Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
29 жовтня 2018 р. Справа №263/5125/18
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради
про стягнення матеріальної та моральної шкоди
за участю позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Панасенко С.А. - за довір.
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради відповідно до якого просив суд розглянути питання правомірності дій Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради у разі порушення законодавства України, відмінити рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради відносно розміру та ненадання субсидії з 2015 року по 2017 року, в якості відшкодування матеріального збитку, моральної шкоди, що призвела до погіршення здоров'я, довготривалого знущання над особистістю з 2015 року по 2018 рік, стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача 1000000 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 травня 2018 року справу за підсудністю направлено на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 18 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 03 липня 2018 року.
26 червня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Зокрема зазначив про те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку встановленому КАСУ.
02 липня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду заперечення на відзив, відповідно до якого вказав, що департамент не в змозі відповідати за дії підприємств, установ та організації всіх форм власності неправомірність дій яких намагається оскаржити позивач та відповідно відповідати за наслідками прийнятих рішень.
03 липня 2018 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив, відповідно до якого просив суд розглянути питання кримінальної відповідальності посадових осіб в світлі позиції та дій викладених у відзиві на позов з боку ДСЗН м. Маріуполя, шляхом передачі матеріалів судової справи за обставинами порушення його прав в наслідок кримінального злочину з боку органів влади до органів розслідування кримінальних злочинів СБУ.
03 липня 2018 року у зв'язку з перебуванням судді відпустці, розгляд справи не відбувся та наступне судове засідання відбудеться 17 липня 2018 року.
17 липня 2018 року за клопотанням позивача, розгляд справи відкладено на 25 липня 2018 рік.
25 липня 2018 року оголошено перерву до 31 липня 2018 року.
31 липня 2018 року відкладено розгляд справи на 07 серпня 2018 року.
07 серпня 2018 року позивачем надано через канцелярію суду клопотання про збільшення ціни позову до суми 1627000 грн.
07 серпня 2018 року суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 07 вересня 2018 року.
07 вересня 2018 року підготовче засідання відкладеного на 20 вересня 2018 року.
19 вересня 2018 року позивач надав через канцелярію суду заяву про прийняття поглибленої та уточненої позовної заяви, відповідно до якої розрахував суму матеріальної шкоди у розмірі 390200 грн. та суму моральної шкоди у розмірі 1660000 грн.
20 вересня 2018 року підготовче засідання відкладено на 01 жовтня 2018 рік.
21 вересня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про пропуск строку звернення до суду та необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.
25 вересня 2018 року позивач надав через канцелярію суду заяву про вилучення позовних вимог в частині матеріальної шкоди в частині коштів витрачених на реабілітаційні заходи в період з 2010 по 2015 рік (25000 грн.) та кошти оцінки винищеної огорожі (346000 грн.); моральної шкоди відповідно до рекомендації МСК та ІПР інваліда - медична реабілітація (120000 грн.), ендопротезування суставів нижніх кінцівок (400000 грн.), надання автомобіля 840000 грн. та просив додати компенсацію за будинок, а земельну ділянку належачу йому на правах приватної власності в зв'язку зі створенням умов життя (порушення санітарних норм та законів про екологію України) не придатних для подальшого мешкання в регіоні в зв'язку з постійним погіршенням стану здоров'я в сумі 712500 грн.
25 вересня 2018 року надав через канцелярію суду відповідь на відзив, відповідно до якого просив суд змінити позовні вимоги з питання завдання матеріальної та моральної шкоди та зобов'язати відповідача надати компенсацію за задану матеріальну шкоду в розумний строк.
01 жовтня 2018 року відкладено підготовче засідання на 08 жовтня 2018 року.
03 жовтня 2018 року позивач надав через канцелярію суду позов, відповідно до якого просив суд прийняти остаточні позовні вимоги. Просив стягнути матеріальну шкоду у розмірі 1010333 грн. та моральну шкоду у розмірі 300000 грн. Разом матеріальну та моральну шкоду у розмірі 1310333 грн.
08 жовтня 2018 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судове засідання на 16 жовтня 2018 року.
10 жовтня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду заперечення на уточнений позов, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
16 жовтня 2018 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на заперечення.
16 жовтня 2018 року судом оголошено перерву до 22 жовтня 2018 року.
22 жовтня 2018 року відкладено судове засідання на 29 жовтня 2018 року.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.
Зі змісту адміністративного позову від 25.04.2018 року вбачається, що позивач звертався з червня 2015 року до органів соціального захисту із заявами на отримання субсидії по жовтень 2017 року. У 2015 році було відмовлено, у 2016 році субсидія була мізерна і не відшкодовувала витрат до розміру обов'язкового платежу за побутові послуги у 2017 році у наданні субсидії відмовлено. Зазначив, що на початок 2015 року мав третю групу інвалідності загального захворювання яку не зважаючи на стан здоров'я на кінець 2015 року було знято рішенням МСЕК №2 м. Маріуполя. Зазначив, що у 2017 році погіршення стану здоров'я унеможливило використання ним твердого палива для опалення. На його звернення до органів соціального захисту про надання субсидії з урахуванням стану здоров'я на використання електрики для опалення було відмовлено. В наслідок чого просив суд, розглянути питання правомірності дій ДСЗН у разі порушення законодавства України відмінити рішення ДСЗН відносно розміру та ненадання субсидії з 2015 по 2017 рік. В якості відшкодування матеріального збитку, моральної шкоди приведшої до погіршення стану здоров'я, довготривалого знущання над особистістю з 2015 по 2018 р. стягнути з ДСЗН м.Маріуполя на його користь 1000000 грн.
Зі змісту уточненої позовної заяви від 03 жовтня 2018 року, позивач вказав, що розглядаючи його довготривалі звернення, як позиції владнати питання в досудовий спосіб, а позиції ОМС, як довготривале порушення його конституційних прав та цинічне знущання внаслідок порушення Законів України, створення умов які наближаються до геноциду, враховуючи масштаби правопорушення вбік соціальне незахищеної частини населення подальше погіршення стану здоров'я в зв'язку з погіршенням умов існування і виникшими в зв'язку з цим моральними збитками та матеріальної шкодою, просив суд стягнути збитки з ненадання субсидії: заборгованість за кредитом на придбання палива та виживання по
період 2015-2017 = 6000,00 грн. та заборгованість за електрику в умовах діючого тарифу період 2017-2018 = 14333,00грн.
В зв'язку зі створенням умов суперечащих державним гарантіям - безпечне навколишнє середовище (промзабруднення), недоторканність житла (підпали та пограбування невстановленими особами), враховуючи його фізичний стан, просив зобов'язати взяти на баланс належну йому нерухомість (земельна ділянка 20 соток та будинок) з виплатою компенсації: земельна ділянка у розмірі 790000 грн., будинок (помешкання) у розмірі 200000 грн., матеріальну шкоду разом 1010333 грн.
Крім того, просив суд стягнути моральну шкоду у розмірі 300000 грн.
З підстав викладеного суд зазначає про наступне.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, що узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Предметом вказаного судового спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що регулюється правовими нормами цивільного судочинства України.
Відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної особі органами дер жавної влади та місцевого самоврядування, є одним із проявів принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який закріплено у ст. 3 Конституції України.
Згідно п. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій нанесені збитки (майнова шкода) в результаті порушення її громадянських прав, має право на їх відшкодування.
Майновими збитками вважаються: втрати, які особа понесла у зв'язку із знищенням або ушкодженням майна, а також витрати, які особа понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права(реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби його право не було порушене(упущена вигода).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майновий збиток, нанесений неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також збиток, нанесений майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, яка його нанесла.
Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується
особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи вищевикладене, а також, те, що позивачем згідно уточнених позовних вимог не оскаржується законності рішення, дії чи бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.
Разом з тим суд роз'яснює, що відповідно Цивільного процесуального кодексу України позивач може звернутись з даним позовом до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повний текст ухвали складений, підписаний у нарадчій кімнаті та проголошений у судовому засіданні 29 жовтня 2018 року в присутності позивача та представника відповідача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Кониченко О.М.