13 березня 2018 року Справа №804/8834/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКадникової Г. В.
при секретарі судового засіданняБузякові М.Р.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
представники відповідачів-1, -2 представника третьої особине з'явилися Грицай В.О.
розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)
до відповідача-1: Державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Молчанова Сергія Олександровича (АДРЕСА_2),
відповідача-2: Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" (03124, м.Київ, бул.І.Лепсе, буд.15-А) в особі Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29)
про визнання протиправним та скасування рішення,
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №804/7879/17 за позовом ОСОБА_5 до відповідача-1: Державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Молчанова Сергія Олександровича, відповідача-2: Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" в особі Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" про визнання протиправним та скасування рішення.
До суду надійшло клопотання ПАТ «Укрсоцбанк» (третя особа) про закриття провадження у справі, обґрунтоване посиланням на ст.ст.4, 19 КАС України, ст.19 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При розгляді зазначеного клопотання суд виходить з наступного.
Частина перша статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для розгляду будь-якого спору адміністративний суд має встановити, що пред'явлений на вирішення суду спір містить публічно-правовий зміст/характер. Для з'ясування характеру спору судам слід враховувати, що протилежним за своїм значення до публічно-правового є приватно-правовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи (суб'єктів владних повноважень), але і здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Законодавець, вказуючи про можливість оскарження в адміністративному порядку будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не зазначив чітких критеріїв віднесення певного спору до публічно-правового чи, відповідно, приватно-правового.
У пункті 1 частини 1 статті 19 КАС України, на підставі яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України слідує, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. На переконання суду, вказане підтверджує відсутність у адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про цивільне право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.12.2017р., індексний номер 38469884, прийняте державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчановим Сергієм Олександровичем.
Таким чином, предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем як суб'єктом, наділеним Законом №1952-IV владними функціями, рішення, вчинених дій та питання виконання державним реєстратором обов'язків, передбачених Законом №1952-IV та Порядком щодо перевірки достатності та належності наданих для здійснення реєстраційних дій документів. Також, предметом розгляду є виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, а не виконання договірних зобов'язань сторонами правочину за договором іпотеки.
Представниками позивача та третьої особи у підготовчому засіданні підтверджено відсутність інших судових справ, в тому числі, в судах інших інстанцій щодо виконання умов іпотечного договору, зокрема з тих підстав, що третьою особою обрано позасудовий спосіб задоволення забезпечених іпотекою вимог.
Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року, суди повинні мати на увазі, що під діями державного реєстратора також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації, а спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень ч.2 ст.55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та має бути розглянута за правилами встановленими КАС України.
Керуючись ст.ст.183, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" про закриття провадженні у справі за позовом ОСОБА_5 до відповідача-1: Державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Молчанова Сергія Олександровича, відповідача-2: Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" в особі Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 16 березня 2018 року.
Суддя Г. В.Кадникова