Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 жовтня 2018 р. Справа№0540/6453/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42172734)
про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі відповідач, управління, пенсійний орган), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати з вересня 2016 року пенсії, у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії по втраті годувальника з моменту припинення її виплати, тобто з вересня 2016 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір у сумі 704,80 грн.
Одночасно, позивач просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 06 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачеві строку на усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В установлений судом строк позивач надіслав на адресу суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви та зазначив, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою суду від 23 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 262 КАС України.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках, згідно положень частини третьої статті 243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що відмова пенсійного органу у призначенні/продовженні йому пенсії за втратою годувальника є такою, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства та порушує його конституційні права.
Вмотивовуючи свою позицію, позивач зазначив, що в розумінні статті 36 Закону № 1058 він має право на отримання пенсії по втраті годувальника до досягнення 23-річного віку, оскільки він навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі. При цьому, надані на адресу довідки були видані не органами АР Крим, а навчальним закладом, який розташовується за адресою: 117997, Російська федерація, м. Москва, пров. Стремяний, 36.
Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Так, згідно наданого відзиву відповідач зазначив, що позивачем на підтвердження навчання у вищому навчальному закладі були видані навчальним закладом Автономної Республіки Крим, які в силу вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не мають юридичної сили та не підлягають розгляду.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин України, що підтверджується паспортом громадянин України серія НОМЕР_2, РНОКПП НОМЕР_1.
Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує відповідач у відзиві ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з липня 2010 року як отримувач пенсії по втраті годувальниками.
За даними пенсійного органу виплата пенсії за пенсійною справою позивача не проводиться з вересня 2016 року у зв'язку з закінченням строку виплати пенсії.
Судом встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу щодо поновлення виплати призначеної пенсії у відповідності до положень статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем були також надані довідки від 12.12.2016 року № 172 та від 16.08.2017 року № 28 П , які підтверджують факт і період його навчання та видані (мовою оригіналу): «Российский экономический университет имени Г.В. Плеханова», Стремянный пер., дом 36, Москва, Россия, 117997.
У відповідь, листом від 19.07.2018 року вих. № 4335/02/25 позивачеві роз'яснено підстави подовження пенсії в зв'язку з втратою годувальника відповідно до норм статті 36 Закону № 1058 та зазначено, що надані ним довідки, видані навчальним закладом Автономної Республіки Крим, які після 01.12.2014 року є недійсними та не створюють правових наслідків, із посиланням на норми частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Отже, фактично у даному листі пенсійний орган відмовив позивачеві у подовженні його пенсії в зв'язку з втратою годувальника.
Також, судом встановлено, що як на час розгляду управлінням заяви про поновлення пенсії, так і під час розгляду даної справи судом позивачем не було досягнуто 23-річного віку.
Не погодившись із отриманою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно норм статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника регулюється статтями 36 - 39, статтею 24 та 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058).
Так, відповідно до положень статті 36 зазначеного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно частини другої зазначеної норми Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема:
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Згідно положень статті 38 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
У практиці Міжнародного суду ООН сформувались так звані «Намібійські винятки». Згідно ним, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини суд доходить висновку, що довідки, видані на учбовими закладами на території АРК, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв'язку при призначенні/поновленні пенсії.
Водночас, відповідачем взагалі не надано доказів, що надані позивачем довідки видані на тимчасово окупованій території України, наявний у матеріалах справи лист-відповідь пенсійного органу також не містить обґрунтувань з цього приводу.
З аналізу норм чинного законодавства суд також доходить висновку, що рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії (у тому числі по втраті годувальника) оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Проте, матеріали справи не містять відповідного рішення пенсійного органу щодо заяви позивача про продовження виплати пенсії. Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач надав на зазначену заяву відповідь у вигляді листа, замість прийняття рішення у встановлений чинним законодавством строк.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Отже, враховуючи, що станом на день розгляду даної справи відповідачем не прийнято жодного рішення щодо відновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача та вирішити питання щодо відновлення раніше призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42172734) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та вирішити питання щодо відновлення раніше призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження 26 жовтня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Толстолуцька М.М.