадові особи органу державної влади при проведенні перевірки діяли з порушенням законодавства у сфері регулювання здійснення державного нагляду (контролю), у спосіб не передбачений законами, що є порушенням правового порядку в України встановленого ст. 19 Конституції України. Крім того позивач зазначила, що визнання цивільно-правових договорів трудовими фактично є втручанням посадових осіб Управління Держпраці у господарські відносини.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом термін надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи це тим, що за наслідками інспекційного відвідування позивача, 05.06.2018 відповідачем прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-271, № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-272, якими на позивача накладено штраф на загальну суму 227103,00 грн.
05.10.2018 та 12.10.2018 позивачем подано до суду пояснення у справі та заперечення на відзив відповідача на адміністративний позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Відповідно Конвенцій Міжнародної організації праці №1947 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі №129 1969 року, Положення Про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96, Положення про Управління Держпраці у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295 начальником Управління Держпраці у Черкаській області прийнято наказ від 11.05.2018 № 420-Н (а.с. 92).
Вищезазначеним наказом головним державним інспекторам праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_8., ОСОБА_2, доручено здійснити захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об'єктом відвідування у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ФОП ОСОБА_3.
11.05.2018 сформовано направлення за № 849 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (юридична адреса АДРЕСА_1; фактична АДРЕСА_3 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») (а.с. 93).
Вказане направлення було отримано позивачем 14.05.2018, що підтверджується її підписом на ньому.
За результатом проведеної перевірки, перевіряючими складено акт перевірки № ЧК-375/375/АВ від 16.05.2018, який зафіксовано порушення ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, ч.2 ст. 15 Закону України № 108 «Про оплату праці» (а.с. 97-100).
Позивач, не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки на адресу відповідача надав свої заперечення від 21.05.2018 (а.с. 24-29).
31.05.2018 відповідач надав відповідь №4592/01/3461 на заперечення позивача (а.с.30-31).
На підставі висновків вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято постанову № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-271 від 05.06.2018 про накладення штрафу в відношенні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 3723 грн та постанову № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-272 від 05.06.2018 про накладення штрафу в відношенні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 223380 грн.
Позивач, не погодившись із діями контролюючого органу щодо проведення спірної перевірки та рішеннями, які прийняті за її результатами, звернувся до суду із даним позовом.
Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).
Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до підп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.
Відповідно до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
.Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).
Згідно зі ст.1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, статтею 259 КЗпП України, унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі Порядок № 295).
У відповідності до приписів п.п 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
Отже, з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.
В силу п. 3 Порядку № 295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що інспектори з праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Водночас, за вимогами п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Суд зазначає, що наказом від 11.05.2018 № 420-Н (а.с. 92) головним державним інспекторам праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_8., ОСОБА_2, доручено здійснити захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об'єктом відвідування у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ФОП ОСОБА_3.
11.05.2018 сформовано направлення за № 849 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (юридична адреса АДРЕСА_1; фактична АДРЕСА_3 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») (а.с. 93).
Таким чином, 16.05.2018 перевіряючими було розпочато інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 замість ФОП ОСОБА_3, як зазначено в наказі на проведення інспекційного відвідування та направлення на проведення інспекційного відвідування.
За вимогами п. 8 Порядку № 295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Однак, матеріали справи не містять доказів дотримання суб'єктом владних повноважень вищезазначених норм права.
У відповідності до вимог ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
У відповідності до ч.5 ст. 7 Закону № 877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Отже, у контексті розуміння вищезазначених норм права, наявність належним чином оформлених наказу, направлення та посвідчення на проведення перевірки та одночасного повідомлення/пред'явлення їх об'єкту перевірки перед початком такої перевірки є достатньою правовою підставою для здійснення інспекторами відповідного заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону № 877.
Тобто, 16.05.2018 фактично контролюючим органом були відсутні підстави для проведення інспекційного відвідування саме ФОП ОСОБА_1.
Інших підстав для проведення інспекційного відвідування матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень порушено процедуру проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині відсутності фактичної підстави такого заходу саме щодо ФОП ОСОБА_1 за відсутності на те законодавчо визначених підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 допущено до інспекційного відвідування фахівців контролюючого органу і вказана перевірка була проведена з відома та у присутності ФОП ОСОБА_1.
У відповідності до п.п. 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 7 Закону №877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Згідно ч. 6 ст.7 Закону № 877, якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
Відповідно до п.п. 27-28 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновків вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані постанови.
Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Статтею 57 КЗпП України визначено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
Відповідно до статті 30 ЗУ «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Суд зазначає, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.07.2018 у справі № 712/5823/18 (набрала законної сили 31.07.2018) надано оцінку вищезазначеним порушенням ОСОБА_1 та встановлені факти, які не потребують доказування.
Так, Соснівським районним судом м. Черкаси встановлено, що:
«жодним із законів не передбачена можливість зміни змісту правочинів при здійсненні державного нагляду (контролю), зокрема приписом від 16.05.2018 № ЧК -375/375/АШП, яким мене зобов'язано укласти трудові договори із ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Отже, цивільно - правові договори із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є законними і не містять жодної із ознак трудових договорів: у них чітко визначено роботи, строк їх виконання, результати роботи прийняті за взаємним документом - актом виконаних робіт, за виконану роботу виконавцям виплачено винагороду.
Суддею встановлено, що акт від 16.05.2018 № ЧК - 375/375/АВ складено 16 травня 2018 року на третій день інспекційного відвідування, тобто, з порушенням вимог пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, яким передбачено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва двох робочих днів.
Фактично інспекційне відвідування продовжувалось три дні, що є порушенням п. 4 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким обмежено строк здійснення позапланового заходу щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Візит інспекторів був 14 травня, а документи складені 16 травня, що є останнім днем інспекційного відвідування, яке тривало 3 дні!
Інспекційне відвідування проводилось із порушенням норм статей 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Отже, акт від 16.05.2018 № ЧК - 375/375/АВ, зазначений як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення від 16 травня 2018 року № ЧК- 375/375/АВ/П/ПТ, є незаконним документом, складеним із порушенням норм та правил здійснення держаного нагляду (контролю) і не відображає фактичного стану здійснення ОСОБА_6 господарської діяльності та укладання мною договорів різного характеру.».
Таким чином, приймаючи до уваги, що рішенням суду у справі № 622/565/18, яке набрало законної сили, підтверджено факт укладення ФОП ОСОБА_6 з найманими працівниками саме цивільно-правових договорів, що, в свою чергу спростовує наявність зі сторони позивача порушень вимог трудового законодавства в частині не оформлення з такими найманими працівниками трудових договорів у відповідності та в порядку ст. 21,24 КЗпП України, то суд приходить до висновку про скасування постанови про накладення штрафу № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-272 від 05.06.2018.
З приводу позовних вимог про скасування постанови про накладення штрафу від 05.06.2018 № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-271, то суд зазначає таке.
На момент інспекційного відвідування позивач мала одного найманого працівника ОСОБА_7 Виконувана нею робота обліковувалась у табелях обліку використання робочого часу (а.с. 43-58). Виплата заробітної плати за відпрацьований час ведеться у відомостях нарахування та виплати заробітної плати (а.с.58-72).
Отже, роботодавцем додержано норм частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», якою власника або уповноважений ним орган зобов'язано вести достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерських витрат на оплату праці.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано до суду належних доказів на підтвердження наявності підстави для проведення перевірки позивача та прийняття наказу про здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, а наданий наказ «Про проведення інспекційного відвідування» та направлення на перевірку видані на іншого суб'єкта господарювання, що вказує на недотримання суб'єктом владних повноважень процедури проведення перевірки у відповідності до чинного законодавства, а також з огляду на те, що рішенням суду встановлено факт оформлення позивачем з найманими працівниками саме цивільно-правових договорів, що, в свою чергу вказує на відсутність порушень позивачем вимог трудового законодавства, то суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень прийнято без врахування всіх обставин у справі.
З приводу частини позовних вимог про визнання вказаних рішень суб'єкта владних повноважень неправомірними, то суд зазначає таке.
Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд зазначає, що оскаржувані рішення у розумінні КАС України є актами індивідуальної дії, прийнятими у відношенні позивача.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 статті 245 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування постанов управління Держпраці у Черкаській області від 05.06.2018 № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-271, № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-272.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанови управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, ідентифікаційний код 39881228) від 05.06.2018 № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-271, № ЧК-375/375/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-272.
Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, ідентифікаційний код 39881228) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2938 (дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Тимошенко