Справа № 520/9225/18
Україна
про відмову у відкритті провадження
29 жовтня 2018 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (вул. Харківська, 98, м. Чугуїв, Харківська область, 63500) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар. Л. Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 37471912) та Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни (вул. Старонікольська (К.Лібнехта), 35а, м. Чугуїв, Харківська область, 63500, код ЄДРПОУ 21227883), треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (майдан Театральний, 1, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 23148337) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 61052, рнокпп НОМЕР_1) про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію, -
Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ОСОБА_2, в якому просить суд:
- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлової будівлі (база відпочинку) за адресою: 62550, село Бугаївка (колишнє село Революційне), вул. Росяна, 1, Вовчанський район, Харківська область, зареєстровану 09.09.2016 Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області за №ХС 083162510821;
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлової будівлі (база відпочинку) за адресою: 62550, село Бугаївка (колишнє село Революційне), вул. Росяна, 1, Вовчанський район, Харківська область, зареєстровану 10.10.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області за №ХК 143162840797;
- скасувати рішення державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І.Ю. від 13.04.2017 № 34762753 про реєстрацію права приватної власності на об'єкт нерухомого майна НОМЕР_2 за ОСОБА_2
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позову та позовних вимог, спір виник з приводу реєстрації державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області Резановою за ОСОБА_2 права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме будівлі: громадський будинок літ. "А-2", площею 1673,1 кв.м., що розташований за адресою: вул. Росяна, буд. 1, с. Бугаївка, Вовчанський район, Харківська обл. на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.09.2016 №ХС08316251082 та декларації про готовність про готовність об'єкта до експлуатації від 10.10.2016 №ХК143162840797 та інших документів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що третьою особою -ОСОБА_2 набуте право власності на нерухоме майно, на підставі оскаржуваної декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме реконструкції нежитлових приміщень.
Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, як зазначає позивач, прийнято внаслідок допущення Інспекцією протиправної бездіяльності, у третьої особи - ОСОБА_4 виникло речове право на нежитлове приміщення, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 зазначеної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Таким чином, на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, на думку позивача, прийнято внаслідок допущення Інспекцією протиправної бездіяльності, у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №802/233/16-а, від 27.06.2018 року у справі №814/104/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень абз.2 ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З огляду на те, що позивач не є учасником правовідносин з державним реєстратором щодо державної реєстрації права власності за третьою особою. Отже, спір між позивачем та державним реєстратором - відповідачем, не відповідає ознакам справи адміністративної юрисдикції, відповідач не здійснював владних управлінських функцій відносно позивача у спірних правовідносинах, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Також, вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про початок виконання від 09.09.2016 року №ХС08316251082 та декларації про готовність про готовність об'єкта до експлуатації від 10.10.2016 року №ХК143162840797 є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 19, 47, 170, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (вул. Харківська, 98, м. Чугуїв, Харківська область, 63500) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар. Л. Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 37471912) та Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни (вул. Старонікольська (К.Лібнехта), 35а, м. Чугуїв, Харківська область, 63500, код ЄДРПОУ 21227883), треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (майдан Театральний, 1, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 23148337) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 61052, рнокпп НОМЕР_1) про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію.
Роз'яснити позивачу що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Біленський О.О.