26 жовтня 2018 року Справа № 0840/3486/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати неправомірними дії відповідача в призначені позивачу пенсії за вислугу років відповідно до закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, викладені в Рішенні про відмову в призначені пенсії № 5/06 від 27.06.2018;
-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.06.2018 № 5/06 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
-зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 89 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-УІІ, увесь період навчання курсантом у Запорізькому училищі міліції МВС України та у подальшому в Запорізькому юридичному інституті МВС України з 16 серпня 1993 року по 28 червня 1997 року включно як військову службу, роботу слідчим слідчого відділення Чернігівського РВ УМВС України в запорізькій області з 29 липня 1997 року по 4 листопада 1997 року включно, роботу стажистом, слідчим, заступником прокурора, помічником прокурора, прокурором прокуратури та заступником керівника місцевої прокуратури з 12 листопада 1997 року по 30 березня 2018 року включно, загальною тривалістю 24 роки 5 місяців.
-зобов'язати відповідача призначити позивачу з 30.03.2018 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 у розмірі 60 відсотків від середньомісячного заробітку.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", викладеної в Рішенні про відмову в призначенні пенсії № 5/06 від 27.06.2018, з підстав відсутності у позивача станом на 30.03.2018 вислуги років передбаченої ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", а саме замість необхідних 23 років 6 місяців наявний стаж 20 років 6 місяців. При цьому у вказаному листі вказано, що до вислуги років можливе зарахування 1 року 11 місяців 7 днів, тобто половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, вважаючи, що навчання позивача в Запорізькому училищі міліції МВС України (у подальшому Запорізький юридичний інститут МВС України) з 16.08.1993 по 28.06.1997 включно, є військовою службою та підлягає зарахуванню у повному обсязі до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбаченому Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. Ураховуючи викладене, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, 21.09.2018 через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов (вх. № 29776), у якому зазначив, що позивачу на момент призначена пенсії обчислена вислуга років, що дає право на призначення пенсії 20 років 6 місяців, а саме період з 29.07.1997 по 04.11.1997 на посаді слідчого та робота в органах прокуратури з 12.11.1997 по момент звернення за призначенням пенсії. Також відповідачем не заперечується можливість зарахування до вислуги років 1 року 11 місяців 7 днів, тобто половини строку навчання у Запорізькому училищі міліції МВС України (з 16.08.1993 по 28.06.1997), що також передбачено ч.6 ст. 86 Закону №1697, але виключно в разі підтвердження денної форми навчання в цей період (оскільки згідно трудової книжки і послужного списку цей період зазначений як служба). Стверджує, що навчання в інших ВУЗах, крім військових, не є військовою службою. Крім того, звертає увагу, що позивачем вже поданий позов з тим самим предметом та з тих самих підстав до цього самого позивача, на теперішній час справа перебуває на розгляді у суді касаційної інстанції. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 28.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено перше судове засідання на 27.09.2018 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 16 серпня 1993 року по 28 червня 1997 року ОСОБА_1 проходив навчання як курсант Запорізького училища міліції МВС України за спеціальністю «правоохоронна діяльність», що підтверджуються копією диплома про вищу освіту серії НОМЕР_2, виданого позивачу 28.06.1997 (а.с. 18).
З 29.07.1997 по 04.11.1997 перебував на посаді слідчого відділення чернігівського районного відділу УМВС України в Запорізькій області.
З 12.11.1997 по 30.03.2018 (день звернення позивача до органу Пенсійного фонду) позивач проходив службу в органах прокуратури.
Вказані відомості підтверджуються наявною у матеріалах справи копією трудової книжки позивача та послужного списку №М-061072 (а.с. 19-20, 24-28).
30.03.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою та документами, необхідними для призначення пенсії за вислугу років, у відповідності до ст. 86 Закону України від "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 - VII, як такий, що вже набув право на пенсію.
27.06.2018 відповідачем за результатами розгляду заяви позивача було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 5/06. Вказане рішення обґрунтоване тим, що обчислена позивачу вислуга років станом на 30.03.2018 складає 20 років 6 місяців, замість 23 років 6 місяців, у т.ч. стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців (а.с. 35).
Не погоджуючись із відмовою відповідача в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" викладеною в Рішенні про відмову в призначенні пенсії № 5/06 від 27.06.2018, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Оцінюючи правомірність Рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії № 5/06 від 27.06.2018, суд виходить із такого.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14.10.2014 Верховною Радою України ухвалено новий Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", яким істотно змінені умови пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Так, за приписами ч. 1 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Частиною 6 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" регламентовано, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується:
час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Судом встановлено, що позивач з 12.11.1997 року проходить службу в органах прокуратури, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки. Зокрема, Наказом Прокуратури Запорізької області від 22.06.2017 №282 позивача було призначено на посаду заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури. (а.с. 19-20).
30.03.2018 позивач, вважаючи, що станом на 30.03.2018 ним набуто право на пенсію, звернувся до відповідача з заявою та документами, необхідними для призначення пенсії за вислугу років, у відповідності до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Однак, рішенням відповідача від 27.06.2018 № 5/06 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років з посиланням на відсутність необхідної вислуги років передбаченої ст.86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (а.с. 35).
Під час розгляду справи по суті суд з'ясував, що разом із заявою, поданою відповідачу 30.03.2018, позивач надав трудову книжку, довідку МВС України про проходження служби в органах внутрішніх справ №1/128 від 05.04.2018, копію послужного списку МВС України, згідно яких позивач у період з 16.08.1993 по 04.11.1997, під час навчання курсантом Запорізького училища міліції МВС України за спеціальністю «правоохоронна діяльність» (що підтверджуються копією диплома про вищу освіту серії НОМЕР_2, виданого позивачу 28.06.1997) проходив службу в органах МВС України безперервно 04 роки 02 місяці 18 днів.
Судом встановлено, що на базі Запорізького училища міліції МВС України постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1994 №529 та відповідно до наказу МВС України від 02.09.1994 №474 створений Запорізький юридичний інститут МВС України.
До спірних правовідносин необхідно застосовувати норми законодавства, які діяли на зазначений період часу.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, в редакції, яка діяла на час навчання позивача у навчальному закладі системи МВС України, особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.
Як було встановлено, Запорізький юридичний інститут МВС України входить до переліку вищих навчальних закладів МВС України та відноситься до вищих закладів, що входять до єдиної системи освіти (Перелік вищих закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1410).
Виходячи з наведеного суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що військова служба (навчання) в училищах (інститутах) МВС України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою і зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року №К/800/6861/16 у справі №316/2397/15-а.
Відтак, суд не бере до уваги посилання відповідача щодо можливості зарахування позивачу до вислуги років 1 року 11 місяців 7 днів, тобто половини строку навчання позивача у вищому навчальному закладі при умові підтвердження денної форми навчання.
Отже, якщо виходити із правил обчислення вислуги років, визначених Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", позивач на момент звернення з заявою до відповідача мав стаж роботи 24 роки 5 місяців у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів більше 13 років 6 місяців, а саме:
- з 16 серпня 1993 року по 28 червня 1997 року навчання курсантом Запорізького училища міліції МВС України за спеціальністю «правоохоронна діяльність»,
-з 29.07.1997 по 04.11.1997 робота на посаді слідчого відділення чернігівського районного відділу УМВС України в Запорізькій області.
-з 12.11.1997 по 30.03.2018 (день звернення позивача до органу Пенсійного фонду) проходження служби в органах прокуратури.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій щодо відмови відповідачу в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та щодо визнання протиправним та скасування Рішення про відмову в призначенні пенсії № 5/06 від 27.06.2018, на переконання суду, підлягають задоволенню.
Щодо твердження відповідача про те, що позивачем вже поданий позов, який на теперішній час перебуває на розгляді у суді касаційної інстанції, з тим самим предметом та з тих самих підстав до цього самого позивача, суд вважає його помилковим, оскільки у справі №318/2830/15-а розглядаються вимоги ОСОБА_1 щодо протиправності дій відповідача стосовно відмови у призначенні йому пенсії викладеної у листі від 12.10.2015 №43/В-2. Вказана відмова ґрунтується на тому, що відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», правові підстави для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з відповідним обчисленням вислуги років відсутні.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 89 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-УІІ, увесь період навчання курсантом у Запорізькому училищі міліції МВС України та у подальшому в Запорізькому юридичному інституті МВС України з 16 серпня 1993 року по 28 червня 1997 року включно як військову службу, роботу слідчим слідчого відділення Чернігівського РВ УМВС України в запорізькій області з 29 липня 1997 року по 4 листопада 1997 року включно, роботу стажистом, слідчим, заступником прокурора, помічником прокурора, прокурором прокуратури та заступником керівника місцевої прокуратури з 12 листопада 1997 року по 30 березня 2018 року включно, загальною тривалістю 24 роки 5 місяців, а також наявності підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу з 30.03.2018 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 у розмірі 60 відсотків від середньомісячного заробітку, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, суд, із урахуванням встановлених вище обставин, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у вказаній частині.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, викладені в Рішенні про відмову в призначені пенсії № 5/06 від 27.06.2018.
Визнати протиправним та скасувати рішення Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.06.2018 № 5/06 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 89 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-УІІ, увесь період навчання курсантом у Запорізькому училищі міліції МВС України та у подальшому в Запорізькому юридичному інституті МВС України з 16 серпня 1993 року по 28 червня 1997 року включно як військову службу, роботу слідчим слідчого відділення Чернігівського РВ УМВС України в запорізькій області з 29 липня 1997 року по 4 листопада 1997 року включно, роботу стажистом, слідчим, заступником прокурора, помічником прокурора, прокурором прокуратури та заступником керівника місцевої прокуратури з 12 листопада 1997 року по 30 березня 2018 року включно, загальною тривалістю 24 роки 5 місяців.
Зобов'язати Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу з 30.03.2018 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 у розмірі 60 відсотків від середньомісячного заробітку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, б. 4а, ідентифікаційний номер 41249795) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 4, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2819,20 грн. (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 26.10.2018
Суддя Н.В. Стрельнікова