Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 жовтня 2018 р. Справа№805/4941/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 22.05.2018 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 25.01.1988 по 24.07.1995 на СП "Шахта им. А.И. Гаевого" ДП "Артемуголь" при винесенні рішення № 2084/02 від 16 квітня 2018 року та зобов'язання зарахувати до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи з 25.01.1988 по 24.07.1995 на СП "Шахта им. А.И. Гаевого"ДП "Артемуголь".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" і надав всі необхідні документи. Відповідач, розглянувши заяву та надані документи, прийняв рішення, яким відмовив йому в зарахуванні до пільгового стажу певних періодів роботи, а саме з 25.01.1988 по 24.07.1995 на підприємстві СП «Шахта им. А.И. Гаевого» ГП «Артемуголь», через неможливість перевірки первинних документів.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що до страхового стажу позивача не було включено період роботи з 25.01.1988 по 24.07.1995 на підприємстві СП «Шахта им. А.И. Гаевого» ГП «Артемуголь» у зв'язку з тим, що при розгляді трудової книжки ОСОБА_1 було виявлено невідповідність, тобто запис про звільнення позивача не скріплено печаткою підприємства. Можливість перевірити надані позивачем уточнюючі довідки на підтвердження пільгового стажу за спірні періоди відсутня, оскільки всі первинні документи підприємства знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником позивача надана до суду заява про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Представник відповідача до суду у визначений час не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Приймаючи до уваги наведене та враховуючи приписи чинного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи та наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_2, наявна в матеріалах справи (а.с. 3-4).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 09.01.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, надавши до даної заяви, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_3, довідку ДП «Артемвугілля» від 12.12.2017 № 1212/01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідку ДП «Артемвугілля» від 12.12.2017 № 1212/03 про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с. 9-10, 69-70, 71).
З відзиву відповідача вбачається, що з урахуванням наданих 09.01.2018 позивачем документів та згідно наданої заяви йому призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (а.с. 42).
Листом Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.01.2018 № 292/03, позивача повідомлено про те, що до його страхового стажу не було включено періоди роботи з 30.10.1990 по 24.07.1995, так як на звільнені відсутня печатка підприємства в порушення Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 58 від 29.07.1993, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 (а.с. 72).
03.04.2018 позивачем до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області подано заяву, в якій він просив відповідача надати пояснення щодо не призначення йому пенсії по шахтному стажу (а.с. 48).
Листом відповідача від 16.04.2018 № 2084/02 позивача повідомлено про те, що Ясинуватським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було зроблено запит на перевірку наданих позивачем довідок ДП «Артемвугілля» від 12.12.2017 № 1212/01 та № 1212/03, на що 26.03.2018 управлінням одержано відповідь про неможливість проведення перевірки, через те, що всі первинні документи знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі. Виходячи з вищезазначеного, періоди роботи на СП «Шахта им. А.И. Гаевого» ГП «Артемуголь» з 25.01.1988 по 24.07.1995 не враховано через неможливість перевірки первинних документів (а.с. 6-7).
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача і вважає його прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до положень п. 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На підставі частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до п. пп.1 п. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - пенсія призначається після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та надав відповідні документи.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.(далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Відповідач не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.01.1988 по 24.07.1995 на підприємстві СП «Шахта им. А.И. Гаевого» ГП «Артемуголь», через неможливість перевірки первинних документів, оскільки всі первинні документи знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі.
В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_3, в якій за спірні періоди є наступні відомості:
- від 25.01.1988 про прийняття на підприємство СП «Шахта им. А.И. Гаевого» ГП «Артемуголь» електрослюсарем з повним робочим днем в шахті;
- від 23.08.1990 про переведення на посаду підземного учня забійника з повним робочим днем в шахті;
- від 30.10.1990 про переведення на посаду підземного забійника з повним робочим днем в шахті;
- від 24.07.1995 про звільнення за власним бажанням (а.с. 9-10).
При цьому записи в трудовій книжці позивача від 25.01.1988 та від 23.08.1990 скріплені печаткою підприємства, а запис від 24.07.1995 про звільнення позивача не скріплено печаткою підприємства.
Як вбачається з довідки ДП «Артемвугілля» від 12.12.2017 № 1212/01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана підприємством, перереєстрованим на підконтрольній українській владі території, професії, за якими працював ОСОБА_1 у період з 25.01.1988 по 24.07.1995 на підприємстві СП «Шахта им. А.И. Гаевого» ГП «Артемуголь» передбачені Списком № 1, тобто факт виконання позивачем у спірний період роботи, що повинен враховуватись до його пільгового стажу, підтверджено підприємством (а.с.69-70).
З довідки ДП «Артемвугілля» від 12.12.2017 № 1212/03 про заробітну плату для обчислення пенсії вбачається, що в період з 1990 по 1995 роки позивачу виплачувались суми заробітної плати та на всі виплати нараховані страхові внески (єдиний внесок) (а.с. 71).
Суд приймає до уваги зазначені довідки, якими підтверджено пільговий стаж роботи позивача у спірний період часу, до уваги, оскільки, як вже зазначалось, вони видані підприємством, перереєстрованим на підконтрольній українській владі території.
Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &дм) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey 10.05.2001& ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіка Молдова та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 Ц 142).
Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Оцінюючи ксерокопії наданих позивачем довідок від 12.12.2017 № 1212/01 та №1212/03, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou V. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), згідно яких ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття до уваги зазначених довідок, які підтверджує пільгових стаж позивача за списком № 1.
Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди та інші надані до суду докази у їх сукупності свідчать про зайнятість останнього за відповідною професією, віднесеною до Списку № 1, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними записами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці в шахті та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеними професіями у спірні періоди до суду не надано.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження свого пільгового стажу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 0.0.1081708425.1 від 12.07.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив 704,80 грн. судового збору (а.с.20).
Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37544393; Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12) щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1) періоду роботи з 25.01.1988 по 24.07.1995 на підприємстві СП "Шахта им. А.И. Гаевого" ДП "Артемуголь".
Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37544393; Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_2) відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 25.01.1988 по 24.07.1995 на підприємстві СП "Шахта им. А.И. Гаевого" ДП "Артемуголь".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37544393; Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_2) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2018 року.
Суддя Ушенко С.В.