29 жовтня 2018 року Справа № 2340/4039/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід судді Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицького С.О. у справі за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач) із позовом, в якому просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач).
Дана позовна заява 03.10.2018 шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Кульчицькому С.О.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицького С.О. від 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
23 жовтня 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Кульчицькому С.О. з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи заявлений відвід, відповідачем вказано, що існують обставини, які свідчать про опосередковану заінтересованість судді Кульчицького С.О. в результаті розгляду справи та викликають сумніви у його об'єктивності та неупередженості. Крім того, вказано, що у 2018 році суддею Кульчицьким С.О. постановлено п'ять ухвал про прийняття до свого провадження справ, де стороною у справі була фізична особа-підприємець ОСОБА_1, незважаючи на висловлену кожного разу недовіру.
Вирішуючи питання про відвід, суддя зазначає, що зі змісту вказаної заяви вбачається, що підставою заявленого відводу є дії судді Кульчицького С.О., що викликають у заявника сумніви щодо об'єктивності розгляду справи та неупередженості судді при прийнятті рішення за результатами її розгляду.
Частиною 1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Cтосовно відводу судді на підстав п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, чинним законодавством не розкрито поняття «інші обставини», а відтак воно є оціночним.
Держава відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, головною метою якого є відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.
Крім того, згідно із ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Ці обставини, що склалися, спричинили побоювання відповідача, що суддя Кульчицький С.О. є необ'єктивним, тому важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Законупрямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium).
У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З врахуванням вищезазначеного, необхідно провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
З огляду на доводи, викладені у заяві про відвід судді, вбачається наявність сумнівів відповідача щодо об'єктивності судді, які незважаючи на відсутність доказів щодо їх обґрунтованості, свідчать про недовіру до судді, упередженого ставлення самого відповідача до суду та з незалежних від судді Кульчицького С.О. причин не можуть бути ним усунуті.
Таким чином, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини, які викладені в наведених вище рішеннях, з метою забезпечення судом достатніх гарантій, виключення будь якого сумніву щодо безсторонності, неупередженості та об'єктивності судді Кульчицького С.О., незважаючи на недоведеність та необґрунтованість поданої заяви про відвід судді, суд дійшов висновку задовольнити відвід судді Кульчицькому С.О., заявлений відповідачем.
Наслідки відводу (самовідводу) судді передбачені ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, положеннями ч. 1 цієї статті визначено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід судді Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицького С.О. у справі № 2340/4039/18 - задовольнити.
Адміністративну справу № 2340/4039/18 передати для визначення іншого складу суду автоматизованою системою документообігу Черкаського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Кульчицький