30 травня 2018 року Справа № 804/1880/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України з вимогами:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають у поверненні документів ОСОБА_1 без реалізації;
- визнати наявність компетенції у Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення отриманого при виконанні обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з питання нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення отриманого при виконанні обов'язків військової служби, згідно Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві № 975.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування у партизанських загонах і з'єднаннях) з 30.07.1985 р. по 26.10.1986 р. (Афганістан). У липні 1986 р. при обстрілі з гранатомету отримав осколкові поранення в область обличчя та голови (підтверджено Довідкою з архіву пограничних військ № 111 від 11.03.1994 р. та висновком спеціаліста судово-медичного експерта №8і від 18.01.2017 р.). Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано відмовив та повернув документи для виплати одноразової грошової допомоги з огляду на те, що Позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в установі Міністерства оборони України, звідки його і було звільнено у відставку та знято з військового обліку, тому обов'язком Міністерства оборони України в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 804/1880/18. Призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін на 16.04.2016.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (від 30.05.2018 вх.№26054/18), в якому він заперечив проти позову та зазначив, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627 "Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум" зазначено, зокрема, що Комісія уповноважена приймати рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі). З урахуванням зазначеного Положення, Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом від 15.01.2018 № 248/3/6/121 документи позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги були повернуті без розгляду (реалізації), як такі що надіслані не за належністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 розгляд справи № 804/1880/18 призначено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.05.2018.
Представник позивача у судове засідання 30.05.2018 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання 30.05.2018 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.
Представник третьої особи в судове засідання 30.05.2018 теж не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1. ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3. ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи надання всіма учасниками справи клопотань про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справи за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1966 року народження, проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування у партизанських загонах і з'єднаннях) з 30.07.1985 р. по 26.10.1986 р. (Афганістан). У липні 1986 р. при обстрілі з гранатомету отримав осколкові поранення в область обличчя та голови.
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 27.07.2017 № 2098 встановлено, що захворювання солдата у запасі ОСОБА_1 , 1966 року народження: "Наслідки перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку, 1986 р.) у вигляді енцефало - і вестибулопатії ІІ ст. з росіяною неврологічною симптоматикою, вираження церебрастеничним, цефалічним синдромами, порушенням стато-динамічної рівноваги, мнестичним зниженням Післяконтузійний (1986 р.) церебральний арахноїдит з лікворними кризами. Двобічна нейросенсорна туговухість І-ІІ ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. (гіпертрофія лівого шлуночка), СН І ст.", що підтверджується медичною документацією (випискою із амбулаторної карти Першотравенської ЦМЛ, епікризом № 483/2516 від 20.08.2012 року Обласного госпіталю інвалідів Вітчизняної війни м. Дніпропетровськ, витягом із медичної карти № 1524стаціонарного хворого від 31.03.2013 УДМСЦ ВВ, виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 1649 від 31.05.2017 "Першотравенська ЦМЛ") та висновками спеціалістів (ДУ "Інститут отоларингології ім.. проф.. О.С. Коломійченка НАМН України" № 100007/17 від 05.07.2017, ДУ "Інститут нейрохірургії ім.. акад.. А.П. Ромоданова НАМН України" № 18175 від 05.07.2017) - захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 731114 від 19.10.2017 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 29.09.2017 року. Поранення, контузія та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із заявою та всіма належними документами про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із отриманням третьої групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Документи були направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.
Листом від 15.01.2018 № 248/3/6/121 Департаменту фінансів Міністерства оборони України, яким доручено ДОВК повідомити позивача, що за результатами розгляду документи були повернуті без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю, оскільки ОСОБА_1 проходив службу у Прикордонних військах Комітету державної безпеки СРСР, тому витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги військовослужбовцям прикордонних військ мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та просить суд зобов'язати Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з питання нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Як встановлено судом, Департамент фінансів Міністерства оборони України відмовило у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги та повернуло документи з підстав відсутності у позивача права на отримання вказаної допомоги через те, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ, виплата одноразової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на таке.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ «Про військові формування» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.
Статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в установі МО, звідки його і звільнено, суд вважає, що обов'язком МО в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Вказана правова позиція також висловлена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/1576/17 (провадження №К/9901/1541/17), від 06.02.2018 справа № 825/551/16 (провадження К/9901/1670/18).
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства оборони України, які виразились у поверненні його документів без реалізації та зобов'язання Міністерства оборони України розглянути документи ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з питання нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-Порядок № 975).
Військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу перелік документів, зазначених у пункті 11 Порядку № 975.
Такими документами відповідно пункту 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Відповідач у встановленому порядку зазначені документи не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 975.
Повернення ж документів без реалізації та як таких, що надіслані не за належністю за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу, даним Порядком №975 не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача без реалізації суперечить зазначеним вище вимогам закону.
Таким чином, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
Враховуючи, що заява позивача про призначення одноразової грошової допомоги, в порушення норм чинного законодавства, була повернута без розгляду (реалізації), суд приходить до висновку, що необхідно зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати пов'язані з розглядом справи позивачем не заявлялись, тому стягненню не підлягають.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п.8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати з оплати судового збору не здійснювались та розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр.. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (вул.Шмідта, буд. 16, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 08353525) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають у поверненні документів ОСОБА_1 без реалізації.
Визнати Міністерство оборони України компетентним органом щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення отриманого при виконанні обов'язків військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з питання нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення отриманого при виконанні обов'язків військової служби, згідно Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві № 975.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили З оригіналом згідно Помічник судді С. В. Прудник А.О. Мединська