Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 жовтня 2018 р. Справа№805/4999/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стойки В.В.,
при секретарі Дідевич І.О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ярова С.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування вимог.
Позивач, ОСОБА_4, звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26935-17 від 07.11.2017 року, № Ф-26935 від 21.02.2018 року.
Обґрунтовує позовні вимоги тим, що податковим органом протиправно прийняті спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску, оскільки позивач є звільненим від обов'язку зі сплати єдиного внеску визначеним у частині 2 ст.6 Закону України № 2464 у період проведення антитерористичної операції на підставі пункту 9.4 розділу VIII Закону України № 2464. Крім того, позивач є інвалідом 3 групи, а отже відповідно до приписів п.4.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є звільненим від сплати за себе єдиного внеску.
З огляду на зазначене просить скасувати спірне рішення про сплату боргу з єдиного внеску.
Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що позивач є платником єдиного соціального внеску не є звільненим від його сплати. Позивач у порушення ч.8 ст.9 Закону 2464 не сплачував єдиний внесок за період з квітня 2013 року по січень 2018 року. Щодо звільнення позивача від сплати єдиного внесу у зв'язку з тим, що він є інвалідом третьої групи, відповідач зазначив, що позивач з цього приводу до податкового органу не звертався, відповідних документів на підтвердження цієї обставини не надавав.
З огляду на вищезазначене просив суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 27 червня 2018 було залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою від 18 липня 2018 року відкрито провадження за привалами загального провадження та призначено підготовче засідання на 16 серпня 2018 року.
16 серпня 2018 року підготовче засідання було відкладено до 06 вересня 2018 року.
06 вересня 2018 року було відкладено підготовче засідання до 10.10.2018 року та продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2018 року бузо закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду справи по суті на 29.10.2018 року.
До судового засіданні сторони з'явились. Позивач наполягав на позовних вимогах та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову підстав, зазначених у відзиві.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 84110), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є фізичною особою-підприємцем та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, діє в особі Дніпровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Податковим органом були винесені спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, асаме:
- № Ф-26935-17 від 07.11.2017 року станом на 31 жовтня 2018 року на суму 39926,80грн.
- № Ф-26935-17 від 21.02.2018 року станом на 31 січня 2018 року на суму 36334,80грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464 (далі-Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 8 статті 9 Закону №2464, обумовлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У відповідності до пункту 12 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Приписами статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Суд зауважує, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014.
Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м.Слов'янськ Донецької області, (місто державної реєстрації та проживання позивача та розташування контролюючих органів, на обліку у яких перебував позивач) є територією проведення антитерористичної операції.
Згідно положень ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
При цьому, згідно п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено вважати п. 9-4.
Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція.
Враховуючи наведене, підставою для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану встановлення перебування платника єдиного внеску на обліку органу доходів і зборів, які перебувають на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, а також подання відповідної заяви до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.
Отже враховуючи зазначене, судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464, та перебуває на обліку контролюючого органу (м. Слов'янськ), розташованому на території населеного пункту, визначеного переліком, де проводилась антитерористична операція та яка на даний час триває.
Суд зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, перелік територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, був визначений.
Як було зазначено позивачем спірна сума недоїмки, застосована до позивача за невиконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у період з квітня 2013 року по січень 2018 року. Зазначена обставина підтверджується обліковою карткою позивача.
Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція.
Враховуючи вищезазначені норми права та встановлені обставини справи, суд вважає, що положення, передбачені п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску, а тому спірні вимоги щодо сплати боргу (недоїмки), які позивач не сплачував з 14 квітня 2014 року є безпідставними, не законними та підлягають скасуванню.
Доводи заперечення в цій частині спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права.
Що стосується несплати позивачем єдиного внеску у період з квітня 2013 по 14 квітня 2014 року суд зазначає наступне.
Як зазначено представником позивача єдиний внесок з 18.04.2013 року по 14 квітня 2014 року не сплачувався позивачем на підставі того, що він є інвалідом 3 групи, на підтвердженням чого представником надано суду медичні довідки МСЕК. Всього за зазначений період позивачем не було сплачено єдиного внеску на суму 13723,48 грн.
Частиною четвертою ст.4 Закону України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, оскільки позивачу відповідно до наданих суду медичних документів надано третю групу інвалідності відповідно до приписів Закону № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він підлягає звільненню від сплати єдиного внеску.
Разом з цим, як було встановлено у судовому засідання позивач з цього приводу до податкового органу не звертався, будь яких документів на підтвердження не надавав. Зазначена обставина не є спірною та визнається сторонами.
Суд зазначає, що оскільки позивач не звертався до податкового органу з приводу звільнення від сплати єдиного внеску, останній був позбавлений можливості розглянути це питання та прийняти рішення. Суд в свою чергу не може підміняти податковий орган.
Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Це не позбавляє позивача звернутися до податкового органу з зазанченого питання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування вимог - задовольнити частково.
Скасувати вимогу № Ф-6935-17 від 07 листопада 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині на суму 21213.32 грн.
Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ф-26935-17 від 21 лютого 2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в частині на суму 22607.32 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_3) судовий збір у розмірі 880 ( вісімсот вісімдесят) грн.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 жовтня 2018 року.
Повний текст рішення складений та підписаний 29 жовтня 2018 року.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Стойка В.В.