Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 жовтня 2018 р. Справа№805/5036/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,
при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (84573, АДРЕСА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (84511, Донецька область м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (84573, АДРЕСА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (84511, Донецька область м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) з позовними вимогами:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною в частині не врахування заробітку для обчислення пенсії з червня 1988 року по травень 1993 року при призначенні позивачу пенсії з 20.02.2017 року;
- зобов'язати відповідача врахувати заробітну плату згідно особистих рахунків № 98 з червня 1988 року по травень 1993 року по шахті «Кочегарка» ДП «Артемвугілля» та перерахувати пенсію з 20.02.2017 року відповідно до нового заробітку для обчислення пенсії.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем безпідставно в порушення вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачу не враховано при проведенні перерахунку пенсії заробітна плата за спірний період.
Ухвалою суду від 02.07.2018 року позовна заява була залишена без руху та наданий позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16 липня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі та ухвали про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 16 серпня 2018 року суд перейшов до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначив підготовче засідання на 17.09.2018 року.
Ухвалою суду від 17 вересня 2018 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.10.2018 року.
Суд зазначає, що ухвалою від 16 липня 2018 року суд встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідачу даної ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову. Дана ухвала була отримана відповідачем, проте, відповідач не надав суду відзив на позовну заяву. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, суд дійшов до висновку щодо розгляду справи за наявними в матеріалах справи документами.
Позивач та представник відповідача до судового засідання 16.10.2018 року не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Керуючись ст.ст. 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку про розгляд справи у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксації судового процесу.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Калінінським РВ Горлівського МВ УМВС України у Донецький області 3 червня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить посвідчення № НОМЕР_3.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку у відповідача, та отримує пенсію на пільгових умовах з 20 лютого 2017 року на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року №805/4804/17-а, про зазначений факт свідчать рішення суду від 5 лютого 2018 року, лист відповідача від 4 червня 2018 року № 1820-К-10.
Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою, за результатами розгляду якої, 4 червня 2018 року відповідачем була надана відповідь за вихідним № 1820-К-10, в якій відповідач зазначив, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 № 805/4804/17-а з 20.02.2017 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду у України Донецької області. Страховий стаж, врахований по 30.06.2013, складає 26 років 04 місяці 17 днів, в тому числі за Списком № 1 - 10 років 04 місяці 08 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,49050. Заробіток для обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону 1058 врахований за даними персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 30.06.2013 та складає 2458,53 грн., (3764,40 грн. - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016 рік х 0,65310 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Статтею 28 Закону 1058 визначено, що за кожний рік понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1 % від основного розміру пенсії, але не більше 1 % від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. При страховому стажі 36 років, понаднормативний стаж складає 1 рік (26+10-35). Розмір пенсії станом на 20.02.2017 складав 1259,06 грн., в тому числі: 1205,91 - основний розмір пенсії (2458,53 грн. х 0,49050); 41,09 - доплата до прожиткового мінімуму (1247,00 грн. - 1205,91 грн.); 12,06 - доплата за понаднормативний стаж (1205,91 х 1%). З 01.10.2017 проведено масовий перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з використанням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. та показника вартості одного року страхового стажу 1 відсоток. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність встановлено а розмірі 1452,00 грн. Після перерахунку індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,36333. Середньомісячний заробіток для обчислення та складає 2453,53 грн., (3764,40 грн. - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016 рік х 0,65310 - індивідуальний коефіцієнті заробітної плати). Розмір пенсії з 01.10.2017 складає 1460,93 грн., у тому числі: 893,26 - розмір пенсії за віком (2458,53 грн. х 0,36333); 558,74 - доплата до прожиткового мінімуму (1452,00 грн. - 89'3,26 грн.); 8,93 - доплата за понаднормативний стаж (893,26 х 1%). Пенсійні виплати за період з 01.02.2018 по 30.06.2018 будуть виплачені у липні 2018 року.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність не врахування заробітку для обчислення пенсії з червня 1988 року по травень 1993 року при призначенні пенсії з 20 лютого 2017 року. Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначається, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно ч. 4 ст. 42 даного Закону за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Підпунктом 3 п. 2.1 Постанови правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Таким чином, обов'язковою умовою врахування для обчислення пенсії заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Зазначена позиція підтримана Верховним судом України в постанові від 17.03.2015 року у справі № 21-11а15, в якій зазначено:
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІVврегульовано Порядком. За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (п. 17 Порядку).
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.»
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того суд зазначає, що у постанові Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2017 року по справі № 219/4429/17, яка набрала законної сили 29.09.2017 року встановлено, що позивач звернувся до відповідача 20.02.2017 року із заявою про призначення йому пенсії, до якої було додано, на підтвердження його трудового стажу, зокрема, довідку про пільговий характер роботи № 18.01/01 від 18.01.2017 року, видана ДП «Артемвугілля» (за новим місцем реєстрації), за період роботи з 25.01.1988 по 28.02.1988 на шахті «Кочегарка» у якості учня підземного гірничого, з 29.02.1988 по 01.06.1988 у якості учня гірничого очисного забою, з 02.06.1988 по 04.11.1992 у якості гірничого очисного забою підземного, з 05.11.1992 по 04.08.1996 у якості підземного електрослюсаря на підземній дільниці шахтного транспорту.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України", п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п. 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").
Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до п.п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у п. 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом визнання бездіяльності відповідача, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року у справі №П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправними діями відповідача, які полягають у не здійсненні призначення пенсії позивачу з урахуванням висновків судів та бажанням позивача, яке полягає у врахуванні при обчисленні пенсії заробітної плати за період з червня 1988 року по травень 1993 року, який підтверджено довідкою про пільговий характер роботи № 18.01/01 від 18.01.2017, виданою ДП «Артемвугілля» (за новим місцем реєстрації), за період роботи з червня 1988 року по травень 1993 року на шахті «Кочегарка».
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача врахувати заробітну плату згідно особистих рахунків №98 з червня 1988 року по травень 1993 року по шахті "Кочегарка" ДП "Артемвугілля" та перерахувати позивачу пенсію з 20.02.2017 року відповідно до нового заробітку для обчислення пенсії, суд виходить з наступного.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Так, у відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку Бахмутсько-Лиманське об'єднане управляння Пенсійного фонду України Донецької області має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії особі.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст. 9 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням дискреційних повноважень Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управляння Пенсійного фонду України Донецької області на прийняття рішення про призначення та перерахунок пенсії позивачу, та визначення підстав, за яких призначається даний вид пенсії або приймається рішення про відмову в її призначенні, та перерахунку, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 20.02.2017 року, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує, відповідно до ст. 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 4 ст. 45 цього Закону зазначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо врахування про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 20.02.2017 року - 20.02.2017 року.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністратиний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 паспорт серії НОМЕР_4 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (84511, Донецька область м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання бездіяльності Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправною в частині не врахування ОСОБА_1 заробітку для обчислення пенсії з червня 1988 року по травень 1993 року при призначенні позивачу пенсії з 20.02.2017 року; зобов'язання Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати ОСОБА_1 заробітну плату згідно особистих рахунків № 98 з червня 1988 року по травень 1993 року по шахті «Кочегарка» ДП «Артемвугілля» та перерахувати пенсію з 20.02.2017 року відповідно до нового заробітку для обчислення пенсії задовольнити.
Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не врахування заробітку для обчислення пенсії з червня 1988 року по травень 1993 року при призначенні ОСОБА_1 пенсії з 20.02.2017 року.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 20.02.2017 року, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 16.10.2018 року.
Повний текст рішення виготовлено 26.10.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Загацька Т. В.