справа № 1340/3447/18
17 жовтня 2018 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар судового засідання Редкевич О.Р.,
з участю:
представника позивача не прибув,
представника відповідача Прийма Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплокомуненерго" про визнання дій та бездіяльності Державної казначейської служби України протиправними та зобов'язати вчинити дії.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплокомуненерго", у якій містяться вимоги :
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу господарського суду Львівської області № 914/3498/14 від 22.12.14, порушення черговості його виконання, ненарахування компенсації за прострочення його виконання;
- зобов'язати Державну казначейську службу України відновити черговість виконання та виконати наказ господарського суду Львівської області № 914/3498/14 від 22.12.14, нарахувати компенсацію за прострочення його виконання;
- в порядку судового контролю зобов'язати Державну казначейську службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання цього рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у Державній казначейській службі України за бюджетною програмою КПКВ 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", з 04.02.15 перебуває на виконанні наказ господарського суду Львівської області № 914/3498/14 від 22.12.14 про стягнення на користь позивача грошових коштів на загальну суму 1 135 931,79 грн., який не виконано.
На думку позивача, виконання здійснюється з порушенням порядку черговості надходження виконавчих документів, а номер наказу № 914/3498/14 в черзі визначається відповідачем довільно, що є порушенням Порядку.
Представник відповідача долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, пунктами 24-32 якого встановлено механізм безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Зазначає, що згідно з абзацом другим підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходжень таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань
Заборгованість за наказом суду по справі № 914/3498/14 підлягає виконанню у третю чергу.
Ухвалою від 06 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 05 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представника відповідача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
встановив:
На виконанні у Державній Казначейській службі України за бюджетною програмою КПКВ 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", з 04.02.15 р. перебуває на виконанні наказ Господарського суду Львівської області № 914/3498/14 від 22.12.14 р. про стягнення на користь позивача грошових коштів на загальну суму 1135931,79 грн.
Згідно відповіді ДКС України № 5-08/3177-27656 від 02.11.15, на виконанні знаходилось виконавчих документів на суму 784,72 млн. грн., що надійшли та зареєстровані раніше наказу № 914/3498/14, а сума коштів, передбачена Програмою на 2015 рік - 144,757 млн. грн.
Відповідно до листа ДКС України № 5-08/2077-7001 від 21.04.16, на виконанні знаходилось виконавчих документів на суму 621,98 млн. грн., що надійшли та зареєстровані раніше наказу № 914/3498/14, номер наказу в черзі - 10850, а сума коштів, передбачена Програмою на 2016 рік - 144,757 млн. грн.
Згідно відповіді ДКС України № 5-08/802-1784 від 30.01.17, на виконанні перед наказом № 914/3498/14 знаходилось виконавчих документів на суму1,6 млрд. грн., номер наказу в черзі - 4798, а сума коштів, передбачена Програмою на 2017 рік - 500,00 млн. грн.
Згідно відповіді ДКС України № 5-13/36-10699 від 03.07.18, на виконанні знаходилось виконавчих документів на суму 935, млн. грн., що надійшли та зареєстровані раніше наказу № 914/3498/14, номер наказу в черзі - 151414, а сума коштів, передбачена програмою на 2018 рік - 500,00 млн. грн.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
З 01.01.2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. №4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Відповідно до ч.1 вказаного Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Водночас, діючим законодавством визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що заборгованість погашається в такій черговості:
- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Судом встановлено, що заборгованість за наказом суду по справі № 914/3498/14 підлягає виконанню у третю чергу.
Суд зазначає, що 06.02.2013 р. набув чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 р., який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно з абз.2 п.2 Порядку №845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Відповідно до п.3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік (частина 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного вище закону).
Відповідно до частини 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків.
У Законі України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено на 2018 рік по Програмі 500,00 млн гривень.
На виконанні у Казначействі знаходяться рішення судів на суму понад 731,51 млн грн, що відносяться до першої та другої черги погашення заборгованості.
З урахуванням наведеного правового регулювання спірних відносин суд зазначає, що виплата належних позивачу грошових коштів має здійснюватися у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань. Суд зазначає, що лише після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного наказу суду, Казначейство зможе здійснити заходи щодо перерахування коштів по справі № 914/3498/14.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.1 ст.5 положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування компенсації за прострочення виконання судового наказу та зобов'язання нарахувати компенсацію за прострочення його виконання, то суд зазначає, що такі є безпідставними та передчасними, оскільки станом на сьогодні виплата основної заборгованості стягувачу відповідно до наказу суду по справі № 914/3498/14 не здійснена.
Також, щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати наказ господарського суду Львівської області №914/3498/14 від 22.12.2014 року, суд вважає, за необхідне зазначити, що виконання рішення поза чергою є неможливим, оскільки це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж позивач. Також, суд зазначає, що законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.
Більше того, судом встановлено, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто не вчинення дії, яку носій публічної влади зобов'язаний був вчинити
Дії чи бездіяльність можуть мати ознаки оскаржуваності тільки в тому випадку, коли вони мають певне юридичне значення та повинні бути вчинені згідно із вимогами законодавства України стосовно конкретного учасника правовідносин чи певного кола учасників таких правовідносин.
Судом встановлено, що ДКС вживала заходів з метою належного виконання виконавчих листів, у тому числі виконавчого листа, за яким стягувачем є позивач. Зокрема, казначейством постійно направляються листи до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040. Також, Казначейством неодноразово направлялися до Міністерства фінансів України бюджетні запити до проектів державного бюджету на 2015-2018 роки з пропозиціями збільшити бюджетні призначення за цією програмою.
Отже, перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиплати коштів за виконавчим документом, оскільки вказане зумовлене відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 р. справа №466/3828/17 (провадження №К/9901/2127/18) та у постанові від14.06.2018 року у справі №804/3242/17 (провадження №К/9901/3677/17).
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій, в той час, як доводи позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст рішення складений 29.10.2018 року.
Суддя Коморний О.І.