справа №813/3284/17
18 жовтня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.
секретар судового засідання Сільник Н.Є.
за участю:
представника позивача - Бойко Н.І.
представника відповідача - Іващук О.М.
представника третьої особи 2 - Пастернака П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом заступника прокурора Львівської області до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів", приватне підприємство "Факторія" про визнання протиправними дій та скасування рішення,-
Заступник прокурора Львівської області звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів", приватне підприємство "Факторія", в якому просить: визнати протиправними дії державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Оприск О.М. щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про право власності Всеукраїнської спілки автомобілістів (ЄДРПОУ 000238557) на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер : 23431889) - автостоянку №3 загальною площею 17,7 кв.м., розташовану по вул. Харківській, 44 у м. Львові; скасувати рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Оприск О.М. від 28.05.2008 про реєстрацію права власності Всеукраїнської спілки автомобілістів (ЄДРПОУ 000238557) на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер : 23431889) - автостоянку №3 загальною площею 17,7 кв.м., розташовану по вул. Харківській,44 у м. Львові.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року було закрито провадження у справі № 813/3284/17.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 15 лютого 2018 року скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року про закриття провадження у справі №813/3284/17 та направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження справу № 813/3284/17 та призначено підготовче засідання на 26 квітня 2018 року.
У судовому засіданні 9 жовтняя 2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що державний реєстратор Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Оприск О.М., приймаючи 28.05.2008 рішення про державну реєстрацію права власності Всеукраїнської спілки автомобілістів на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 23431889) - автостоянку №3 загальною площею 17,7 кв.м, розташовану по вул. Харківській, 44 у м. Львові, в порушення вимог ч. 1 ст. 3, ч.ч. 2, 4 ст. 9, ч. 3 ст. 17, ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п.п. 1.3, 1.4, 1.6, 1.12, 3.1, 3.3, 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (чинного станом на 28.05.2008). Вказує, що відповідач не встановив відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, не перевірив наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, не надав оцінки наявним суперечностям між заявленими правами та документами, поданими для державної реєстрації прав, оскільки рішенням суду визнано право власності на автостоянку, яка, відповідно до вимог чинного законодавства, не є об'єктом нерухомого майна. В рішенні суду жодним чином не згадується такий об'єкт нерухомого майна, як «автостоянка №3 загальною площею 17,7 кв.м», на який зареєстровано право власності Відповідачем. Стверджує, що Відповідачем зареєстровано право власності на неіснуючий об'єкт нерухомого майна без будь-яких правовстановлюючих документів на такий. Зазначає, що перевірка державним реєстратором правовстановлюючих документів є його обов'язком і невиконання такого обов'язку тягне за собою визнання його дій протиправними.
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що первинна інвентаризація автостоянки №3, яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Харківська,44 була проведена 22.05.2007 року та складалась з наступних будівель та споруд: прохідної - літ. «Б-1», приміщення цокольного поверху (1/5.4 кв.м., 2/4.4 кв.м.) та 1-го поверху (3/7.9 кв.м.) - загальною площею 17.7 кв.м. Стіни цегляні та дерев'яні, фундамент - буто-бетонний, перегородки - цегляні, дах - залізний, вікна - одинарні, двері - щитові, перекриття - залізо-бетонне; навісу - літ. «В», вбиральні - літ. «Г», воріт - №1 та №3, огорожі - №2, вольєру - №4, естакади - №5; замощення - І. Така обставина засвідчується матеріалами інвентаризації, а саме: допоміжною таблицею №1, допоміжною таблицею №2, ескізом, абрисом, експлікацією приміщень, поверховим планом, журналом зовнішніх обмірів. 22.05.2007 року БТІ на підставі матеріалів проведеної інвентаризації виготовило технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, а саме: автостоянку №3, яка розташована на вул. Харківська,44 у м.Львові, оскільки одна із будівель автостоянки була капітальною. Внаслідок проведеної інвентаризації за вищезгаданою адресою випливає, що під автостоянкою в даному випадку слід розуміти комплекс будівель та споруд з одно-, або багатофункціональним призначенням. Підставою для реєстрації права власності на автостоянку №3 за Всеукраїнською спілкою автомобілістів було рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2008, що підпадає під пункт 10 Додатку №2 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 за №7/5, яким визначався перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Стверджує, що рішення суду і було тим правовстановлюючим документом, оскільки відповідно до нього в особи виникло право власності на певний об'єкт, а тому, на підставі такого рішення суду бюро технічної інвентаризації вправі було проводити державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна. Вважає, що ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» правомірно було проведено первинну реєстрацію з присвоєнням реєстраційного номеру 23431889 об'єкту нерухомості - автостоянки №3 (загальною площею 17.7 кв.м.), розташованої на вул.Харківська,44 у м.Львові з видачею власнику - Всеукраїнській спілці автомобілістів 28.05.2008р. витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (номер витягу 18994924). Зазначає, що у ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» не було жодних правових підстав відмовити заявникові у проведенні реєстраційних дій щодо первинної реєстрації об'єкта та видачі витягу про реєстрацію права власності від 28.05.2008. Вказує, що Позивач не посилається на жодну норму закону, яка вказує, що БТІ повинно було вчинити в інший спосіб.
Представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство "Факторія" надало суду письмові заперечення на позов, у яких зазначило, що рішенням господарського суду Львівської області від 01.04.2008 у справі №19/36 за позовом громадської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до підприємства гаражного і технічного обслуговування «Сервіс» визнано за Всеукраїнською спілкою автомобілістів право власності на автостоянку № 3, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Харківська, 44. Вказане рішення не оскаржувалося, набрало законної сили та є чинним, станом на момент розгляду цієї справи. На підставі даного рішення суду за Всеукраїнською спілкою автомобілістів зареєстровано право власності на вказану автостоянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу автостоянки від 30.12.2008 Всеукраїнська спілка автомобілістів продала спірну автостоянку ПП «Факторія». Визнавши право власності на автостоянку № 3 у м. Львів на вул. Харківська, 44, господарський суд Львівської області тим самим, визнав право власності на всі її приналежності та складові частини. Стверджує, що під час здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати ч.1 ст. 186 ЦК України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ. Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі «опис нерухомого майна». Вважає, що головною річчю в автостоянці є будівля прохідної площею 17,7 кв.м., право власності на яку зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а всі інші її складові частини такі як: прохідна, вбиральня, ворота, огорожа, вольєр, естакада, замощення, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, оскільки не відповідають головним ознакам нерухомості, а основним їхнім призначенням є допоміжна функція і окремо не підлягають інвентаризації з складанням окремого технічного паспорту, а підлягають відображенню в технічному паспорті як складова частина об'єкту нерухомості. Зазначає, що наведені вище фактичні обставини вже неодноразово досліджувалися іншими судами і знайшли своє відображення у відповідних судових актах, які набрали законної сили (рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2208 у справі № 19/36, рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2016 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 914/4407/15), а тому в силу припису ч.4 ст. 78 КАС України мають преюдиціальне значення і повторно не доводяться.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та уточненнях до позову. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство "Факторія"в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у письмових поясненнях на адміністративний позов. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представники третьої особи-1 у судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, письмових пояснень на позов суду не надав.
З'ясувавши обставини, на які представник прокуратури та позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та третьої особи, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.04.2208 у справі № 19/36 визнано за Всеукраїнською спілкою автомобілістів (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а код ЄДРПОУ-00023857) право власності на автостоянку №3, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Харківська, 44.
На підставі заяви від Всеукраїнської спілки автомобілістів від 24.05.2008 та долучених до неї копій документів, зокрема: рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2008, довідки №12205/05 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва, серії А00 №014761 про державну реєстрацію юридичної особи - Всеукраїнської спілки автомобілістів, довідок за №21955/28-107 від 26.07.2005 та за №105/29-117 від 28.01.2008 про взяття на облік платника податків, постанови ради спілки автомобілістів Львівської області від 05.03.1993 за №3/1 «Про прийом на баланс спілки автомобілістів Львівської області основних засобів підприємства гаражно-технічного обслуговування», а також матеріалів проведеної 28.05.2008 технічної інвентаризації, державним реєстратором БТІ - Оприск О.М. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Судом встановлено, що підставою для реєстрації права власності на автостоянку №3 (загальною площею 17.7 кв.м.) на вул.Харківська, 44 у м.Львові за Всеукраїнською спілкою автомобілістів було рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2008, що підпадає під пункт 10 Додатку №2 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 за №7/5, яким визначався перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Вважаючи дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про право власності Всеукраїнської спілки автомобілістів на об'єкт нерухомого майна - автостоянку №3 загальною площею 17,7 кв.м., розташовану по вул. Харківській,44 у м. Львові та рішення відповідача від 28.05.2008 про реєстрацію права власності протиправними Заступник прокурора Львівської області звернувся з позовом до суду.
Щодо належності вказаної справи до адміністративної юрисдикції суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що після скасування Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року про закриття провадження у справі сторони не порушують питання щодо належності справи до адміністративної юрисдикції. Предметом спору є правомірність реєстраційних дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".
Вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію (реєстраційної дії) може бути основною або похідною.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: … вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Отже, якщо вимога про скасування реєстраційної дії є основною, таку справу розглядає адміністративний суд. Якщо ця вимога є похідною від позову щодо підстави реєстрації, тоді справу розглядає загальний або господарський суд.
У справі, що розглядається, позивач оскаржує лише реєстраційну дію і не заявляє вимог щодо визнання права власності на нежитлові приміщення, які стали підставою вчинення оскаржуваних реєстраційних дій. Отже, справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Правовий висновок про належність цієї категорії спорів до адміністративного судочинства надано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2018 у справі № 823/378/16. Відступивши від правових висновків, викладених раніше у постановах від 04 та 18 квітня 2018 року (№ 817/1048/16 та № 804/1001/16 відповідно), а також у постанові Верховного Суду України від 14 липня 2016 (№ 826/4858/15) Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку:
«…Зі змісту позовних вимог та мотивів, якими керувалися суди, задовольняючи ці вимоги, убачається, що предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на згадану вище земельну ділянку, як і питання, пов'язані з реалізацією права власності на неї чи дотримання умов укладених останнім цивільно-правових угод перед судом не порушено. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див.mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («BulanovKupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).
Суд з огляду на наведену вище аргументацію, дотримуючись послідовності національного суду, доходить висновку, що цей спір не має ознак приватноправового та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
При вирішенні спору судом враховано наступне.
Статтею 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації речових прав на час виникнення спірних відносин регулювався Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) і Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. № 157/6445 (далі - Положення).
Згідно з абзацом другим частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина перша статті 3 Закону № 1952-ІV).
Положеннями ст. 19 Закону № 1952-IV визначено перелік підстав (документів) для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, серед яких також передбачено і рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, також нормами цієї статті передбачено перелік підстав за наявності яких у державній реєстрації права може бути відмовлено і цей перелік, є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає, крім цього відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав (ч.1 та ч. 2 ст. 24 цього ж Закону).
Відповідно до пункту 1.4 Положення у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням (пункт 2.1 Положення).
Пунктом 10 Додатку 1 Положення передбачено, що правовстановлювальними документами є, зокрема, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Ця норма кореспондується з положенням статті 19 Закону № 1952-IV, відповідно до пункту 5 частини першої якої державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.
Аналіз цих норм дає підстави вважати, що для проведення держаної реєстрації права власності на нерухоме майно подається рішення суду, яким визнано або встановлено факт права власності на об'єкти нерухомого майна, або встановлено факт передачі безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності, і яке набрало законної сили.
Таким рішенням у спірних правовідносинах є рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2008 у справі №19/36 про визнання за громадською організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" права власності на автостоянку №3 за адресою: м. Львів, вул. Харківська, 44.
Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи БТІ первинна інвентаризація автостоянки №3, яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Харківська,44 була проведена 22.05.2007 року та складалась з наступних будівель та споруд: прохідної - літ. «Б-1», а це приміщення цокольного поверху (1/5.4 кв.м., 2/4.4 кв.м.) та 1-го поверху (3/7.9 кв.м.) - загальною площею 17.7 кв.м. Стіни цегляні та дерев'яні, фундамент - буто-бетонний, перегородки - цегляні, дах - залізний, вікна - одинарні, двері - щитові, перекриття - залізо-бетонне; навісу - літ. «В», вбиральні - літ. «Г», воріт - №1 та №3, огорожі - №2, вольєру - №4, естакади - №5; замощення - І.
Такі обставини підтверджуються матеріалами інвентаризації, а саме: допоміжною таблицею №1, допоміжною таблицею №2, ескізом, абрисом, експлікацією приміщень, поверховим планом, журналом зовнішніх обмірів.
Порядок виготовлення технічної документації на об'єкти нерухомості передбачений «Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001р. за №127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773 (надалі- Інструкція) .
Згідно п. 3.1 Інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.
Під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.
Виявлені при обстеженні об'єкту - його конструктивні елементи, такий об'єкт нерухомості відносять до капітальної будівлі. На неї виготовляється технічний паспорт із зазначенням розміру, площі, висоти. На будівлі чи споруди тимчасового характеру технічний паспорт не виготовляється. Такі будівлі та споруди відносяться до допоміжних та включаються до матеріалів інвентаризації.
З врахуванням вимог вищевказаної Інструкції 22.05.2007 року відповідач на підставі матеріалів проведеної інвентаризації виготовив технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, а саме: автостоянку №3, яка розташована на вул. Харківська,44 у м.Львові, оскільки одна із будівель автостоянки була капітальною.
Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що внаслідок проведеної інвентаризації за вищезгаданою адресою випливає, що під автостоянкою в даному випадку слід розуміти комплекс будівель та споруд з одно-, або багатофункціональним призначенням.
Згідно з положеннями частини першої статті 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК).
Як визначено п. 4 ч. 1 ст. 24 цього Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Відповідно до пункту 3.3. Положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:
заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;
об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ;
із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
заявлене право вже зареєстроване;
не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;
право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;
право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження;
відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
Оскільки, рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2008 у справі №19/36 про визнання за громадською організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" права власності на автостоянку №3 за адресою: м. Львів, вул. Харківська, 44 було чинним, у відповідача були відсутні підстави для відмови у реєстрації права власності цієї організації за рішенням господарського суду.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених дій та прийнятого рішення.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про право власності Всеукраїнської спілки автомобілістів автостоянки №3 по вул. Харківській,44 у м. Львові та рішення державного реєстратора від 28.05.2008 є правомірними та не підлягають скасуванню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини статті 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2018.
Суддя Р.М. Брильовський