18 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1692/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,
при секретарі: Пономаренко М.М.,
за участю:
представника позивача Михайлової С.Р.,
представника відповідача Гаргаун Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського державного заводу "Палада" до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
20 серпня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Херсонського державного заводу «Палада» (далі - позивач, ХДЗ «Палада») до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС) про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а саме:
- скасувати рішення №0002814912 від 25 червня 2018 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» на суму 47746,48 грн.
Ухвалою суду від 23 серпня 2018 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено судове засідання на 26 вересня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення від 25.06.208 №0002814912 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 22 травня 2018 року по 24 травня 2018 року, оскільки позивачем за вищевказаний період у повному обсязі та своєчасно сплачувався єдиний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених вище.
Відповідачем 19 вересня 2018 року надано до суду відзив на адміністративний позов, в яких зазначено, що сплата єдиного внеску за період з 22.05.2018 до 24.05.2018 проводилась позивачем не у повному розмірі та несвоєчасно, фактично при сумі нарахованого за квітень єдиного внеску в розмірі 673461,42 грн позивач сплатив до 21 травня 2018 року лише 473119,30 грн, а двома платіжними дорученнями від 22.05.2018 №672 та від 24.05.2018 №694 сплачено 115481,90 грн та 120860,22 грн, відповідно, за що його оскаржуваним рішенням і було притягнуто до відповідальності. Відповідач, окремо зазначив, що наявність, на думку позивача, сплати єдиного внеску за грудень 2017 року не є доказом сплати єдиного внеску за квітень 2018 року.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ХДЗ «Палада» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в органах державної фіскальної служби як платник податків та зборів.
Офісом ВПП ДФС 25 червня 2018 року прийнято рішення №0002814912 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за яким вирішено застосувати до ХДЗ «Палада» штраф у розмірі 47268,42 грн за період з 22.05.2018 по 24.05.2018 (20%) та нарахувати пеню у розмірі 478,06 грн (0,1% суми недоїмки), всього на загальну суму 47746,48 грн.
Позивач не надав суду доказів своєчасної сплати єдиного внеску за квітень 2018 року, натомість його позиція ґрунтується на сплаті в належному розмірі єдиного внеску за грудень 2017 року на рахунки ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області.
Відповідач стверджує, що заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла за квітень 2018 року. До цього моменту позивач вже сплачував єдиний внесок на належний рахунок за періоди січень-березень 2018 року, а тому позиція заводу про необізнаність в рахунках є помилковою.
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).
Відповідно до статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - не консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пунктів 5, 8 статті 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Згідно до пункту 7 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953) (далі - Інструкція №449). сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується, в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до частини 11 статті 25 Закону №2464 до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
У зв'язку з набранням чинності 01 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі - Закон №77), яким внесено зміни, зокрема, до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464.
Законом №77 внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464. Відповідно до внесених змін за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, починаючи з 01.01.15 накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум.
Враховуючи викладене, за порушення, вчинені до 01.01.2015 до платників застосовуються фінансові санкції передбачені пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464, у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску незалежно від дати фактичної сплати. За порушення, що виникли з 01.01.2015, до платника застосовується штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску.
Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до пункту 10 статті 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Із матеріалів справи вбачається, що розрахунок фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення від 25.06.2018 №0002814912 здійснено на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення 25.06.2018 №0002814912 слугував факт несвоєчасно перерахування ХДЗ «Палада» у період з 22.05.2018 року по 24.05.2018 року єдиного внеску за квітень місяць 2018 року.
Так, відповідно до звіту №9094047194 від 15 травня 2018 року позивачем нарахований єдиний внесок в розмірі 673561,42 грн зі строком сплати 21 травня 2018 року. При наявності часткової переплати з єдиного внеску в розмірі 437119,30 грн та, враховуючи сплату 22 травня 2018 року єдиного внеску в розмірі 115481,90 грн та сплату 24 травня 2018 року єдиного внеску в розмірі 120860,22 грн, позивачем 24 травня повністю сплачено відповідний розмір єдиного внеску в сумі 673461,42 грн. Втім, така сплата відбулась із затримкою на один та три дні відповідно.
В результаті спірним рішенням на несвоєчасно сплачену суму єдиного внеску в розмірі 115481,90 грн нараховано штрафну санкцію в сумі 23096,38 грн та пеню в сумі 115,48 грн; на несвоєчасно сплачену суму єдиного внеску в розмірі 120860,22 грн нараховано штрафну санкцію в сумі 24172,04 грн та пеню в сумі 362,58 грн.
Суд дослідив правильність нарахування штрафних санкцій та пені та не встановив порушень законодавства при обрахуванні суми штрафів та пені в спірному рішенні.
Стосовно визначення самого терміна сплата, шляхом переказу коштів за платіжним дорученням суд враховує наступне.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III).
Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Приписами до пункту 8.2 цієї статті визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Пунктами 22.1, 22.4 статті 22 Закону №2346-III передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за таким розрахунковим документом як платіжне доручення та вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Вимоги пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III узгоджуються з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом № 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що обов'язок платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.
При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Однак платіжні доручення зі сплати єдиного внеску за квітень 2018 року датовані 22 травня 2018 року (№672) та 24 травня 2018 року (№694), тобто, вже сам процес сплати єдиного внеску у відповідній частині відбувався з порушенням строку, доказів протилежного сторони суду не надали.
Позиція позивача про сплату єдиного внеску за грудень 2017 року при розгляді питання правомірності спірного рішення судом до уваги не приймається, оскільки вона не впливає на правильність визначення платником суми єдиного внеску та на вчасність сплати визначених сум.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог.
В судовому засіданні 18 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись статтями 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 139, 241 - 246, 250 , 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог Херсонського державного заводу "Палада" (ЄДРПОУ 24961253, 73019, м. Херсон, Карантинний острів, 1) відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 жовтня 2018 р.
Суддя Дмитрієва О.О.
кат. 10.1