Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2018 р. Справа№0540/7397/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, управління, пенсійний орган), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 15 від 26.03.2018 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію по вислузі років;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного повадження відповідно до положень статті 262 КАС України.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках, згідно положень частини третьої статті 243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернулась до суду, оскільки вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства та підлягає скасуванню, оскільки її робота була пов'язана з забезпеченням безпеки руху на залізничному транспорті та посади на яких вона працювала (бригадира магістральних залізниць та майстра шляхових магістральних залізниць) віднесені до списку посад, які користуються правом на пільгове призначення пенсії, зідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583.
Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи подані заперечення та прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач зазначив, що професія бригадир колії та майстра шляхового не передбачені Переліком професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Окрім того, відповідач зазначив, що управлінням було зроблено запит щодо перевірки пільгових довідок, наданих позивачем для призначення пенсії, відповідь на який не отримана. Отже, до стажу роботи позивача за вислугу років за пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно даних по спец стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу зараховані періоди з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Періоди роботи позивача з 01.01.2003 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2010 року по 31.03.2016 року, оскільки в відомостях по спец стажу є дані згідно пункту «б» та «а» статті 13.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач є особою, що претендує на призначення пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач - Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що 27 грудня 2017 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою № 14507 щодо призначення пенсії за вислугу років згідно п. «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
До зазначеної заяви позивачем для призначення пенсії управлінню, зокрема, надано довідки про підтвердження стажу роботи за вислугу років для призначення пільгової пенсії від 15.06.2017 року № 183/243, від 14.06.2017 року № 183/122 т довідку про стаж роботи від 26.12.2017 року № ПЧ22 Дон Філія-12/2031.
Так, згідно довідок про підтвердження стажу роботи за вислугу років судом встановлено, що позивач працювала на різних посадах в Ясинуватський дистанції колії Державного підприємства «Донецька залізниця» у період з 29.09.1986 року по 21.06.2016 року.
Відповідно до зазначених довідок пільговий стаж роботи в дистанції колії склав 29 років 8 місяців 22 дня.
Також, підприємством-страхувальником у наданих на ім'я позивача пільгових довідках зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 зазначені професії внесені в список професій, які користуються правом на пенсію за вислугою років; згідно з змінами та доповненнями класифікатора професій ДК 003-95 з 2003 року професія «Бригадир колії» перейменована на «Бригадир (звільнений) по поточному утриманню й ремонту колії й штучних споруд».
Згідно довідки Структурного підрозділу «Слов'янська дистанція колії» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 26.12.2017 року № ПЧ22 Дон Філія-12/2031 ОСОБА_1 дійсно працює з 23 червня 2016 року та на теперішній час займає посаду майстра шляхового дільниці І групи Дільниці діагностики колії.
Періоди роботи позивача на зазначених у довідках посадах належним чином підтверджуються записами її трудової книжки.
Рішенням управління від 26 березня 2018 року № 15 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Зі змісту зазначеного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії було не зарахування окремих періодів її роботи (з 01.01.2003 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2010 року по 31.03.2016 року), оскільки в відомостях по спецстажу за означений період є дані згідно пункту «б» та «а» статті 13
Також, пенсійним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що професія бригадир колії та майстра шляхового не передбачені Переліком професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, посиланням на норми постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36З.
Таким чином, загальний страховий стаж позивача на день звернення за призначенням пенсії, обрахований пенсійним органом, склав 34 роки 02 місяці 00 днів, пільговий стаж згідно п. «а» статті 55 - 3 років 0 місяць 0 днів, навчання - 02 роки 08 місяців 10 днів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з абзацом 2 частини 16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з нормами статті 52 зазначеного Закону право на пенсію за вислугу років мають:
окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;
робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;
водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);
працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;
робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;
деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55;
працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55;
спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55.
Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Як встановлено судом раніше, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Суд зауважує, що зазначені довідки за формою відповідають встановленим чинним законодавству України вимогам щодо їх оформлення та містять необхідні реквізити.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Судом встановлено, що прийняте пенсійним органом рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не містить мотиви (обґрунтування) щодо неможливості застосування Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583, натомість містить посилання на норми постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36З, яка втратила чинність.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року N «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджений, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років. Відповідно до зазначеного Списку до професій, які користуються правом на пенсію за вислугу років, віднесені, зокрема:
- Бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
- Майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів.
За таких обставин, суд вважає прийняте пенсійним органом необґрунтованим та відповідно - таким, що підлягає скасуванню.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням зазначених положень законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за вислугу років, оскільки зазначені вимоги відносяться до дискреційних повноважень відповідача.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування відповідного рішення відповідача та зобов'язання його повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26.03.2018 року № 15 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 про призначення пенсії за вислугу згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 26 жовтня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Толстолуцька М.М.