Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 жовтня 2018 р. справа № 2040/5436/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Лантушенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Богдана Хмельницького, 17, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 39858581) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6259-15 від 25.05.2015.
В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив зазначено, що позивач є власником лише частини нежитлових приміщень, що знаходяться в триповерховій нежитловій будівлі літ «А-3» за адресою АДРЕСА_2. Позивач вважає, що нарахування земельного податку без врахування даних про площу нежитлової будівлі, яка перебуває у власності у позивача, а також площі земельної ділянки, на якій вона знаходиться, є порушенням ст. 286 ПК України.
Відповідач надав до суду відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що площа земельної ділянки обчислена позивачем самостійно у податкових розрахунках із земельного податку, а тому нарахування земельного податку за користування такою земельною ділянкою здійснювалося контролюючим органом, виходячи з наданого позивачем розрахунку.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовну заяву з підстав та мотивів, викладених в ній та у відповіді на відзив на позовну заяву.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив, та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 25.01.2003 ОСОБА_3 придбав у власність нежитлові приміщення підвалу №XX, ХХІІ-ХХІХ; 1-го поверху №V, VІІ-ІХ, 18-35, 1/5 частину приміщень спільного користування 1-го поверху № III, 2-го поверху І, II, 10; 3-го поверху № 1, загальною площею 1298,8 кв.м., що складає 24/100 частини будівлі в літ. "А-3", за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим Бакумовою А.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі за №32.
31.01.2003 вказане нерухоме майно зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 27555, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15141 від 31.01.2003, виданим Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".
ОСОБА_3 одержав податкове повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ м. Харкова №6259-15 від 15.05.2015 про сплату земельного податку з фізичних осіб у сумі 21022,93 грн.
Відповідно до додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 "Про деякі питання територіальних органів ДФС", Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області реорганізована шляхом приєднання до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Не погодившись із зазначеним податковим-повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З огляду на викладені норми суд приходить до висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою переходить до набувача в разі набуття ним права власності на об'єкти, на якій вони розміщені.
31.01.2003 вказане вище нерухоме майно було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 27555, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15141 від 31.01.2003, виданим Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".
Отже, з моменту реєстрації ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, позивач став не лише власником нежитлових приміщень, а й користувачем земельної ділянки, на якій вони розміщені.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Стаття 270 ПК України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Приписами підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Враховуючи приписи пункту 286.6 статті 286 ПК України суд зазначає, що нарахування податку на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, відбувається з урахуванням площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні співвласників, а також частки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.
Оскільки позивач є співвласником нежитлових приміщень, які знаходяться у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_2, то нарахування позивачу податку на земельну ділянку за зазначеною адресою повинно відбуватися з урахуванням частки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.
Судом встановлено, що розрахунок земельного податку відповідачем зроблено, виходячи з розміру площі земельної ділянки самостійно визначеної позивачем у додатку № 1 до Податкового розрахунку земельного податку за 2004 рік, згідно з яким площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, складає 1298,8 кв.м., що в перерахунку на гектари становить 0,1299 га, відповідно до договору 0662525 від 25.01.2003
При цьому суд відзначає, що відповідачем всупереч п. 286.6 ст.286 ПК України при розрахунку земельного податку позивачу не встановлено кількість користувачів земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що наведені обставини унеможливлюють визначення позивачу в установленому порядку правильної суми плати за землю.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, дані державного земельного кадастру при розрахунку відповідачем земельного податку враховані не були, що суперечить п. 286.1 статті 286 ПК України.
Таким чином, визначення позивачу земельного податку за 2015 рік оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням відбулося всупереч вимог чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ м. Харкова № 6259-15 від 25.05.2015 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Богдана Хмельницького, 17, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 39858581) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6259-15 від 25.05.2015.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Богдана Хмельницького, 17, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 39858581) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 29 жовтня 2018 року.
Суддя О.Г. Котеньов