23 жовтня 2018 р. Справа № 1840/3214/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелети С.М.
за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Бондар А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Сумське ОУПФУ Сумської області), в якій просить зобов'язати відповідача зарахувати на користь ОСОБА_3 до спеціального стажу роботи з 01.11.1980 по 01.06.1981 та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю спеціального стажу 35 років. До спеціального стажу ОСОБА_3 не зараховано період роботи позивача за сумісництвом. Позивач не погоджується із такими діями Сумського об'єднаного управління ПФУ, оскільки обмежень для зарахування стажу у випадку роботи за сумісництвом законом не передбачено, а тому період роботи повинен бути зарахований до спеціального стажу, вважає за можними застосувати п. 4 примітки до Постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, зокрема, підсумування стажу за періоди роботи у закладах і установах охорони здоров'я, обмеження щодо зарахування стажу у випадку роботи за сумісництвом жоден нормативний акт не містить.
Сумське ОУПФУ Сумської області проти позову заперечує, зазначає, що підстави для зарахування до спеціального стажу роботи з 01.11.1980 по 01.06.1981 відсутні, оскільки позивач працював за сумісництвом, на 0,5 ставки, а тому відсутні підстави для виплатити йому одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Ухвалою суду від 22.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, ухвалою від 17.09..2018 призначено судове засідання, здійснено виклик учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Сумському ОУПФУ Сумської області, отримує пенсію за віком з 16.03.2018, що підтверджується протоколом призначення пенсії від 16.03.2018, матеріалами пенсійної справи (а.с.38-92).
Відповідачем прийнято рішення №1428 від 21.04.2018 про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із відсутністю спеціального стажу в розмірі 35 років, оскільки в наявності 34р. 9 м. 21 день (а.с.92). Згідно даного рішення відповідачем до спеціального стажу не враховано період роботи з 01.11.1980 по 01.06.1981 на посаді мед брата в Курському обласному шкірно-венерологічному диспансері, згідно наданої позивачем довідки №25 від 03.04.2018, оскільки ця робота була за сумісництвом.
Слід зазначити, що в матеріалах справи в наявності рішення відповідача №1428 від 21.04.2018 про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, але позивачем воно не оскаржується, в позовних вимогах не зазначено.
Відповідач листом від 24.04.2018 №11353/04-17 «Про пенсію» проінформувало позивача про відмову у виплаті такої допомоги, з підстав, викладених в рішенні від 21.04.2018 №1428 (а.с.10).
При вирішенні справи по суті, суд виходить із наступного.
Згідно розрахунку вислуги років, що була врахована при призначенні пенсії позивачу, Сумське ОУПФУ Сумської області було враховано загальний стаж 44 р. 1 м. 11 дн. (а.с.39), але до спеціального пільгового стажу було зараховано 34р.09м. 21 д., детальний перелік якого надано відповідачем. Згідно даного розрахунку не враховано відповідачем період роботи позивача з 01.11.1980 по 01.06.1981 на посаді мед брата в Курському обласному шкірно-венерологічному диспансері (а.с.107).
Суд погоджується із тим, що Сумське ОУПФУ Сумської області не врахувало до спеціального стажу період роботи з 01.11.1980 по 01.06.1981 на посаді мед брата в Курському обласному шкірно-венерологічному диспансері, згідно наданої позивачем довідки №25 від 03.04.2018.
Матеріалами справи підтверджується , що на даній посаді позивач працював за сумісництвом на 0,5 ставки. Згідно пояснень представника позивача на час роботи за сумісництвом позивач в період з 01.11.1980 по 01.06.1981 позивач навчався на денній формі в інституті, що також підтверджується записами в трудовій книжці за період з 01.09.1979 по 31.07.1985.
Відповідно до статті 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) призначаються трудові пенсії за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менш ніж мінімальний страховий внесок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що правом на пенсію за вислугу років користуються учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах.
До переліку посад згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, належать посада медичного брата в обласних клінічних шкіро-венерологічних диспансерах.
Частиною другою статті 7 Закону № 1788-XII установлено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Крім того, згідно з пунктом 11 Порядку № 22-1 пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. N 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.
Цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7 1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 49 - 51, ст. 376), та механізм її виплати.
Згідно п. 2 цього Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, цехів професій, посад і показників обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. Наказом міністерства праці і соціальної політики України №383 від 18.11.2005, повний робочий день - є виконання роботи на пільгових умовах не менше 80 % робочого часу, установлених для працівників і пов'язані із виконанням своїми трудовими обов'язками.
Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку про те, що виплата пенсії за вислугу років безпосередньо пов'язана з важким та шкідливим характером роботи, виконання якої може спричинити втрату професійної працездатності до досягнення загального пенсійного віку. Тому законодавець надав можливість окремим категоріям спеціалістів за своїм бажанням припинити таку роботу за наявності достатнього спеціального стажу та отримувати пенсію за вислугу років. У випадку, коли спеціаліст вважає себе придатним продовжувати виконувати таку роботу - пенсія не виплачується. При цьому, влаштування після призначення пенсії за вислугу років на іншу (не шкідливу) роботу не є перешкодою для її виплати.
Таким чином, пенсія за вислугу років є соціальною гарантією, яка надається державою окремим спеціалістам, і полягає у матеріальній компенсації, пов'язаній із залишенням роботи, яка призводить до втрати професійної працездатності або придатності, та можливістю влаштуватись на іншу (більш безпечну) роботу або залишатись непрацюючим.
Отже особи, які працюють за сумісництвом, не користуються певними можливостями для зарахуванням періоду роботи за сумісництвом до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. В даному випадку, робота позивача була не за основним місцем роботи, за сумісництвом, на 0,5 ставки, тобто робота становила менше ніж 80% робочого часу для даної посади, а тому не передбачає право позивача на зарахування до спеціального стажу саме для виплати одноразової допомоги. Стосовно посилання позивача на те, що відповідач зобов'язаних здійснити підсумований облік, суд зазначає, що відповідачем здійснено підсумований облік роботи позивача в установах охорони здоров'я, що становить 34р. 9 м. 21д.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було призначено пенсію в зв'язку із тим, що спеціальний стаж роботи позивача в установах охорони здоров'я складає більше ніж 25 років, але він не є достатній для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки становить 34р. 9 м. 21д, що є менший ніж встановлений в 35 років відповідно до пункту 7 1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у відповідача відсутнє право на зарахування до спеціального стажу роботи позивача період роботи за сумісництвом згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими, такими , що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов'язання зарахувати до спеціального стажу роботу з 01.11.1980 по 01.06.1981 та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2018
Суддя С.М. Гелета